У Києві відбулася перша церемонія вручення премії Національної спілки кінематографістів України (НСКУ), заснованої на честь Сергія Параджанова.
Нагорода була створена з нагоди 100-річчя від дня народження видатного митця, чия творчість суттєво вплинула на розвиток українського й світового кінематографа.
Премія відзначає молодих професіоналів за їхні дебютні роботи.
Філіпа Сотниченка, режисера і сценариста фільму «Ля Палісіада», нагородили одразу в двох номінаціях: «Найкращий сценарист-дебютант» і «Найкраща режисура в ігровому кіно».
Аделіна Борець отримала відзнаку за «Квіти України» у номінації «Найкраща режисерська робота в документальному дебюті».
Оператор Володимир Усик був відзначений за роботу над тією ж стрічкою «Ля Палісіада», а Сергій Кисіль здобув визнання за акторський дебют у художньому фільмі про каральну психіатрію в радянські часи «БожеВільні».
У номінації «Найкращий продюсерський дебют» премію отримала продюсерка фільму «Степне» Марина Врода.
Спеціальні відзнаки за дебюти отримали:
* акторка Ірина Нірша («Медовий місяць») — за першу роль;
* режисер Антон Птушкін — за документальний фільм «Ми, наші улюбленці та війна»;
* режисер Євген Мазуренко — за фільм «Сопілка Перуна».
Переможці отримали пам’ятні дипломи та статуетки у вигляді збільшених копій «талерів Параджанова».
Сергій Параджанов (1924—1990) народився в Тбілісі у вірменській родині. Навчався у ВДІКу (Всесоюзний державний інститут кінематографії) в Москві, у майстерні Ігоря Савченка. Кар’єру розпочав у Києві — на кіностудії Довженка.
Здобув світову славу завдяки «Тіням забутих предків» (1965). Цей фільм став еталоном українського поетичного кіно і здобув понад 30 міжнародних нагород. Вважається одним із найкращих в історії кінематографа.
Підпис Сергія Параджанова стоїть першим під відомим протестним зверненням 1968 року до найвищого радянського керівництва - Листом-протестом 139-ти проти політичних переслідувань в Україні.
А вже у 1973 році режисера заарештували за звинуваченнями в українському націоналізмі та «гомосексуалізмі».
П’ять років він провів у таборі суворого режиму. Проте й у тих умовах він продовжував творити, займаючись малюванням і створенням колажів.
За звільнення Сергія Параджанова виступала світова кіноспільнота, зокрема, Федеріко Фелліні.
Після звільнення митцю заборонили повертатися в Україну. Він не міг реалізувати всі свої творчі задуми.
Ім’я Сергія Параджанова стало символом незламності духу та художньої свободи. Лише 20 грудня 2023 року Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам’яті реабілітувала українсько-вірменського режисера, через 50 років після незаконного вироку московицько-радянської влади.
У засвіти Сергій Параджанов пішов у Єревані 20 липня 1990 року. Тоді ж йому посмертно присвоїли звання народного артиста УРСР, а в 1991 році — Державну премію України імені Тараса Шевченка.
