Цими днями на зібранні в Полтаві очільники малих та середніх фермерських господарств, представники регіональних асоціацій фермерів та приватних землевласників висловили занепокоєння з приводу нових регіональних критеріїв бронювання аграріїв, затверджених Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Ініціював зібрання голова ГО «Полтавська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників імені Героя України, Героя Небесної сотні Віктора Чміленка» Василь Бурлака, котрий отримав багато звернень від власників та орендарів земельних угідь, які ведуть своє господарство.
«Без сумніву, захищати нашу землю потрібно, — наголосив Василь Михайлович. — Але влада має визначити пріоритети. Думаю, є багато запитань стосовно того, де ми, аграрії, можемо бути кориснішими — на війні чи на нашому хліборобському фронті».
Посівна може опинитися під загрозою зриву
Усі присутні були одностайними в думці: якщо не будуть спрощені критерії визначення малих та середніх фермерських господарств критично важливими, навесні нікому буде працювати на землі. Відтак посівна може опинитися під загрозою зриву.
Один зі співвласників фермерського господарства «П. М. Пащенко» з села Степове Миргородського району, що займається вирощуванням зернових та олійних культур, Павло Пащенко розповів: «Наше сільгосппідприємство має 4 бенефіціарів. Окрім мене, це двоє моїх синів, 52 та 45 років, і 29-річний онук. Раніше, господарюючи на площі 630 гектарів землі, ми залучали 8—10 найманих працівників.
А зараз, вважай, працюємо вчотирьох: хлопці мають добру освіту, але не гребують будь-якою роботою — за потреби сідають за кермо трактора, комбайна чи вантажного автомобіля. Повірте, обробити таку площу землі вчотирьох не так легко (тим паче, що мені вже 74 роки).
Та річ у тім, що працівників у селі вже й удень із вогнем не знайдеш. Ви ж бачите, що робиться: і здорових, і хворих забирають на фронт. Якщо, не дай Бог, мобілізують до війська когось із синів чи внука, наше господарство просто «ляже». Моя пропозиція: щоб такі господарства, як наше, втрималися на плаву, потрібне бронювання від мобілізації бодай мінімальної кількості працівників».
Валерій Олексенко: «Якщо всіх фермерів заберуть на фронт, хто в такому разі годуватиме країну? Так ми й війни не виграємо, і землю загубимо».
Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Гадяччини Валерій Олексенко, який очолює її понад 30 років, нагадав: згідно з оновленими критеріями бронювання аграріїв, господарство мусить мати мінімум 10 працівників на 100 гектарів оброблюваної землі, до того ж, кожен з них має отримувати цілий рік (хоч роботи в полі сезонні) зарплатню в розмірі 20 тисяч гривень.
А далі чоловік описав свою ситуацію:
«Ми із синами господарюємо на площі 300 гектарів землі. Раніше в нас працювали 10—12 найманих осіб, бо ми мали ще й власну переробку зерна. Та зараз вона стала. За таких умов ми просто не в змозі тримати 10 працівників і цілий рік видавати їм зарплатню.
А ще ніхто не хоче найматися на роботу, усі бояться «світитися». Бо роботодавці мусять подавати списки військовозобов’язаних до ТЦК. Тільки-но подав такі списки — хлопців одразу ж направляють на медкомісію і забирають до війська. Уже й обмежено придатні до служби мають повторно пройти військово-лікарську комісію. Тож, не секрет, нерідко молоді люди звільняються й ховаються. Зрозуміло, захищати Батьківщину від агресора потрібно.
Але має бути дотриманий принцип справедливості. У нас ціла армія чиновників, яка налічує 1 мільйон 900 тисяч держслужбовців. Якщо навіть половина з них — жінки, то друга половина — молоді, здорові, придатні до служби чоловіки.
А скільки ще представників силових структур — усіх їх також автоматично забронювали. Нехай покажуть власний приклад. Бо так же не можна: забирати до війська останнього тракториста в селі. Якщо в нас біда, то біда для всіх.
Я два автомобілі віддав для потреб ЗСУ. Цими днями перерахував зібрані нашою асоціацією кошти на 10 дронів, купуємо для військових бензовоз. Сплачуємо всі податки, які чи не щодня підвищують. І ще й останніх працівників у нас забирають.
Повторюю: хай держслужбовці й силовики, яких держава годує, покажуть свою любов до неї — ідуть її захищати. А потім уже й аграрії підтягнуться. Бо якщо всіх нас заберуть на фронт, хто в такому разі годуватиме країну? Так ми й війни не виграємо, і землю загубимо».
Фермери переконані, що оті критерії визначення сільгосппідприємств критично важливими не мають економічного підґрунтя. Представниця Асоціації фермерів та приватних землевласників Глобинщини Алла Ілляшенко повідомила, що, коли з’явилася ота вимога: мінімум 10 працівників на 100 гектарів оброблюваної землі, рада їхньої асоціації провела економічні розрахунки, щоб показати ефективність роботи господарства за таких умов.
«Так от, згідно з цими розрахунками, фонд оплати праці «з’їдатиме» 85 відсотків від доходу. Якщо ж додати ще й податок на прибуток із паїв, військовий збір, то матимемо всі 110 відсотків витрат. Тобто ефективність господарства зводиться нанівець, — констатує пані Алла, чоловік якої є головою фермерського господарства.
— Ну не може ж воно працювати, щоб тільки утримувати найманих працівників та розраховуватися за оренду паїв. А ще ж є й матеріальні витрати — на придбання насіння, добрива, пального тощо, які становлять не менше 50 відсотків.
Тобто взяти 10 найманих працівників на 100 гектарів оброблюваної землі означає поставити під загрозу існування саме фермерське господарство. Я вже не говорю про те, що найняти 10 працівників у селі нині просто нереально.
Аби хоча б когось знайти. Тож звертаюся до державних мужів: надайте нам добре продуманий механізм бронювання аграріїв. Якби нам лишили хоча б двох працівників на 100 гектарів землі. Одним з них може бути голова фермерського господарства, котрий, як відомо, не сидить у кабінеті, а також працює в полі».
Людмила Безніс: «Хто вміє воювати, хай іде на фронт. А хто вміє вирощувати хліб, хай плекає ниву».
Член ради вже згаданої Асоціації фермерів та приватних землевласників Глобинщини Людмила Безніс процитувала слова першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, котрий прямо заявив фермерам: хто зірве посівну, той матиме розмову із самим президентом.
«Тобто посійте, мовляв, як-небудь, а ми вас обкладемо непосильними податками, мобілізуємо до війська ваших працівників, — обурюється жінка. — А що робити далі? Не збирати врожаю? Спустіться, будь ласка, з небес на землю.
Нам потрібна не завищена, а реальна кількість працівників, щоб ми могли платити оту зарплатню розміром у 20 тисяч гривень. Кожен фермер знає, скільки йому необхідно працівників: комусь достатньо одного, а іншому мало і трьох.
То, може, нехай сам голова фермерського господарства це питання вирішує? Бо за нав’язаних нам згори умов який сьогодні вибір у фермера? Придбати солярку й не купувати насіння? Чи навпаки? Ви знаєте, скільки кожен фермер робить для того, щоб наші хлопці перемагали на полях битв.
Так дайте можливість отим фермерам обсіятися. Хто вміє воювати, хай іде на фронт. А хто вміє вирощувати хліб, хай плекає ниву. Я підтримую пропозиції колег щодо диференційованого підходу до розрахунку чисельності працівників».
Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Шишаччини Ірина Маслівець, котра є й керівником фермерського господарства «Воля-2», поінформувала, що має всього одного найманого працівника: він і комбайнер, і тракторист, і водій автомашини, працює цілий рік.
«Але через невідповідність критеріям не зможу забронювати навіть цього працівника, який тримає на своїх плечах фермерське господарство, — ремствує бізнес-леді. — Я просила у своєму клопотанні, щоб у згаданих критеріях було передбачено, що обробляти 100 гектарів землі може одна особа (це цілком реально), 200 гектарів — дві-три особи й так далі. Ми хочемо зберегти землю, свої господарства, але не знаємо, як достукатися, донести це до нашої влади».
Розробляючи критерії для бронювання, не врахували думок аграріїв
Катерина Скрильник, яка разом з чоловіком Владиславом розвиває тваринницьке господарство «Володар-С» у Білицькій територіальній громаді, що в Полтавському районі, поділилася своїм негативним досвідом:
«У нас невелика ферма — маємо 100 голів великої рогатої худоби. Залучили 10 найманих працівників. Минулого року нібито виконали всі умови щодо бронювання: вклалися як у кількість трудівників, так і в кількість орендованих земель.
А в підсумку в нас так і не прийняли документів для надання відстрочки від мобілізації. Згідно ж з оновленими умовами, на 100 голів стада має бути вже мінімум 20 працівників. Це мене просто ошелешило. Незрозуміло, якою математичною формулою користувалися ті, хто ухвалював таке рішення.
Ми з бухгалтером порахували: з огляду на те, що стадо стовідсотково ніколи не доїться, ми не виходимо навіть на оті 400 тисяч гривень собівартості молока на місяць, які мали б витратити на зарплати працівникам. Тоді виникає запитання, навіщо взагалі утримувати корів.
Таке відчуття, начебто головний виклик нині не війна, а законодавчі ініціативи: нас постійно відволікають від основної діяльності, непомірно збільшуючи податкове навантаження, створюючи інші проблеми. Моя пропозиція — проаналізувати виробничу спроможність фермерських господарств та обґрунтувати вимоги щодо мінімальної кількості найманих працівників.
Знаєте, мені було дуже приємно, коли мене запросили до другого за розміром міста Швейцарії — Женеви, де зібралися жінки з усього світу, які працюють в аграрному секторі. Ми проходили навчання з мінімізації впливу людського фактора та автоматизації процесів. Якщо існує така тенденція, тоді яка логіка у вимозі щодо збільшення чисельності працівників?».
Катерина Скрильник: «Яка логіка у вимозі щодо збільшення чисельності працівників?».
Керівник фермерського господарства «Диканське» Микола Розраєнко із селища Диканька Полтавського району зауважив: Мінагрополітики визначило критичними господарства, які обробляють угіддя на площі не менше 500 гектарів, — чи правильний такий підхід? Чому в немилість до держави потрапили малі фермерські господарства? На думку фермера, варто б зняти отой поріг. «І сформуймо такі критерії, які будуть наближені до наших реалій», — закликав пан Микола колег.
Хто розробляв оті критерії, затверджені Мінагрополітики? Чому нагорі «забули» про сезонність робіт у сільському господарстві та й узагалі не врахували думок аграріїв? Такі питання порушив очільник Асоціації фермерів та приватних землевласників Полтавського району Олег Слизько.
«Фермерам потрібно виступати з консолідованою позицією, — вважає він, — тільки тоді нас почують. З огляду на воєнний стан, у фермерських господарствах треба лишити мінімум працівників. Не максимум, а мінімум, необхідний для того, щоб господарство не припинило своєї діяльності».
Микола Розраєнко: «Мінагрополітики визначило критичними господарства, які обробляють угіддя на площі не менше 500 гектарів, — чи правильний такий підхід?».
Тим часом Василь Бурлака зазначив: нещодавно на зустрічі в Києві за його участю, де обговорювали питання порятунку фермерства, рада старійшин (засновників) фермерського руху в Україні звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.
Зокрема, було акцентовано на тому, що українське фермерство перебуває на межі повної руйнації через дискримінаційну політику щодо нього практично впродовж трьох останніх десятиліть.
«На жаль, складається тенденція, коли фермерів «видавлюють» зі сфери сільськогосподарського виробництва. Це не може не обурювати, — поскаржився Василь Михайлович. — Додала бід фермерам ще й розв’язана росією війна.
Звичайно, через російську збройну агресію маємо пряму загрозу самому існуванню нашої держави. Тож треба й країну захищати, і хліб вирощувати. Однозначно, варто прописати справедливі критерії для бронювання працівників дрібних та середніх фермерських господарств, які займаються овочівництвом, тваринництвом, переробкою сільськогосподарської продукції тощо, враховуючи той факт, що більшість сільських чоловіків уже на фронті. У нашому невеликому селі Келебердівка на 60 дворів маємо трьох загиблих».
Присутній на зібранні директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської обласної військової адміністрації Сергій Фролов акцентував: на його думку, питання бронювання працівників малих та середніх сільськогосподарських підприємств має вирішуватися на державному рівні.
«Василь Михайлович передав мені ваші звернення. І ми вже подали до Міністерства аграрної політики та продовольства, а також Міністерства оборони України пропозиції щодо зміни критеріїв бронювання аграріїв, згідно з якими, на обробітку 100 гектарів землі має бути задіяно не менше 5 працівників.
Якщо ж ідеться про тваринницьке господарство, то не менше 7 осіб. Також ми запропонували зміни, згідно з якими, взимку в господарстві може працювати менше людей, а в теплі пори року, коли відбуваються польові роботи, — більше.
Увесь минулий тиждень відбувалися наші перемовини з Мінагрополітики. Нагорі наполягають на аргументації, чому ми вимагаємо цих змін. Ми надали пояснення й тепер чекаємо на рішення міністерства щодо погодження нових критеріїв.
На сьогодні маємо ось таку ситуацію, — підсумував Сергій Олександрович і додав: — Та не забувайте, що ви зможете забронювати лише 50 відсотків військовозобов’язаних працівників. Я готовий і далі відстоювати ваші інтереси, але, повірте, це не так просто».
Очільник ФГ «Мрія» з Диканської територіальної громади, що в Полтавському районі, Олександр Савченко підтримав колег, зазначивши: фермери не проти того, щоб захищати Вітчизну, але має бути дотриманий принцип справедливості.
Фото автора.
Випадково розговорилася з іще одним учасником зібрання — 71-річним фермером із села Полузір’я Полтавського району Василем Ватутіним, який вирощує не лише зернові та бобові культури, а й квіти — для душі.
Можливо, це й не зовсім до теми, але мені хочеться навести і його слова:
«Я очолюю фермерське господарство з 1992 року. Обробляю 170 гектарів землі, маю 7 найманих працівників (один із моїх трактористів уже загинув на війні). У мене всі трудівники офіційно отримують зарплату, я сплачую всі податки й не скаржуся на життя. Звичайно, сам не наповню бюджету, бо за моєю спиною ховаються ті, хто не хоче працювати легально й відкрито, воліє лишатися «в тіні».
7 працівників — це багато з огляду на названу площу оброблюваної землі. Але я сам живу в селі, відтак зацікавлений у тому, щоб якомога більше односельців мали роботу, щоб наш населений пункт процвітав. Я важко працюю, та завжди маю хліб і до хліба — і вдячний за це Богу.
Отримав подяку від обласної військової адміністрації за ведення чесного бізнесу й допомогу ЗСУ. Якось їздив за програмою до штату Айова (США), де три тижні переймав досвід господарювання американців на землі. І знаєте, що вам скажу? Ми працюємо не гірше за них. Якби в Україні не було тіньової економіки, американцям було б далеко до нас».
Насамкінець рада ГО «Полтавська обласна асоціація фермерів та приватних землевласників імені Героя України, Героя Небесної сотні Віктора Чміленка» ухвалила рішення включити до складу комісії з визначення підприємств, критично важливих для економіки та життєдіяльності області, що діє при обласній військовій адміністрації, трьох осіб: очільника згаданої громадської організації Василя Бурлаку, голову ФГ «Астра-Агро» Антоніну Живолуп та головного бухгалтера ФГ «Вільне» Аллу Ілляшенко.
А при визначенні критичності підприємства пропонує таку обов’язкову мінімальну кількість працівників: до 100 гектарів оброблюваної землі — 1 працівник, до 200 гектарів — 2 працівники, до 300 гектарів — 3, до 400 гектарів — 4, до 500 гектарів — 5 працівників. Також рада виступає за стовідсоткове бронювання голів фермерських господарств або їхніх заступників — незалежно від кількості оброблюваної землі.