Офіційні переговори про членство нашої країни в ЄС стартували 25 червня: в Люксембурзі відбулася перша міжурядова конференція про вступ України до Євросоюзу.
Якщо відверто, то статус кандидата ЄС Україна отримала не через наші внутрішні трансформації, а, так би мовити, авансом, зважаючи на геополітичну та безпекову кон’юнктуру.
На п’ятий день великої війни, 28 лютого 2022-го, Україна подала заявку на вступ до ЄС, а вже 23 червня того ж року, виконавши в «турборежимі» всі формальні слухання, Європарламент прийняв резолюцію щодо надання Україні статусу кандидата ЄС.
«Якщо ви запитаєте, чи це є твердим зобов’язанням і чи перебуваємо ми з Україною на шляху до ЄС, то я відповіла б рішуче «так». І насправді цього не можна було сказати до повномасштабного вторгнення», — відверто коментує голова представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова.
Але знадобилося понад два роки, щоб офіційні перемовини розпочалися. Для цього потрібен був консенсус усіх 27 держав Європейського Союзу.
І питання з боку Польщі щодо торгівлі — це квіточки у порівнянні з системною протидією Угорщини. В підручники дипломатії увійде чи то приклад, чи то казус, коли в процесі голосування за нового кандидата ЄС канцлер Німеччини Олаф Шольц запропонував прем’єр-міністру Угорщини Віктору Орбану кудись «піти випити кави», щоб решта 26 лідерів країн євроспільноти могли одностайно проголосувати за надання Україні цього статусу.
Будапешт стверджує, що в Україні порушують права угорців, а Орбан погрожує, що в Угорщини буде ще «75 можливостей» заблокувати вступ України до Євросоюзу. Очевидно, що попереду довгий шлях.
Перший етап розпочато, він найпростіший і стосується узгодження рамок переговорного процесу та синхронізації процесів.
Наступним кроком буде так званий двосторонній скринінг — Брюссель детально вивчатиме та порівнюватиме українське законодавство із законами, нормами та правилами ЄС, щоб визначити, де є прогалини і які білі плями необхідно заповнити.
Маємо провести переговори з Брюсселем щодо 35 розділів, від сільського господарства та освіти до грошово-кредитної політики та прав людини, щоб узгодити українське законодавство із загальноєвропейськими нормами.
Цей процес стартував уже з липня. Міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина озвучила чималеньку цифру: «Україна має впровадити у свою правову систему понад 20 тисяч різних стандартів ЄС».
За умовами перемовин, кожен крок України до вступу в ЄС залежатиме від виконаного попереднього «домашнього завдання», тож коли ми туди дійдемо?
Деякі українські політики, які в 2022 році на хвилі ейфорії обіцяли «ЄС за три роки», з полегшенням зітхнули.
«Досі я бачила в Україні велику рішучість і велику завзятість рухатися швидко. Тому насправді думаю, що у випадку з Україною це може зайняти менше часу, ніж раніше з деякими іншими країнами. Я вважаю, що 2030 рік — це дуже реалістична дата», — повідомила голова представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова.
Головний біль знято, можна посилатися на пані Матернову, шість років — і бінго! Але є багато «але». Пані Матернова не приховує, що процес вступу України до ЄС залежить не тільки від України.
«Потрібно змиритися з тим, що розширення ЄС здійснюється за умови одностайності, будь-яка окрема держава-член має можливість відкладати, блокувати тощо окремі кроки», — попереджає пані Матернова.
Відомий український політтехнолог Олег Саакян вважає більш реалістичним вступ нашої країни в ЄС через десять років. В Україні переважно всі проблеми і всі виклики передбачувані. А от «у якому стані ми будемо мати ЄС через 3-6 років — невідомо», — слушно міркує пан Саакян.
У Євросоюзі також триває робота над системними помилками: критиці піддають неспроможність спільноти ухвалювати адекватні рішення, неконструктивне використання права вето, провал політики мультикультурності.
«ЄС пробуксовує і в своєму нинішньому в вигляді не готовий прийняти Україну і не здатен це зробити», — дає різкі оцінки Олег Саакян. Згадаємо чотири балканські країни, які довго гальмували в процесі вступу в ЄС, при цьому їх неможливо порівняти з Україною ні за демографічними показниками, ні за економікою.
Зрештою, можна виконати величезний список завдань щодо узгодження законодавства, та чи візьмуть Україну в ЄС разом, наприклад, з одеською митницею? Ви таке можете уявити? З купою корупціонерів, які якимось дивним чином отримують інформацію, що наступного дня в них буде НАБУ або САП? І які встигають за добу втекти за кордон?
Для вступу в Євросоюз є фактори, які не мають формалізації, але оцінюватимуться за європейськими стандартами: верховенство закону, демократичне управління, боротьба з корупцією тощо. Значна частина антикорупційних реформ у нас має імітаційний характер.
На щастя, в Україні все ж таки є громадянське суспільство, яке створює запит на справедливість, суспільний тиск працює і влада вже не може ігнорувати таких персонажів, як, наприклад, парламентарій Микола Тищенко.
Хочете швидше в Європу — рецепт простий. Порушуйте гострі питання справедливості та верховенства права, виявляйте громадянську свідомість і активність — тисніть на владу!
