У вересні відбудеться найбільша культурна подія у Польщі, яка представляє українську класичну музику, — «Дні української музики у Варшаві».
Це вже 10-та едиція фестивалю за 25 років. Від 2020 року він відбувається щорічно.
«Україна молода» спілкується із засновником і незмінним організатором «Днів української музики у Варшаві» Романом Реваковичем — диригентом, який має українське коріння.
— Пане Романе, які родзинки ювілейного сезону, який представить три концерти: 8-го, 10-го і 13 вересня?
— Наш фестиваль є родзинкою сам по собі... Такої акції в Польщі більше немає. Маю на увазі намагання вписатися в культурний польський контекст найвищої планки. Кілька останніх років залучаю до «Днів української музики у Варшаві» польських виконавців.
Цього року найкращий польський камерний хор — Ансамбль співаків міста Катовіце Camerata Silesia — представить програму творів трьох українських хорових велетнів XVIII століття, Максима Березовського, Дмитра Бортнянського та Артема Веделя. Також представимо камерний концерт за участю варшавського фортепіанного тріо Chromatophic Trio, що зіграє твори Віктора Косенка та Валентина Сильвестрова.
На фестивалі будуть також гості з Києва — Національний ансамбль солістів «Київська камерата», якою буду мати приємність диригувати. У цьому концерті відбудеться прем’єрне виконання замовленого Фондом Pro Musica Viva — організатором фестивалю — твору Юрія Пікуша. Прозвучить твір Золтана Алмаші.
Представимо чотири твори Олександра Козаренка, вшановуючи пам’ять цього надзвичай талановитого композитора, який залишив нас минулого року. Окрасою будуть солісти Богдана Півненко, Оксана Нікітюк та Дмитро Таванець. Усі концерти матимуть онлайн-трансляцію на каналі в YouTube. Запрошую бути в цей час із нами.
— Які українські композитори на тепер є впізнаваними в Польщі?
— Серед польської авдиторії, яка цікавиться класичною музикою, безумовно, на першому місці є творчість Валентина Сильвестрова.
— Пане Романе, як змінилася обізнаність поляків про українську музику за період від 1999 року дотепер?
— Напевно, українська музика не є вже для поляків табула раса. Однак не можемо говорити на одному диханні про всіх поляків, бо є різні прошарки суспільства. Я адресую наш фестиваль до філармонійної публіки, а це 2-3% суспільства.
З цієї кількості чергові 2-3% можуть щось сказати про українську музику. Треба пам’ятати, що українська висока культура з трудом входить до культурних закладів світу. Польща тут не виняток. Сьогодні це легко перевірити — інтернет показує цю картину.
— Якби була можливість повернутися в часі, чи взялися б ви знову за створення й організацію «Днів української музики у Варшаві»?
— Я в житті займався і далі займаюся тим, що вважаю вагомим. Доля мене поставила на межі двох культур — польської й української, тож і намагаюся ці культури зближувати.
— Які подальші дії робитимете після ювілейних концертів?
— «Дні української музики у Варшаві» за 10 едицій представили, мабуть, усі жанри української музики, окрім оперного. На
сторінці Фонду Pro Musica Viva можна це прослідкувати. Ми отримали трирічний грант від міста Варшава та від польського міністерства культури і національної спадщини для проведення цього заходу. Отже, едиції, 11-та в наступному році та 12-та — у 2026-му, мають відбутися.
