Пізнати Конотоп. Повернення імені краєзнавця Василя Рiзниченка

«На превеликий жаль, ми взагалі виховуємося на чужій славі, іноді фальшивій, і не знаємо багацько славного навкруг себе, 

не знаємо рідного».

С. Пономарьов

 

Дослідження історії рідного краю та життя видатних земляків — важливий аспект пізнання свого коріння, збереження національної пам’яті, розуміння національної ідентичності, усвідомлення повної картини історичних подій у країні.

 

І так важливо сьогодні відкривати маловивчені сторінки, незнані нами особистості, які, на жаль, знищувала або намагалася стерти радянська система...

 

11 жовтня 2024 р. у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» (Батурин), палаці гетьмана Кирила Розумовського, відбулася значуща подія — презентація книги «Василь Рiзниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини», яка об’єднала представників освітніх і культурних закладів з Конотопа та Батурина, волонтерську спільноту та представників Конотопської міської ради. 

 

Видання вийшло у київському видавництві «Кліо» за благодійної підтримки мецената, почесного президента БФ «Спадок Гетьманщини», конотопця, який є ідейним натхненником багатьох важливих ініціатив щодо повернення сучасникам пам’яті про наших предків, Євгена Сура.

 

Упорядкували книгу Любов Кiяшко, Зоя Снiжок, Ірина Паламарюк, співробітниці Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Робота тривала впродовж дев’яти років.

 

Василь Рiзниченко (1892—1938) — уродженець Конотопа, видатний краєзнавець, історик, бібліограф, один із яскравих демографів, репресований більшовицьким тоталітарним режимом. 

 

Презентована книга містить 66 виявлених на сьогодні наукових та науково-популярних студій нашого земляка та 4 тематичні розділи: «Українська революція», «З історії Гетьманщини», «Питання краєзнавства», «Українські діячі бджільництва». Хронологічні рамки публікацій охоплюють 1912—1930 рр.

Важливо зауважити, що у збірнику також вміщено статтю історика і джерелознавця культури, бібліографа, мистецтвознавця Сергія Івановича Бiлоконя під назвою «Краєзнавець і патріот Батурина Василь Рiзниченко».

 

Він відкрив значення Василя Рiзниченка як видатного краєзнавця та аматора історії. Це найґрунтовніша розвідка про життя і діяльність цього дослідника. 

 

Під час презентації упорядниці видання детально ознайомили з життєвим шляхом Василя Федоровича, його основними роботами, розповіли про кропіткий процес створення цієї книги (зокрема, поділилися історією, що, коли вже книгу було передано в друк, віднайшли ще одну роботу Рiзниченка «М. Драгомиров», і просто неможливо було не включити її в книгу), про лексичний аспект передачі текстів. 

 

Присутні дізналися, що дослідниці виявили в метричній книзі Успенської церкви Конотопа, що зберігається в Державному архіві Сумської області, запис, який засвідчує, що Василь Рiзниченко народився 16 січня 1892 р. у м. Конотоп.

 

Родина була заможна, батько — особистий дворянин, служив фельдшером. Справжнє прізвище — Різников (російською — Резников). 

Пiд час презентацiї.

 

Цікаво було дізнатися про його листування з Михайлом Грушевським (у цих листах — деякі моменти створення Грушевським «Ілюстрованої історії України», підбору до неї цінних портретів гетьманів Мазепи та Орлика, полковника С. Палія, відомості про нищення музейних скарбів Сіверщини в роки радянської влади); про те, що він дуже захоплювався фотографуванням і мав навіть своє фотоательє (як доказ — світлина «Хор Успенського собору м. Конотоп. Фотограф В. Рiзниченко»), видав перший (!) бібліографічний покажчик з історії Батурина, заснував «Видавництво Вас. Рiзниченка», видавав «метелики» про українських гетьманів, серію листівок «На руїнах минулої слави Батурина» (до речі, на зворотній стороні він ще писав ґрунтовний історичний коментар), є одним із фундаторів українського некрополезнавства.

 

Також Василь Рiзниченко є автором важливих студій з історії українського бджільництва — про батуринського пасічника Петра Прокоповича та його учня Степана Панамарьова, дядька знаменитого бібліографа; писав він і вагомі праці з демографії.

 

Не пошкодував грошей, щоб придбати і таким чином зберегти портрети Івана Мазепи, Петра Дорошенка та Павла Полуботка, що походили з батуринської колекції гетьмана Кирила Розумовського.

 

Краєзнавець багато зробив для привернення уваги до збереження пам’яток Батурина, до відродження його історії. 

 

10 лютого 1938 р. Рiзниченка заарештували. Все, що зберігалось у нього вдома, зникло. Досі не знайдено жодної (!) його фотографії, навіть у слідчій справі.

 

Разом із ним у справі проходили і також були розстріляні ще двоє українських учених — антрополог Максим Ткач та мистецтвознавець Михайло Тарасенко. Василь Федорович звинувачувався у шпигунській діяльності на користь Польщі.

Упорядник видання Зоя Снiжок виступає на презентацiї.

 

Кожна стаття презентованого видання — надзвичайно важлива. Наприклад, читаючи «Більшовики в Конотопі», мимохіть починаєш проводити паралелі з сучасними російськими окупантами.

 

Ось що писав Василь Федорович: «Національні утиски над українським життям більшовики почали з того, що, ввійшовши на Водохрещу в Конотоп, зараз же звеліли всі українські написи й вивіски на станції перемалювати на російські. Школам було дано розпорядження провадити науку на російській мові. В земську бібліотеку був призначений комісар для «изьятия» шкодливих з радянського погляду книг».

 

«Покидаючи Конотоп, більшовики попереду добре пограбували його, заходячи мало не в кожний дім, у кожну хату і забираючи під загрозою розстрілу гроші, одяг, білизну, взуття, ковдри, самовари, різні коштовні речі тощо. Ще перед цим ними були пограбовані й невідомо куди вивезені бібліотеки «Селянської спілки», «Просвіти» історика Олександра Лазаревського з с. Підлипного біля Конотопу». 

 

На презентації також виступив викладач історії Конотопського індустріально-педагогічного коледжу, кандидат історичних наук Віталій Хоменко, який надзвичайно цікаво розповів про Конотоп у часи Української революції (1917—1923).

 

У цей період Василь Рiзниченко вже не проживав у Конотопі, але постійно слідкував за життям містян. Також присутні почули захопливу історію про те, як Віталій Олексійович, перебуваючи в одному з архівів, натрапив на статтю «Пам’яти конотопців» у газеті «Рада» 1919 року — й так дізнався про видатного земляка.

 

Він зазначив, що вивчення історії рідного краю, життя та творчості маловідомих учасників українського визвольного руху ХХ ст., видатних особистостей — важливе для формування української ідентичності в умовах російсько-української війни та наш внесок у майбутню Перемогу.

 

Учасники презентації мали можливість побачити виставку «Дослідники минувшини Батурина початку ХХ століття», де науковці заповідника представили оригінали брошур Василя Рiзниченка.

 

Присутні виявили неабияку зацікавленість діяльністю нашого видатного земляка. А досліджувати є що! Попереду — пошук інших розвідок ученого, адже він мав численну кількість псевдонімів.

 

Звичайно, ще треба дослідити генеалогію роду, оскільки рідний брат краєзнавця Іван Федорович Рєзнiков у 1938 р. проживав у Конотопі (вул. Сосновська, 32). На жаль, подальша доля його і родини (а він мав сина) поки що невідома. 

 

Анна КРИНИЦЬКА