Москва впродовж сотень років намагається забрати древню історію України, привласнити собі величні постаті князів України-Руси, заперечує існування сильної розвинутої держави Руси за часів князя Ярослава Мудрого, яка в той час була однією з наймогутніших у Європі!
В радянські часи у ХХ столітті для істориків, журналістів, освітян і політиків України діяла негласна заборона на вшанування пам’яті князів України-Руси, зокрема, постаті Ярослава Мудрого.
Не знаю, як кому, а мені було боляче від цього і соромно за тих керівників незалежної України, державних посадовців, які жили й керували державою за московськими правилами і вказівками, нічого не робили для відродження історичної пам’яті одного з найвеличніших князів ХІ століття — Ярослава Мудрого. Тим більше, що територія моїх рідних сіл Гнідина та Вишеньок на Київщині була у його володіннях, що засвідчують археологічні розкопки.
Саме тому я спільно зі своїми колегами в 1994-1997 роках розпочала роботу із вшанування пам’яті Ярослава Мудрого в Україні. Поглянемо на послідовність того, як ім’я Ярослава Мудрого, як державного діяча, великого князя Руси-України після проголошення незалежності України почало поступово вшановуватись в нашій державі.
Президент України Леонід Кучма 23 червня 1995 року запровадив Орден князя Ярослава Мудрого. 4 листопада 1995 року Харківській юридичній академії присвоїли ім’я Ярослава Мудрого.
Відродження пам’яті князя Руси-України Ярослава Мудрого в Київській області на державному рівні розпочалось ще весною 1994 року. Тоді я працювала заступницею голови Київської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань.
На Київщині ми провели велику інформаційну роботу про діяльність величного князя України-Руси, адже москва це ім’я давно забрала з історії України і привласнила собі. Разом із великим колективом істориків, освітян та громадських діячів Київщини ми вирішили розпочати битву з москолями за українську історію.
Запланували у колишній резиденції князя Ярослава Мудрого у Вишгороді провести науково-практичну конференцію на тему «Ярослав Мудрий — державний діяч Руси-України ХІ століття».
Учасники конференції мали прийняти серед інших ухвал важливе рішення: Звернення до Президента України та Кабінету Міністрів України з проханням надати сучасному Вишгороду статус Вишгородського історико-культурного заповідника, а також спорудити в Києві пам’ятник князю Ярославу Мудрому.
Наукове зібрання було дуже чисельним, у ньому брали участь народні депутати України, депутати Київської обласної ради, науковці, археологи, освітяни, музейні працівники, історики, духовенство, краєзнавці зі всієї України, а також віце-прем’єр-міністр України Микола Жулинський.
Виступаючі наголошували на тому, що князь Ярослав Мудрий зробив Русь-Україну наймогутнішою країною Європи, підкреслювали, що Вишгород в ХІ столітті був княжою резиденцією, другою після Києва і в подальшому також відіграв таку ж саму роль для інших князів. Саме у Вишгороді 20.02.1054 року помер Ярослав Мудрий.
Особливу підтримку в організації та проведенні цього заходу надав Український фонд культури на чолі із поетом, народним депутатом України Борисом Олійником.
І доленосне рішення учасників науково-практичної конференції ухвалили! А вже 6 липня 1994 року вийшов Указ Президента України Леоніда Кучми «Про створення історико-культурного заповідника у м. Вишгород Київської області».
Завдячувати появі такого важливого державного документа треба в першу чергу віце-прем’єр-міністру України Миколі Жулинському. Це стало потужним поштовхом популяризації постаті князя Ярослава Мудрого не тільки тому, що по сьогоднішній день для роботи цього історико-культурного заповідника виділяються державні кошти, це була виграна перша битва з москвою за свою українську історію, яку вона нахабно привласнила.
А 27 березня 1996 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про спорудження в м. Києві пам’ятника Ярославу Мудрому». Домігся виконання Звернення учасників Вишгородської науково-практичної конференції її учасник, народний депутат України, голова Українського фонду культури Борис Олійник.
Ми ще з більшим ентузіазмом взялися за популяризацію імені Ярослава Мудрого. 4 серпня 1994 року Міністерство юстиції України зареєструвало Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого, який я очолила.
Це була перша в Україні установа з ім’ям славетного князя. На той час через «старшого російського брата» на постать Ярослава Мудрого було накладене своєрідне табу. Перші акції новоствореної громадської благодійної організації присвячувались популяризації імені Ярослава Мудрого, який вивів Русь-Україну на рівень найпотужнішої держави Європи.
Саме завдячуючи його дипломатичним і династійним зв’язкам майже в усієї еліти європейських країн сьогодні тече українська кров і присутні гени українців.
У жовтні 1995 року в Софії Київській нашою організацією був проведений надзвичайний міжнародний дипломатичний захід державної ваги, який упродовж 30 років після того так ніхто, на жаль, і не повторив.
У рамках програми фонду «Софія Київська» до храму Софії Київської в Києві ми запросили всіх послів тих держав, з якими Ярослав Мудрий підтримував дипломатичні та династійні зв’язки.
Цей захід головною своєю метою ставив розкриття перед країнами Європи давню українську історію і могутність Руси-України в ХІ столітті за часів правління Ярослава Мудрого.
Це було дуже нелегке завдання, але його проведення в храмі Софії Київської, який збудував Ярослав Мудрий, пройшло на дуже високому рівні. В ньому взяли участь освітяни, письменники, громадські діячі з усіх, без винятку, областей України.
До національного заповідника «Софія Київська» прибули посли Франції, Угорщини, Польщі, Великобританії, Данії, Норвегії, Греції, Швеції, Німеччини та інших держав.
Не запросили ми тільки посла росії. Обурився з цього приводу академік Петро Толочко. Я йому пояснила, що не запросила цього посла з тієї причини, що тоді, в XI столітті, росії ще й близько ніде не було на жодній карті світу.
Особливо мені запам’ятався виступ Посла Франції Домініка Шасара, який говорив французькою, але знав і українську мову. Коли перекладачка озвучила переклад такого змісту: «Російська принцеса Анна стала королевою Франції», він зупинився, перервав свій виступ і, повернувшись до перекладачки, обурливо зауважив українською мовою: «Не російська, а руська!» В храмі вибухнули оплески! Це було якраз те, заради чого ми проводили захід: визнання прадавньої величі Руси-України, на історію якої посягала і посягає росія.
На жаль, на наше запрошення взяти участь у цьому дійстві не відгукнувся ніхто із державних посадовців: ні президент України, ні прем’єр-міністри, ні жоден із голів обласних державних адміністрацій, в тому числі і Київської обласної.
Не було і представників Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти України. В очах учасників заходу це виглядало дико й абсурдно. Всім послам європейських держав були вручені пам’ятні подарунки: історичні довідки про дипломатичні й династійні зв’язки Ярослава Мудрого з тією державою, яку він представляв в Україні, своєрідні Вірчі грамоти, а також точну копію Срібляника Ярослава Мудрого — монети княжої доби, яка була запроваджена в ХІ столітті на теренах Руси-України.
Упродовж всієї довголітньої діяльності Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого щороку проводив різні заходи з метою повернення із забуття постаті великого князя Руси-України, мислителя, воїна, державного творця, палкого патріота своєї землі, просвітителя, політика і дипломата.
Так, зокрема, 11-12 квітня 1996 року в Українському домі в Києві відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Освіта і культура ХІ століття. Діяльність Ярослава Мудрого і сучасників».
У конференції взяли участь відомі в Україні історики, академіки, громадські діячі, патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет. Матеріали конференції були видані та передані в провідні бібліотеки України.
Нещодавно до тридцятиріччя діяльності Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого вийшла моя книжка «Імені Ярослава Мудрого. Історія Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого».
Улітку 1997 року, нарешті, в Києві урочисто відкрили пам’ятник князю Ярославу Мудрому, про що просили українську владу учасники Вишгородської науково-практичної конференції ще у 1994 році.
Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого виступив одним із спонсорів спорудження монументу. На відкритті пам’ятника було людно, приїхав і Президент України Леонід Кучма.
Одній із перших надали слово і мені. Пам’ятаю лише, що я закінчила свій виступ словами: «Прости нас, Великий княже, що не зберегли ми міць і силу тієї наймогутнішої держави Руси-України, яку створив ти, що роз’їжджаються твої діти по світах, шукаючи кращої долі! І віддаєм ми без бою свою історію одвічним нашим ворогам! Прости нас, дай нам мудрості повернути Україні її силу й велич!»
А що можемо сказати Ярославу Мудрому ми сьогодні, коли йде кровопролитна війна з москалями-агресорами не тільки за майбутнє многостраждального українського народу, не тільки за нашу територію, мову й віру, а й битва за минуле, за свою прадавню історію?! І чи кожен з нас тримає стрій на цьому фронті?
Валентина CТРІЛЬКО, кандидатка педагогічних наук, президентка Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого
.png)
