Гра небесних комп’ютерників. Коли і навіщо Бог створив земну цивілізацію і що нас чекає в майбутньому

— Миколо Степановичу, розмірковуючи над теорією походження Всесвіту, вчені розділилися на два табори. Одні вважають його стаціонарним (завжди був і буде), а інші відстоюють концепцію Великого Вибуху. Зрештою, хочеться припустити, що істина десь посередині. Тобто вселенська система дійсно вічна і непорушна, але всередині неї триває нескінченний процес творення, завдяки якому у Всесвіті щосекунди щось вибухає і животворить. Зокрема, згідно з вашою теорією, результатом появи нашої Сонячної системи є примусово розкручений іншою людською цивілізацією (богами) зоряний циклон. Але ж тоді автоматично виникає цікавість, навіщо богам узагалі такий суб’єкт Космосу, як людство. Складається враження, що вони одного разу занудьгували на своєму небесному Олімпі й вирішили погратися чоловічками, створивши їх собі на втіху.

 

— Ні, це не так. Людство є єдиним носієм Вищого Розуму — цього унікального витвору праматерії. Його збереження у Всесвіті шляхом розповсюдження в неосяжних просторах Вічності — найважливіша Космічна Місія людських цивілізацій.

 

Аби ця місія виконувалася неухильно, Всесвітній Розум (Бог), не порушуючи одвічного космічного закону права вибору між добром і злом, повинен виховати в кожній цивілізації досконалі особистості. Йдеться про людину, яка здатна своєю психічною енергією (силою волі) та цілеспрямованістю управляти чотирма космічними стихіями — вогнем, водою, повітрям та землею.

 

Фактично, йдеться про здатність розкручувати у Всесвіті величезні космічні циклони, в яких виникатимуть нові зоряні світи, і заселяти їх. Кожному з нас для цього програмуються генетично певні доленосні програми, закодовані числами в даті народження. 

 

— У своїй книзі ви описуєте детально кожен день творення нашої Сонячної системи, опираючись тільки на хронологію Біблії. Розкажіть, будь ласка, як усе починалося. 

 

— Йдеться про спеціально відібрану команду з іншого світу, яку автор П’ятикнижжя Мойсей називає «Елохім» — Боги з Неба (Бут.1:1). За допомогою психічної енергії (у Біблії — Дух Божий) у самовільно утвореному циклоні, який поволі обертався вліво поблизу їхнього правостороннього світу, вони прискорили обертання космічної матерії до необхідної колової швидкості. Завдяки цьому у вибраному ними обсязі космічного простору утворилася нова зоряно-планетна система, космічний циклон якої обертався вліво. («На початку Бог створив Небо та землю. (Бут. 1:1)». 

 

Завдяки силам, що діють у циклоні, там прискорився процес утворення нових тіл і формування з них відповідних поясів-сфер. Найлегші гелій та водень зібралися в центрі циклону в масивне темне тіло: «І темрява була над безоднею. (Бут. 1:1)».

 

Наприкінці першого дня творення нового світу утворювані в коловороті космічної матерії молекули кисню досягли водневої поверхні цього тіла — і воно спалахнуло. У Всесвіті засяяло Сонце. 

Другого дня творення у поясі водяного туману зоряного циклону, що виник через перерозподіл утворюваних тіл, самовільно зародилося декілька планетних циклонів. У їх центрах пізніше сформувалися планети Меркурій, Місяць, Земля та Марс. Аби прискорити у найбільшому з цих циклонів процес формування тіла Землі, швидкість обертання в ньому збільшили. 

 

А на четвертий день творення ці чотири космічні планети, залежно від їх розміру та ваги, по складних спіральних траєкторіях поступово зайняли відносно стабільні орбіти в екваторіальній площині обертання Сонячного циклону. Це дало змогу розпочати відлік земного часу у днях — за обертанням Землі навколо своєї вісі, яке розділило земну добу на день та ніч. А також у роках — за обертанням планети навколо Сонця.

— Миколо Степановичу, ви вважаєте, що на п’ятий і шостий день, коли боги намагалися зі свого світу переселити на Землю птахів, рибу, худобу і, власне, самих людей, виникли серйозні проблеми. Чому вони не прижилися в умовах нашої планети? 

 

— Бо їхній генокод був пристосований до правостороннього обертання космічної матерії у їхньому світі. У земному світі він лівосторонній. До початку другої половини шостого тисячоліття творці Сонячної системи вже знали, що заселити її своїм людством не вдасться.

 

Потомство їхньої космічної команди, через правосторонній напрям закручування носія генетичної інформації (молекул ДНК), піддавалося у нашому лівосторонньому світі мутаціям. Гесіод у своїй поемі «Теогонія» («Родовід богів») писав: «У них народжувалися одноокі кіклопи, морські богині океаніди, велетні, титани».

 

Впливав на це також зовсім інший денно-річний ритм життя і надмірне випромінювання молодої зорі та ядра планети, уникнути впливу яких ніяк не вдалося. Отож переселяти людей зі свого світу в цей було нерозумно. Вони б через декілька тисяч років просто вимерли.

 

Щоб заселити новостворений світ, було ухвалено рішення створити шляхом клонування з клітин команди, що творила нашу планету і вже була на ній, земних носіїв Вищого Розуму. Клонована земна людина зовні була схожа на своїх творців, але через дзеркальне відображення спіралі ДНК не була ідентичною богам, а як сказано у Біблії, лише подібною до них. 

 

— З вашої книги можна зрозуміти, що процес творення земної цивілізації для аріїв був непростим. Вони постійно експериментували, виправляли, модернізовували. Навіть перших земних людей, Адама та Ліліт.

 

— Наступний цикл наближення планети богів до нашого світу в їхньому зоряному циклоні стався в період 7000-7500 років. Новий загін, очолюваний самим Господом Богом (Сварогом) прибув на Землю, аби вирішити чимало накопичених проблем.

 

Зокрема, на доволі великих територіях не було рослинності, бо, через великий перепад тисків у космічному циклоні планети, не випадали дощі. Водночас мутації від надмірного випромінювання і молодого Сонця та палаючого ядра планети сприяли появі гігантів. «За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок». (Бут. 6:4). 

 

За даними давньовавилонського жреця Бероса, в доісторичні (допотопні) часи ці гіганти творили усілякі беззаконня. Вони, поступово деградувавши, почали пригнічувати людство. Через мутації в цей період на Землі з’явилися гігантські птеродактилі, Змії-Гориничі, динозаври, кити, мамонти. Клоновані люди відмовилися вирощувати для себе їжу.

 

Земній цивілізації потрібні були люди, які б «порали землю» і при цьому їхнє потомство не піддавалося б мутаціям. Аби вирішити цю проблему, був змінений хімічний склад крові «порохом земним» — кремнієм, натрієм, хлором, вуглецем, залізом…

 

Так наявну в ній мідь, що давала блакитне забарвлення, замінили на залізо. Його вдосталь на Землі. Це дало можливість переносити гемоглобіном крові кисень повітря від легень по всіх органах і тканинах. Організм людини став більш придатним для життя на Землі. Проте «порох земний» заблокував більшу частину вищих функцій головного мозку.

 

— Тобто наш інтелектуальний пращур з блакитною кров’ю в земних умовах не прижився і довелося сформувати більш просту «людину робітну»?

 

— Так. Для подальшого вдосконалення генокоду її поселили до Раю (Бут. 2:8) — своєрідної теплиці, спеціально створеної на території теперішнього Іраку. Адам отримав заборону не їсти плодів з дерева пізнання добра і зла, але, як відомо, цей наказ був порушений його жінкою.

 

У підсумку заборонений плід вніс зміни в молекулу ще добре не відпрацьованої ДНК. Люди робітні отримали можливість набувати самостійно, засвоювати і застосовувати передані знання, аналізувати, систематизувати їх і робити відповідні висновки. Запрацювала генетична програма прагнення до знань, а також і всі рівні програми совісті. «І сказав Господь Бог: «Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро і зло. Бут: 3:23)». 

 

За непослух і звинувачення Господа в тому, що сталося, Адама було вигнано з раю.

— У вашій книзі є чимало епізодів, які свідчать про те, що боги постійно намагалися вдосконалити землян, в тому числі передаючи їм ті чи інші знання.

 

— Так і є. У 8490 році від початку творення світу Господь забрав одного з нащадків Адама — Еноха (Бут. 5:24) на космічну станцію, щоб навчити земних людей письма і через книги (довговічне джерело збереження знань) передати їм космічні знання. 

 

У 8549 році Бат-Енош народила Ноя від одного з «синів неба». А в Біблії сказано: «І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок з усіх, яких вибрали… І вони їм народжували». (Бут. 6:2, 4). Цей запис є черговим свідченням того, що процес селекційного виведення земного носія розуму тривав далі. 

 

Продовження — в наступному номері.