(Продовження. Початок — у попередньому номері)
«І зіпсулась земля перед Божим лицем. Бут. 6:11»
— Миколо Степановичу, а як на планеті з’явилися раси?
— Про проблеми, які виникли в аріїв із заселенням новоутвореного ними світу, стало відомо іншим космічним цивілізаціям-расам — чорній, жовтій і червоній. Щоб заселити Землю своїми людьми, вони ще до Потопу почали війни з білою космічною цивілізацією із застосуванням ядерної зброї.
Великі території були забруднені радіацією, яка вражала цілі країни і народи протягом багатьох поколінь. Радіація посилила мутації серед людей і тварин. На Землі з’явилися пустелі, крокодили, хвостаті мавпи, жирафи, циклопи, ельфи. Водночас люди робітні виявилися більш стійкими до цих змін. Їхній зовнішній вигляд навіть став гарнішим.
Ці війни завершилися небувалим до тих пір вселенським рішенням — провести дослідження щодо можливості співжиття в одній зоряно-планетній системі представників кількох людських космічних цивілізацій-рас. Кожна з них на Землі створила центри розмноження людей.
Харчувалися вони по-різному. Основним високоенергетичним продуктом у білої раси була пшениця, в жовтої — рис, у червоної — маїс (кукурудза), а в чорної — боби. Кожна з них вела хронологію свого існування у Всесвіті. Це й вводить істориків в облуду. Наприклад, чорна раса (негроїдна) дійсно існувала 40 тисяч років тому, але не на Землі, а у Всесвіті.
Очистити величезні території суші та повітря над планетою від радіації та знищити все, що піддавалося мутаціям («І зіпсулась земля перед Божим лицем. Бут. 6:11»), можна було тільки великою кількістю води.
— І тоді стався Потоп? Але як тривав сам процес?
— Планету Місяць, на якій була також вода, Творці нашого світу перевели на навколоземну орбіту і зробили її супутником Землі. Зверніть увагу, з появою Місяця в земному космічному циклоні земний рік почали ділити на місяці, чого не було раніше.
Зіткнення двох планетарних циклонів – місячного і земного — почало гальмувати швидкість обертання матерії в них. Більший і сильніший земний циклон засмоктав у себе атмосферу, пісок, воду і навіть мул з дна річок і морів Місяця. («І прибула вода, і сильно збільшилася вона на землі» (Бут. 7:18).
Від уповільнення обертання матерії в земному циклоні кора почала поволі занурюватися в магму, вивільняючи підземні води, покривши навіть гори. Щоб припинити Потоп, «Бог навів вітри на землю, і вода заспокоїлась» (Бут. 8:1).
— І що ж це був за вітер?
— За допомогою психічної енергії боги прискорили швидкість обертання матерії в космічному земному циклоні. Прискорення обертання циклону, а отже й Землі, зупинило процес опускання земної кори і підняття підземних вод.
Зона підвищеного тиску на окраїнах розкрученого циклону «закрила джерела безодні та небесні розтвори — і дощ з неба спинився». (Бут. 8:2). Оболонка суші почала поступово займати ту віддаль, яка відповідає її вазі та розмірам у цьому космічному циклоні, виступаючи над водою.
«Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима» (Бут. 8:22)
— Миколо Степановичу, у своїй книзі ви пишете, що різні природні явища, подібні до глобальних катаклізмів, чотири рази поспіль змінювали тривалість земного року. А почалися ці зміни якраз після Потопу?
— Так. За розрахунками по Біблії, в 9150 році від початку творення нашого світу, а це 2472 до н. е., від ваги Місяця, який став космічним тілом земного циклону, Земля віддалилася від Сонця на іншу орбіту. Земний рік після цього став тривати 290 днів. Сонячний календар з такою кількістю днів вирізьблений на «Воротах Сонця» в Тіагуанако, що в Південній Америці.
Водночас тривалість людського життя скоротилася майже вдвічі. Якщо Адам до Потопу жив 930 років, а Метушалах — 969, то народжений після Потопу Арпахшад — лише 438. Таке різке скорочення тривалості людського життя можна пояснити тільки збільшенням часу, тривалістю року та зміною геокосмічних умов проживання.
Води Місяця, що впали на Землю, утворили океани, які затопили значну частину суші. Вже будучи супутником нашої планети, Місяць став причиною припливів та відпливів у морях та океанах.
Пояснюються вони не «тяжінням Місяця», а тим, що космічна матерія земного циклону, обертаючись навколо Землі, у вужчому проміжку між планетою і супутником починає рухатися швидше, згідно з відомими фізичними законами. У підсумку тиск там зменшується, а тому земна атмосфера, вода і навіть суша втягуються в цю зону пониженого тиску, що має вигляд припливної хвилі.
Через віддалення Землі від Сонця став холоднішим клімат. Почали змінювати одна одну пори року. «Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима» (Бут. 8:22). Полюси планети і значна частина незатопленої суші вкрилися кригою і снігами.
Різке похолодання цього першого льодовикового періоду спричинило вимирання багатьох видів тварин. Водночас у космічному земному циклоні, швидкість обертання якого зменшилася, з’явилася хмарна оболонка. Дощі, що випадають із цих хмар, поливають рослини навіть на тих територіях суші, які значно віддалені від водоймищ. Ці території стали придатними для життя.
Періодична поява грозових хмар, між якими проскакують розряди блискавок, іонізуючи повітря, дала змогу через якийсь період часу не тільки створити над планетою захисну озонову оболонку від небезпечного ультрафіолетового випромінювання Сонця, а й підтримувати її заплановану товщину до наших днів.
— Кілька описаних вами подій перегукуються з давньогрецькими міфами про життя дванадцяти богів на Олімпі. Ті теж створили людину й постійно опікувалися Землею. Одна з таких історій розповідає про трагедію сина Геліоса Фаетона, який, прагнучи довести своє божественне походження, ледве не спалив нашу планету і загинув сам. Ситуацію врятував Зевс на прохання Геї — богині Землі. А як цей процес відбувався насправді?
— У 9249 році (2373 до н. е.) Евер у 34 роки породив Пелега — і, як сказано у Біблії: «За днів його поділилася земля» (Бут. 10:25). Цю геотектонічну подію ні геологи, ні космогонія не коментують. Є лише згаданий вами міф.
А сталося ось що. Утворений в екваторіальних широтах Сонячного циклону циклон планети Фаетон утворив вогняне ядро у своєму центрі (у міфі це сонячна колісниця), яке обгорталося розплавленою магмою. На одному з витків його спіралеподібної траєкторії з’явилася загроза зіткнення із Землею.
Рятуючи людство нової космічної цивілізації, боги були вимушені знищити Фаетона «спопеляючим вогняним жаром». Але чималі його шматки все ж таки впали на планету. Вони знищили Атлантиду, розламали земну кору на окремі материки і спричинили їх розходження.
В результаті на планеті утворилися величезні кратери, а також численні озера та внутрішні моря, які існують і понині.
Збільшена вагою уламків Фаетона, Земля знову віддалилася від Сонця — і рік став тривати 304 дні. Вік людей знову скоротився вдвічі. Зокрема, Пелег і його син Реу прожили по 239 років.
— З цією ж подією пов’язаний і процес великого розселення людей по планеті?
— Так. Один з уламків Фаетона утворив Перську затоку, а землетрус від падіння зруйнував Вавилонську вежу. Щоб уникнути в майбутньому людських жертв від подібних катастроф, боги вирішили розселити людей по Землі.
А щоб було простіше відслідковувати напрямки цього розселення із центрів удосконалення та розмноження людини розумної, забарвлення їхньої шкіри генетично змінили. Так на планеті з’явилися чотири раси — біла, чорна, червона і жовта — це земна гіпотеза походження рас.
«Оцей місяць для вас — початок місяців» (Вих. 12:11)
— А яка третя космічна подія спричинила збільшення тривалості земного року?
— У 10160 році (1462 до н.е.) утворений у південних широтах Сонячного циклону космічний циклон планети Венера, що обертався вправо, увійшов у площину екліптики і наблизився до Землі. Ця подія в Біблії описана як «кари єгипетські».
Земля, збільшена вагою великої кількості космічної пилюки та каміння («тяженний град» (Вих. 9:24)), що випали на планету з поясів Венери, знову віддалилася від Сонця. Тоді земний рік з 304 днів збільшився до 360.
Аби врятувати синів Ізраїля від радіоактивної пилюки, принесеної циклоном Венери, Господь наказав їм негайно вийти з Єгипту. Після їхнього виходу на горі Синай Бог через Мойсея передав людям закони суспільного життя, у тому числі й відомі 10 заповідей.
— Вибудовуючи за даними Біблії «Хронологію земної цивілізації», як вдалося дізнатися про рік останнього віддалення Землі від Сонця?
— Про рік народження Ісуса Христа сказано в пророка Даниїла: «Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні». (Дан. 9:25).
У мене закономірно виникло запитання: «Чому не відразу шістдесят дев’ять тижнів? Чим особливі оті «сім тижнів», що їх відокремлено від шістдесяти двох? Пояснити це можна було тільки тим, що в цих пророчих тижнях різна кількість днів у році.
Перський цар Кір завоював Вавилон у 11132 році (490 до н. е.). У тому ж році видав наказ про повернення народу Ізраїля з сімдесятирічного вавилонського полону. Тривалість року тоді була, як встановлено вище, 360 днів. У тижні сім днів. Рахуючи «по року за день» (Чис. 14:34), отримаємо сорок дев’ять років, після яких укотре змінилася тривалість земного року.
Припускаю, що в 11181 році (441 до н. е.) в Тихий океан врізався величезний астероїд і утворив там Маріанську западину завглибшки майже 11 кілометрів та розламав земну кору від Австралії до Сахаліну. Ця тріщина досі дає про себе знати частим виверженням вулканів. Збільшена його вагою Земля знову віддалилася від Сонця — і зоряний рік став тривати теперішні 365,25 дня.
(Завершення — в наступному номері)
