У Києві презентували перформанс-променад «Гра в хованки з паном Лятошинським»

Нещодавно, 27 грудня, у Києві в історичному будинку Роліт, де жили з 1930-х років «робітники літератури» й інші митці, відбулась прем’єра перформансу-променаду «Гра в хованки з паном Лятошинським». Композитор теж був мешканцем цієї будівлі.

Дійство максимально зорієнтували на обігрування і взаємодію з локацією, в якій усе відбувалося, — починаючи з кабінету-музею композитора Бориса Лятошинського в будинку на вулиці Богдана Хмельницького.

Житлова будівля є впізнаваною точкою екскурсійних маршрутів столиці, хоча потрапити в неї не завжди можливо, оскільки вона лишається місцем проживання киян.

У перформансі «Гра в хованки з паном Лятошинським» саме квартира композитора стала родзинкою дійства, яке розгорталося довкола музики та творчості відомого українського композитора.

На три годинні сеанси увесь будинок ожив і перетворився на химерно-чаруючий простір.

«Гра в хованки з паном Лятошинським» стала грою-пошуком, грою-квестом, десь іронічною та грайливою, а десь і драматичною, перегукуючись із періодами життя композитора, який творив під час радянського культурного терору.

Його публічно цькували у пресі, називали формалістом і представником «буржуазно-індивідуалістичного урбанізму», він потерпав від критики з боку «партійних» композиторів Спілки композиторів радянського союзу, а музику таврували «антинародною» та «формалістичним мотлохом, який треба спалити».

Незважаючи на цькування, Борис Лятошинський зміг задати тренд на модернізм в українській музиці та виховав ціле покоління композиторів, до якого належать такі знакові постаті, як Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький, Володимир Загорцев і Євген Станкович.

Слідуючи за магічним голосом, схожим на голоси птахів-сирен, усі потрапляли у квартиру Бориса Миколайовича. У цьому просторі електроакустичне звучання і рухи, гра і світло, предмети і навіть стіни — все стало частиною однієї багатовимірної музичної партитури, яку учасники променаду складали, немов пазл, щоби потім прочитати на нотах убивчу цитату: «Формалистический хлам, который нужно сжечь». Але справжня творчість незнищенна.

Для створення перформансу режисер та автор проєкту Богдан Поліщук залучив представників драматичного, танцювального та музичного перформативних напрямів.

Усі вони безпосередньо взаємодіяли з глядачами, спонукали рухатися будівлею та занурювали в незвичну музичну атмосферу.

У під’їзді перформери використовували навіть підвіконня і поштові скриньки мешканців для видобування звуку. На колонах і перилах під’їзду барабанними паличками вистукували відлуння маршів радянщини.

Музичною основою «Гри в хованки» став спеціально створений для проєкту твір композиторки нового покоління Яни Шлябанської.

В ньому поєднано електронну музику з живим вокалом та звучанням наживо альта й фортепіано. Електронну партію з чарівними звуками цвіркунів та цикад наживо виконувала композиторка.

Самодостатніми мистецькими роботи та основними візуальними акцентами вистави стали ефектні ексклюзивні костюми для перформерів, створені художницею Оленою Поліщук. Своєю чорно-білою гамою вони нагадували клавіші рояля і нотний стан.

Знаковим є й те, що саме цей проєкт став однією з перших подій щойно створеної Тетяною Гомон Громадської організації «Фундація Лятошинського», яка стане новим етапом у розвитку й функціонуванні кабінету-музею.

Проєкт створили в партнерській співпраці громадських організацій «Студіа Фугу» (Австрія) та українських «Ігнеа Корда» і «Фундація Лятошинського», за участі правовласниці й зберігачки архіву композитора Тетяни Гомон, за партнерства Австрійського центру в Україні й Австрійського бюро кооперації. Фінансування проєкту здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut Ukraine.

Режисер перформансу разом з командою вже почали працювати над кіноверсією проєкту. Вона буде доступна до перегляду широкому колу глядачів.