«Гетьманська столиця»: з минулого, крізь сьогодення, у майбутнє України

Цікаве назагал явище — українська історія.

 

Десятиліттями так велось: ворогів не потрібно — посади рядком-ладком десять українців, вони через цю історію перегризуть одне одному горлянки.

 

В одних запорожці — лицарі, в інших — розбійники. То татари — віковічні вороги, то рідніші за кревних братів.

 

Для одних Петлюра чи Винниченко — герої, для інших — зрадники й колаборанти. І так далі. 

 

Як інші народи зі своїм минулим уживаються — таїна. 

 

Однак прийшов історичний момент, що почав перемелювати гострі кути непорозумінь. І, на жаль, лише війна відлагоджує стрілки компаса на правильний вектор сприйняття себе українцями, опираючись на внесок у розбудову України відомих сучасних історичних постатей. 

Отже, на 11-му році війни, третьому році повномасштабного вторгнення, посеред обстрілів і безлічі інших небезпек кипить і цементує сучасних українців об’єднавчий дух козаччини. 

 

От і цими днями Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» у Батурині на Чернігівщині відзначив 15-ту річницю з дня відкриття палацу гетьмана Кирила Розумовського після реставрації.

 

Палац гетьмана Кирила Розумовського — видатна пам’ятка доби класицизму національного значення. Він є головною окрасою, візитною карткою та символом Батурина.

 

В Україні це єдиний збережений та відроджений гетьманський палац. На теренах нашої держави це ще й єдина архітектурна споруда, зведена за проєктом визначного архітектора Чарльза Камерона.

Нащадок гетьмана Кирила Розумовського — Грегор.

 

З нагоди молодого ювілею відкриття відреставрованої скарбниці української історії та культури Батуринський музей відвідали чимало поважних гостей.

 

Зокрема, третій президент України Віктор Ющенко (саме він ініціював і опікувався реконструкцією палацу) та нащадок роду гетьмана — Грегор Розумовський. 

 

Палац Кирила Розумовського почали відбудовувати за часів президентства Віктора Ющенка. 

 

Окрім виділених коштів з державного бюджету, проєкт також профінансували найбагатші на той час бізнесмени України. Відреставрований палац відкрили у серпні 2009 року. 

 

«Цей проєкт, звісно, ще не завершено. І наразі в нас з’явилась чергова нагода поговорити про те, що нам треба зробити його більш цільним, більш структурованим. Усі ці архітектурні перлини, що є в «Гетьманській столиці», включно з палацом Розумовського, треба об’єднати в комплекс, аби Батурин насправді став однією з галерейних столиць України. І тоді тут натхненно реалізовуватиме свої задуми й українське мистецтво», — зазначив Віктор Ющенко.

Також учасники заходів вшанували пам’ять жертв Батуринської трагедії. Серед них Грегор Розумовський, який приїхав до Батурина з австрійського Відня.

 

«Я вперше був тут у 1991-му, тоді тут не було абсолютно нічого. Ще був Радянський Союз, люди не були зацікавлені ні в чому. Вони крали каміння з палацу собі на подвір’я, це було жахливо, — пригадував перед присутніми на заході журналістами Грегор Розумовський. — І коли Віктор Андрійович запросив мене подивитися на відбудову в 2003—2004 рр., я спочатку сприйняв це дуже скептично, тому що це надзвичайно складний проєкт для реалізації. А коли я побачив результат, у 2008-му, то був дуже вражений». 

 

Пан Грегор з власної сімейної колекції передав Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» кілька особистих речей Кирила Розумовського, зокрема універсал та укази з підписом гетьмана. Він зазначив, що має ще декілька речей, які хоче передати музею. 

Палац Розумовських — єдина пам’ятка видатного гетьмана.

 

«Це переважно малюнки, деякі книжки, речі, які належали родині і передавались поколіннями. Ці речі роблять пам’ять живою. Коли я дивлюсь на картину, розумію: це та людина, про яку мені розповідали в дитинстві. Але я б хотів почекати, поки війна закінчиться», — розповів нащадок роду Розумовських.

 

З нагоди річниці Національному заповіднику «Гетьманська столиця» подарували кілька експонатів.

 

Директор Інституту рибного господарства НААН України Ігор Грициняк поділився, що його організатори просили привезти ікону «Святої Варвари».

 

«Це робота Острозької школи, після реставрації. Її лише помили, нічого не добавляли. Також у канцелярії гетьмана Мазепи є чотири мої стільці. Там була лише лава. От я і подумав, що у пам’ятному місці такого славного гетьмана, як Іван Степанович, не має бути така проста лава. Має бути щось цікавіше», — розповів Ігор Грициняк. 

Отже, місце, де можна поринути у вир історичних подій, які формували долю Батурина та всієї України, розташоване на сто двадцять шостому кілометрі шляху Кіпті—Глухів—Бачівськ.

 

«Гетьманська столиця» — це безцінні й цікаві пам’ятки історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль К. Розумовського, Музей «Будинок генерального судді В. Кочубея», Музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця гетьмана К. Розумовського, парк «Кочубеївський», Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці, до складу якої входять: пам’ятний Хрест героям-оборонцям Батурина 1708 р., оборонна стіна з вежами, Гетьманський будинок, Скарбниця, криниця та дерев’яна замкова церква Воскресіння Господнього.

 

Близько двох десятиліть поспіль на території заповідника тривають археологічні розкопки, завдяки яким розгадано багато таємниць, що приховувала батуринська земля. 

 

Окрім безцінної наукової інформації, археологи поповнили фондове зібрання заповідника тисячами предметів музейного значення.

 

Саме археологічна колекція заповідника стала основою для створення нового Музею археології Батурина, який з 22 січня 2009 р. відкрив свої двері для відвідувачів.

 

Батурин як центр української культури та політичної історії занурює в бурхливі події, що визначили долю України.