До 130-ліття від дня народження: у Києві триває фестиваль музики Бориса Лятошинського

Нинішній рік для української культури є роком відзначення 130-ліття від дня народження Бориса Лятошинського (1895—1968).

 

Нині, коли Україна набуває суб’єктності в міжнародному культурному просторі, саме ім’я симфоніста світового рівня все більше привертає увагу, репрезентуючи виразну самобутність української музики ХХ століття.

 

Його найпопулярніші твори, такі як симфонічна балада «Гражина», Третя симфонія, Слов’янський концерт, Український квінтет, усе частіше потрапляють у концертні програми українських та міжнародних інституцій і приватних ініціатив.

 

Борис Лятошинський народився в Житомирі, мав польське коріння. Перші музичні твори створив іще підлітком. Закінчив у 1918-му юридичний факультет Київського університету, в 1919 році — Київську консерваторію.

 

В 1922–1925 роках був причетним до відділу (асоціації) Музичного товариства імені Миколи Леонтовича, яке створили після вбивства чекістом автора музики знаменитого «Щедрика». 

 

Цензори періодично писали на нотах Лятошинського «запрещено» ще з часів романсів 1920-х років. Створив опери «Золотий обруч» за «Захаром Беркутом» Івана Франка та... «Щорс», утім пропагандистських агіток з них, як планувала радянська влада, не вийшло.

 

Борис Лятошинський був педагогом таких композиторів, як Леонід Грабовський, Леся Дичко, Іван Карабиць, Валентин Сильвестров, Євген Станкович.

 

У Києві з дня народження Бориса Лятошинського – 3 січня — і до 26-го проходить фестиваль класичної музики Liatoshynsky Space 2025. Засновниками стали Національна філармонія України та Фундація Лятошинського.

 

Життя і творчість Бориса Лятошинського, які припали на дві світові війни, більшовицький переворот, національно-визвольні змагання, період Українського мистецького Ренесансу, сталінський терор, ставлять перед нами складні запитання, відповіді на які шукаємо під час Великої війни, спрямованої на знищення українців як нації. Тому ще метою Фестивалю музики Бориса Лятошинського стало й осмислення спадку.

 

Програма Фестивалю музики Бориса Лятошинського 2025 включає 5 подій, чотири з них уже відбулися в Національній філармонії України. Заключна проходитиме у Меморіальному кабінеті-музеї композитора, який розташований у відомому будинку Роліт – робітників літератури та інших мистецтв за радянських часів.

 

Першим прозвучав концерт-реконструкція, програму якого складав на своє 70-ліття власне сам Борис Лятошинський (відбувся він, відповідно, 3 січня 1965 року).

 

Після кількох хвилин представлення фестивалю цьогорічного 3 січня на сцені Колонної зали імені Миколи Лисенка прозвучала повітряна тривога, тож початок відтермінувався на понад пів години.

 

Тому слухачі в Національній філармонії ще раз відвідували укриття – підвальний красивий Музичний салон. Там перед першим концертом «Liatoshynsky Space. Пам’ять. Камерна музика» відкривала фестиваль дискусія «Українська культура під час світової кризи: шляхи порятунку і самозбереження». Інші концерти теж проходили з попереднім дискусійним обговоренням подібних тем.

 

У першому концерті звучав Український квінтет - довершений за формою та драматургією твір, який став однією з найвідоміших камерно-інструментальних композицій. Борис Лятошинський написав його в евакуації у 1942 році.

 

Віртуозно виконав твір камерний ансамбль NotaBene Chamber group, до складу якого входять Роман Лопатинський (фортепіано), Ігор Завгородній (альт), Максим Грінченко та Андрій Павлов (скрипка), Артем Полуденний (віолончель).

 

Окрім цього чотиричастинного твору для струнного квартету і фортепіано, в той період композитор створив й інші різножанрові твори з українськими мотивами: Струнний квартет №4, Сюїту на українські народні теми, обробки українських народних пісень, романси на слова українських поетів. Усього в програмі фестивалю п’ять концертів.

 

У другому концерті «Ідентичності. Симфонічна музика #1» звучала Друга симфонія Бориса Лятошинського, яку в 1937 році вщент розкритикували і заборонили її виконання.

 

Експерти дискутували навколо питання: «Радянське чи українське? Українське мистецтво радянського періоду». Серед спікерів буде правозахисник Максим Буткевич, який став у 2022 році військовослужбовцем ЗСУ і з 21 червня потрапив у полон; звільнений у жовтні 2024-го.

 

Заключна фестивальна подія «Liatoshynsky Space. Дім. Фортепіанна музика #2» відбуватиметься 26 січня. У кабінеті-музеї Бориса Лятошинського, просторі приватної квартири композитора, в якій він мешкав від 1939 року до своєї смерті.

 

Кабінет зберігається в тому вигляді, який він мав за життя Лятошинського. На глядачів чекатиме екскурсія будинком Роліт, спілкування з інтелектуалом і піаністом Євгеном Громовим, занурення у фортепіанну музику Бориса Лятошинського та його учнів — Валентина Сильвестрова і Віталія Годзяцького.

 

Складаючи портрет людини і митця Бориса Лятошинського, варто згадати такий сімейно-побутовий момент. За доньку Маргариті Царевич та Борису Лятошинському, які обвінчалися ще 10917 року, була з 5-річного віку племінниця Ія Сергіївна Царевич (1928—2010).

 

Нечасто навіть донині згадують, що її рідного батька репресували у 1933 році. Потім у Другу світову війну він потрапив у штрафбат, отримав поранення, залишився інвалідом; помер у Криму. Ія Сергіївна стала піаністкою, викладала у Київській консерваторії і зберігала разом з Маргаритою Лятошинською спадок Бориса Миколайовича.

 

Нині музичні надбання симфоніста світового рівня зберігає ГО «Фундація Лятошинського», яку очолює піаністка, доцентка Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра — Тетяна Гомон. Усього композитор створив понад 170 творів, залишив епістолярну спадщину.