Буває, що й сміття стріляє: полтавські волонтери виготовляють маскувальні сітки для захисту в міських боях

Маскувальні об’ємні сітки, що дуже вдало імітують будівельне сміття, якого багато лишається у житловій забудові під час ведення боїв, почали виготовляти волонтерки групи «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок». 

Ноу-хау, на жаль, належить росіянам. Такі маскувальні сітки, які здалеку нагадують купи розбитої цегли й штукатурки, з осені минулого року використовують ворожі снайпери, стрільці, оператори дронів. Ними вони ж прикривають техніку й вогневі засоби.

 

«На ці незвичайні сітки звернув увагу один з наших військових, Олекса Коба, виставивши на своїй сторінці у Facebook кілька фотографій, — говорить координаторка групи «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок» Тетяна Сігіда. — Росіяни, на відміну від нас, не влаштовують срачів, а чудово адаптуються і роблять все для своєї перемоги. З відстані/під кутом у міській забудові й смітті від обстрілів це дуже потужне маскування», — залишив підпис під знімками Олекса. І це стало для нас поштовхом до дії». 

 

Уважно роздивившись фотографії, майстрині з плетення маскувальних сіток дійшли висновку, що для створення сітки з ефектом 3D їм потрібні легкі матеріали — поролон і пінопласт. 

Ковдра — екран.

 

Пінопласт повишкрібали з дому. Поролон волонтеркам дали на меблевій фабриці. Все це порізали у довільній формі. Спочатку кусочки матеріалів прив’язували до основи сітки дротом, але в ході роботи з’явилась ідея ліпити їх на монтажну піну. Далі лишалось тільки пофарбувати сітку в камуфляжні кольори, щоб вона зливалась з природним ландшафтом. 

«Над експериментальною сіткою ми працювали з особливим натхненням, — продовжує пані Тетяна. — Шість квадратних метрів виготовили за шість годин. У майбутньому на створення такого маскування, коли буде напрацьована технологія, йтиме, звісно, менше часу. І ми ще будемо думати, які матеріали краще використовувати. Бо поролон, скажімо, вбирає вологу і стає важким, а пінопласт не гнучкий, його не можна зменшити в об’ємі, тому його складніше транспортувати». 

За словами координаторки волонтерської групи, зазвичай сітки вони плетуть невеликими, щоб було простіше відправляти багаж поштою, а вже на місці, в залежності від потреб, воїни самі з’єднують їх між собою. 

Маскування з ефектом 3D передали підрозділу, що виконує завдання на південному напрямку. Військові в захваті. 

 

«Це такі собі стаціонарні конспіративні укриття, — пояснює пані Тетяна. — Їх розкидають на руїнах у різних місцях при міських штурмах. Бійці під ними ховаються. От що називається, руїни стріляють... 

Ще одна перевага таких сіток — у їх надзвичайній легкості. Водночас пінопласт надає їм об’єму. У складеному вигляді наша сітка має довжину 132 сантиметри і діаметр 63. А якщо їх буде три, то це займе багато місця. При швидкому переміщенні підрозділу не зовсім зручно. Тому ми домовилися з хлопцями, що другу сітку зробимо лише з поролону. Подивимось, як буде краще. Словом, експеримент триває». 

 

Тетяна Сігіда припускає, що найближчим часом зростуть замовлення на об’ємні сітки від ЗСУ. Переконана: їх простіше робити волонтерам у прифронтових районах. Це полегшить логістику доставки, а матеріалами їх могли б забезпечувати тилові регіони. 

«На жаль, у кожної волонтерської групи, які спеціалізуються на маскувальних сітках, дуже багато замовлень і дуже малий ресурс, — говорить пані Тетяна. — Але, попри все, мусимо забезпечувати нові потреби захисників. У нас одна мета: щоб усі вони повернулися додому живими». 

Група «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок» — це підрозділ ГО «Полтавський батальйон небайдужих». Обидві організації були створені ще 2014 року. За цей час залишилися лише найстійкіші.

 

Волонтерок, які плетуть маскувальні сітки, не більше десяти. Серед них бухгалтери, журналісти, педагоги, психологи. Чимало жінок зайняті роботою, але щодня бодай на пару годин приходять на свою «базу» волонтерити. Хтось працює вдома. Але всі налаштовані на марафон. Тож плетіння сіток не припиняється ні на день. 

 

Щомісяця волонтерки відправляють на фронт близько 120 звичайних маскувальних сіток загальною площею близько 2 тис. квадратних метрів та 150 засобів індивідуального маскування. 

Окрім «кікімор» і «пончо», жінки роблять захисні пристосування від пошуку тепловізора, які називають «екранами». 

 

— Як відомо, тепловізор реагує на тепло, а людина є найтеплішим об’єктом у довкіллі, її одразу видно, і вона, звісно, стає легкою мішенню, — пояснює Тетяна. — Якось похресник однієї нашої волонтерки спитав її, чи не можемо ми зробити щось таке, щоб захистити військових від ворожих тепловізорів. Це було кілька років тому. Ми задумались і знайшли рішення. Купили шматок найтоншого термоізолу — будівельного матеріалу, який використовують для термоізоляції — й обшили його тканиною «Спандбонд» кольору мультикам. Вийшло дуже вдало. Коли людина накривається таким «екраном», тепловізор її не бачить, бо він блокує тепло. А людина під ним зливається з місцевістю, стає невидимою. 

— Така собі ковдра-невидимка? 

 

— Я порівняла б це з бронежилетом. Він же не дає стовідсоткового захисту, проте значно мінімізує небезпеку. Це дуже виручає наших бійців. Ми вже близько тисячі таких «ковдр» пошили. Зі слів саперів, вони успішно застосували їх у період контрнаступу в 2023 році. Накриваючись ними, розміновували території навіть уночі, забезпечуючи просування наших підрозділів. А піхотинці, встановлюючи «екрани» у формі будиночка над собою, копали окопи й рили капоніри. 

До того ж ці засоби індивідуального захисту (ми робимо їх квадратними, розміром 2х2 метри) дуже легкі й тримають тепло. У холод допомагають зігрітися. А якщо скласти, буде каремат. Словом, багатофункціональний виріб ручної роботи. На нього також дуже великі замовлення, бо, на жаль, подібні речі не довговічні. 

Сітка, зроблена «під будівельний матеріал».

 

Військові, каже Тетяна, просили пошити для них плащі з цих матеріалів. На жаль, вони виявилися не такі ефективні, як «екрани», — при терті у місцях безпосереднього контакту з тілом доволі швидко починають пропускати тепло. 

 

«До того ж, коли військовий переміщуватиметься навіть невеликими перебіжками, його буде видно, бо всякий рух легко фіксується оператором БПЛА, якщо дрон оснащений приладом нічного бачення чи тепловізором, — пояснює Тетяна. — Ідея полягає якраз у тому, щоб сховатися під теплоізоляційним «екраном», завмерти, щоб тебе не помітив ворог. Для розвідників це також незамінна річ». 

 

«Хід війни постійно змінюється, і ті, хто в тилу, мусять задовольняти нові потреби військових, — резюмує моя співрозмовниця. — Якщо хтось захоче скористатися нашим досвідом, ми охоче поділимося своїми напрацюваннями».