Слабке місце кремля: як рішучість Заходу знищить криваву диктатуру путіна

Путін поспіхом розкручує виборчу кампанію. Він знову самовисунувся.

Між рядками поспіху читається певний страх невизнання світовою спільнотою його легітимності. І це тисне йому на мозок.

Тому він якнайшвидше прагне довести світу правочинність своєї незаконної агресії та перевагу національно-московського суверенітету над міжнародним правом.

Для цього путін самовисувається від Донбасу, натякаючи про неможливість припинення війни.

Як мінімум — до повного захоплення Донецької та Луганської областей.

Вибори на московії 17 березня 2024 року мають легітимізувати анексію і юридично підтвердити статус кривавого диктатора як президента всіх окупованих територій, що вже включені в конституцію путінської федерації.

І владімір путін не вірить у готовність Заходу оголосити йому війну.

Гроші — слабке місце кремля

От і чергове москальське кивання пальцем на антипутінську західну коаліцію щодо ймовірності вилучення грошей у закордонних банках це демонструє.

Нещодавно президент України Володимир Зеленський заявив, що хоче «швидше працювати із замороженими російськими активами», а це понад $300(!) млрд.

Відразу ж заступник міністра закордонних справ ерефії сергій рябков попередив, що в разі конфіскації російських активів для допомоги Україні у відновленні її економіки путінська федерація може піти на скасування дипломатичних стосунків зі Сполученими Штатами.

Також про відповідальність країн, які можуть конфіскувати російські активи, попередив й інший російський чиновник, прессекретар президента рф дмітрій пєсков.

Він сказав, що росія не залишить у спокої країни, які конфіскують російські активи, й боротиметься за повернення своїх грошей усіма можливими засобами.

Такий синхрон російських чиновників демонструє, що саме гроші — найвразливіше місце сатанинської влади путіна.

Тож тепер, після погроз, коли стало очевидно, що російські активи є ахіллесовою п’ятою путінської влади, чи наважиться колективний Захід на те, щоб змусити кремль хоч трохи відпрацювати карму за геноцид українців і чи передасть ці кошти Києву? Чи, як ми вже бачили не раз, знову будуть лише стурбованість і спроби заговорити тему?

Водночас ці гучні погрози можуть бути відволікаючим маневром, а путін спробує західним банкірам запропонувати нормальні відкати за те, щоб кремлівські гроші нікуди не ділись із рахунків.
Тобто, на біді України знову можуть намагатись заробити.

Тож якщо Захід не припинить фінансувати війну росії проти України, вона не призведе до поразки путіна і відновлення української державності. Торгівля з росією на крові рано чи пізно розколе і без того політично крихкий ЄС.

Саме через це, через недалекоглядну й нерішучу позицію його правлячих еліт, росія набирає силу, щоб стати воєнною наддержавою.

Якщо їй вдасться створити найсильнішу армію на континенті, спираючись на ядерну зброю, вона почне діяти тільки мовою ультиматумів. І українці можуть виявитись останніми, хто готовий чинити збройний опір воєнній агресії росії.

Не має значення, скільки американської важкої зброї буде завезено у прикордонні з ерефією країни, як і не стримає кремль шість американських ядерних баз на території Європи. Тим більше якщо у президентське крісло США знову сяде Дональд Трамп.

Україна — діагноз путіна

Хоч як дивно, єдина й основна точка геополітичної біфуркації — Україна. Або світ завдяки її перемозі перейде на диференційований і вищий рівень упорядкованості, або його система трісне, стане нестійкою, з великою кількістю невизначеностей, що вже поволі набувають ознак хаосу.

Давня мрія путіна та російських великодержавних націонал-шовіністів вкладається у певний алгоритм: «Україна — жертвоприношення на вівтар нового миру — демілітаризована, позаблокова і з нейтральним статусом, денацифікована, з державною російською мовою і церквою, з правом вето москви на зовнішні союзи, паритети між західним і російським бізнесом. Напівколонія, де східна й центральна Україна — російські анклави з маріонетковою владою у Києві. Західна і залишки непокірних територій — можуть євроінтегруватися».

І сьогодні путінські війська, нехтуючи втратами й попри зиму, б’ються за кожний метр фронту. Олігархи фінансують добровольчі батальйони й ПВК, виплачують значні кошти за участь у війні та сім’ям загиблих.
ВПК працює у три зміни, використовуючи дивну індиферентність Заходу, який продовжує давати путіну гроші на війну і постачати дефіцитну воєнну елементну базу.

 У стратегії війни все більше використовуються кібер- та інформаційні атаки. Антиукраїнська пропаганда діє через світову низку російських агентів, підкуплених експертів і журналістів з використанням центрів шпигунства — посольств і консульств.

Путін у стані піднесення. Він ще не зламав західну машину демократії, але посіяв у її керівному сервері паростки сумнівів.

Висловлювання президента Франції Емманюеля Макрона підтверджують, що вони стають наративом у ЄС та США. Хоча Франція продовжує заявляти, що не відступить від допомоги Україні.

Однак розгляд головної теми взаємовідносин, що оцінена в 70 млрд євро — 50 млрд макрофінансової допомоги на 4 роки й 20 млрд спеціального фонду для закупівлі зброї та компенсації за неї, — перенесено на 1 лютого 2024 року. Нагадаємо, це питання обтяжене затятою і ворожою позицією Угорщини накласти вето.

Попри обіцянки й метафорично обнадійливі вислови, президент США Джо Байден не зміг домовитися з республіканцями й сенаторами проголосувати безпековий пакет для України до Нового року.

Невідомо, наскільки вірогідні шанси проголосувати за нього до початку лютого 2024 року? Неясно, чи є реально у Білого дому якийсь «план Б». І чи готовий Джо Байден до більш рішучих кроків у фінансуванні оборони України?
Адже Дональд Трамп, незважаючи на заборону Верховного суду Колорадо включати його в списки для голосування, продовжує формувати внутрішній порядок денний США.

Його головне завдання разом із республіканською партією цілком збігається з логікою путіна: під будь-яким приводом не давати Україні кошти на зброю і підтримку бюджету або перетворити цей процес на хаос безвиході.

І лише Пентагон ще десь відшукав загублений мільярд, з якого до кінця року Україні мали передати зброї на кілька сотень мільйонів доларів.

Наразі в України немає високотехнологічних воєнних ресурсів і є повне зупинення фінансування оборонних потреб.

А США відклали на 2024 рік (незрозуміло, на який місяць) передачу їй високоточних самонавідних ракет з дальністю до 160 км, котрі компанія Boeing мала поставити в березні поточного року. Вони зараз дуже потрібні.

Як розповідають військові експерти, перевага цих ракет у тому, що вони запускаються з HIMARS і можуть вражати рухомі цілі на максимальній глибині.

Рожеві окуляри Заходу

Владімір путін вважає ситуацію з обороною України критичною. Мовляв, вона не відновила й 25% свого ВПК, втратила майже 90% допомоги зброї й військового обладнання, більш ніж половину фінансової допомоги для покриття дефіциту держбюджету і закупівлі критичного імпорту.

Ніхто не хоче вірити й бачити, що кремль нарощує на різних рівнях спецоперації проти України і її союзників та ефективно використовує кризові явища у світі для створення хаосу.

Путін використовує родові слабкості демократій для нервової дестабілізації напівзруйнованого світопорядку.

На противагу Лізі світових демократій і ліберальних устроїв кривавий керманич рф створює союз автократичних режимів і воєнних диктатур. Він кидає прямий виклик вільному світу: або той відступить, капітулює і погодиться на умови нового типу тероризму, або далі війна. Неконтрольована й без правил.

На полі бою може опинитись і ядерна зброя. Системи її стримування та противаг, що були вибудувані ще під час Холодної війни, знищені.

«Золотий мільярд» на чолі зі світовим гегемоном США — на межі глибокої паніки, депресії й невпевненості.

Днями з’явилась інформація, що президент рф через посередників шукає можливості перемовин з українським президентом Володимиром Зеленським.

На тлі усвідомлення того, що кнопка світової глобальної кризи — в руках путіна, що він — її архітектор, ця інформація видається фейком, аби ще більше заколисати стурбованість союзників України.

Насправді москва не відступає, цілей війни не міняє, а путін упевнений у своїй воєнній перемозі.

Через інфантильність, нерішучість і надумані страхи союзників Україна не отримала воєнну допомогу, яка могла б дати їй перевагу у війні з росією. Захід не хоче легалізувати свою відповідальність, і це його пряма вина.

Дива не сталося, і ЗСУ з меншими, ніж потрібно було, можливостями не змогли розвернути контрнаступальну операцію і завдати росії відчутної поразки.

Закони кризи звели головні північні сили в одну точку, що в 2024 році визначатиме сценарій для глобального світу.

З останніх сюжетів, з одного боку — Зеленський у Байдена і в Конгресі США та саміт Євросоюзу, який відкрив Україні браму до нього; з іншого — «пряма лінія» путіна, де той прикінцево денонсував участь ерефії у теперішній системі світопорядку.

Він запропонував союз росії з Китаєм, іншими автократіями як альтернативу західній цивілізації, закликавши приєднатись глобальний Південь.

Агресія проти України для кремля — лише важіль для відступу, капітуляції США, G-7 і ЄС та інструмент їх розколу.

Війна, попри безвідповідально оптимістичні прогнози вітчизняних та іноземних говорунів, усе ж дозволила росії перейти на інший, більш високий, рівень внутрішньої та зовнішньої мобілізації, що розширює її глобальні можливості.

Отже, кремлівський курс — лише на продовження війни. Її основою став путінізм як політичний устрій. Нова форма російської державності.

Але путіна можна змусити капітулювати, для цього треба наважитися Заходу. Саме він має всі можливості й інструменти зупинити кривавого диктатора.

Треба просто перестати фінансувати війну росії проти України, не гратись у нечутливі для неї санкції, а ввести тотальну економічну блокаду, повне торгове ембарго проти рф і оголосити майбутнього президента путіна нелегітимним керівником держави.

Останнє намагалася зробити російська опозиція, через поширення інформації про смерть путіна, але це не стало сигналом для Заходу, аби включитися в гру за цим сценарієм.

Тож є методи, ефективніші, ніж безкінечні постановочні та забавні для західних політиків локальні бої за виділення грошей воюючому Києву як компенсацію за ріки української крові, в якій топиться шлях путінських окупантів до всієї Європи.