Стратегія війни: міжнародна легковажність веде до катастрофи

Геополітичні шальки терезів перекособочені не на користь України.

Сенат США переніс свої різдвяні вакації, що мали розпочатись 18 грудня, на кілька днів, але чи буде від цього користь Україні?

І взагалі, наскільки довго та в яких обсягах США разом з іншими союзниками готові оплачувати український воєнний чек?

На жаль, у президента США Байдена й основних, у тому числі не політичних, еліт немає ясної стратегії, яку свого часу змогли вибудувати Рузвельт із Черчиллем.

Напевне, тому днями в рашистському «Кинджалі», що розстрілював Україну, знайшли 77 американських деталей.

Коли москва відчує: «НІ»?

У Вашингтоні досі чомусь не вірять, що путін прагне гегемонії воєнною силою, і вважають його ультиматум НАТО до США невдалою стилістичною фігурою.

Це робить їхню допомогу Україні недостатньою, нездатною переконати москву в неминучій воєнній поразці.

«Тиждень, що запам’ятався історичним рішенням щодо початку переговорів про вступ України до ЄС, був жахливим через неспроможність США та ЄС проголосувати за додаткову допомогу Україні», — відреагував на міжнародні події щодо України останнього тижня головний кореспондент з питань міжнародної безпеки CNN Патон Волш.

На думку Волша, Україна стикається з проблемою «потопаючого, який не махає руками».

Їй важко чітко сформулювати, наскільки погано розвивається ситуація на фронті, здебільшого через короткозорість союзників. Український фронт він називає невимовно похмурим.

До інших негативних тенденцій Волш відносить дії угорського прем’єра Орбана, які призвели до європейської роз’єднаності. А також майбутні вибори по всій Європі, що, ймовірно, призведуть до посилення вимог до дипломатії і пошуку відповідей на запитання, як закінчити війну.

«Навіть якщо Вашингтону вдасться відновити фінансування на початку наступного року, це вже завдало шкоди Україні», — обурюється журналіст.

Відсутність єдності у Конгресі щодо підтримки України Волш називає приголомшливим провалом американської зовнішньої політики, наслідки якого відлунюватимуть протягом наступних десятиліть.

«Тим, хто хоче сказати Україні «ні», не потрібно багато виправдань. Але це відкладає наступне, ще більш гостре питання: коли ви нарешті скажете москві «ні»? Яку частину України, а згодом і її європейських сусідів, путін може підкорити або зрівняти з землею? Чи не здається вам це питання знайомим?» — запитує Патон Волш у вільного світу.

Тож путін чекає, коли на посаду президента США прийде Трамп, який має стати його союзником.

А тим часом Байден не може позбутися ліволіберального синдрому Обами, в якого він був слухняним віцепрезидентом. Про це відверто говорив американський політик-республіканець Джон Болтон, звинувачуючи лідера США, що він обрав стратегію не допустити поразки України, але й не допомогти їй у перемозі над росією.

На закритій зустрічі з Зеленським, якою сенатори були захоплені, республіканці говорили про готовність допомогти Україні, але тільки якщо демократи підуть на компроміс із ними.

Обміняти 60 млрд доларів для Києва десь на 14 млрд доларів для захисту південного кордону і протидії неконтрольованій міграції.

Однак загальна реакція сенаторів-республіканців від зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським вклалась у визначення: «Я захоплююся Зеленським, але він анітрохи не змінив моєї думки про те, що ми маємо робити».

«Вони (демократи. — Ред.) просто намагаються використати його в такий спосіб, який, на мій погляд, не був корисним. Я сказав президенту Зеленському, що безпека кордонів США — це те питання, яке заважає укладенню угоди», — сказав сенатор Ліндсі Грем.

Сенатор Ерік Шмітт зробив закид щодо зрежисованості раптового приїзду Зеленського до США та звинуватив у відсутності в України стратегії перемоги.

«Запитання були заздалегідь підготовлені. Це були запитання, покликані викликати певну відповідь. Усе це ми вже чули. Ні президент Зеленський, ні жоден з тих, хто виступає за виділення 60 мільярдів доларів, не сказали, який вигляд має перемога, як ми до неї прийдемо. На всі ці важливі запитання просто немає відповіді. Коли ви приходите до Конгресу США і просите ще 60 мільярдів доларів — на додаток до 112 мільярдів, знаючи, що наступного року може бути виділено ще 100 мільярдів, — я думаю, ми маємо право на конкретніші відповіді».

Америка починає хворіти

Байден своєю чергою назвав Україну «заручником радикальних вимог республіканців».

Уся кульмінаційна точка розлому тепер сконцентрована в особистості спікера Палати представників США Майка Джонсона.

Сором’язливий, глибоко закопаний у Євангеліє, несподівано для багатьох в Америці вибухає новою зіркою Трампа, замінюючи його шумних горлопанів у своєрідному політичному кілерстві.

Заявляючи про недоцільність імпічменту Байдена через його низькі рейтинги, після згоди президента на компроміс по кордону Джонсон приводить в дію рішення почати процедуру розслідування щодо чинного глави США.

І жодного республіканського конгресмена, який би сумнівався, — 221 голос «за». За умови повної абсурдності такого кроку і відсутності юридичних фактів. Примітивна помста за два імпічменти Трампа. Це все виглядає як оголошення повноцінної війни демократам. Реванш за невдалий заколот у захопленні Капітолія.

Майк Джонсон розпустить Палату представників на довгі канікули. Навіть якщо сенатори проголосують пакет із компромісом Байдена з міграційної стратегії, то Палата представників може розглянути його лише в середині січня. Це свідомий саботаж управління Америкою демократами. 

Вочевидь у США стався громадянський розкол. Трамп, Майк Джонсон, республіканці пробивають довіру в днищі глибинної держави, налаштовуючи електорат фейками, дезінформацією, оманливими наративами, перетворюючи своїх прихильників на деструктивну масу, здатну до створення хаосу.

Путін, Кім Чен Ин, аятоли, ХАМАС із Хезболлою аплодують. Прийшов їхній час, Америка починає хворіти. А тому потрібна нова і несподівана рішучість президента Байдена.

У нього є повноваження відкликати з канікул конгресменів і поставити перед ними питання про захист Америки та діяти на користь її національної безпеки. Тобто, слідувати Рузвельту. 

Якщо президенту Байдену не вдасться зупинити реалізацію плану хаосу, то Україна загубиться у війні двох партій.

Конгресу також іще треба проголосувати за 884 млрд доларів воєнного бюджету США, в якому закладено всього 300 млн доларів для України.

Цей бюджет — у руках Байдена і Пентагону. І не потрібна згода Конгресу на використання цих коштів.

Головне питання: чи готовий Байден протистояти до кінця республіканцям, захистити американську демократію й не відступити від України?

Можливо, заявляючи про ставку на перемогу України, Джо Байден перестане нерішуче оглядатися і зможе перетворити 2024 рік на стратегічний перелом проти путіна.

Якщо так, то Зеленському може вдатися неймовірне: Штати продовжать битись за Україну.

Варто зазначити запрограмований, ефектний експромт адміністрації Білого дому: візит Зеленського до Байдена зумів повернути Україну на перші шпальти світової преси.

Завдяки цьому візиту і наступним подіям вона знову стала першою у глобальній повістці.

План Маршалла навиворіт

Після прямої лінії путіна із заявою вести війну до капітуляції України, неприхованих погроз США і НАТО вся американська преса дружно напала на республіканців.

Як своєрідних союзників путіна, котрі підтримують його агресію і втратили здатність захищати свободолюбиві народи, які протистоять диктатурам.

Незважаючи на це, Ліндсі Грейм заявив, що пакет на 61 мільярд доларів для України голосуватиметься уже в новому році. Але чому?

Адже практично всі контраверсійні питання з міграційного закону між демократами й республіканцями були погоджені в минулу суботу, 15 грудня?

Лідери більшості та меншості, Чак Шумер і Мітчелл Макконнелл, подали сигнали, що компромісу досягнуто. Залишились технічні деталі.

Патріотизм республіканців виглядає дивно. Невже вони не хочуть безперервного розвитку своєї економіки?

Зазначимо, за даними останнього дослідження Pew Research Centre, 48% республіканців вважають, що США надто багато допомагають Україні.

Єдине, чого зрозуміти наразі не виходить, то це те, чи ці республіканці надали таку відповідь через власне невігластво або ж неуцтво?

Адже прибутки, що їх отримує економіка США від надання допомоги Україні, важко переоцінити. Ще важче їх не помітити. Бо надто позитивний ефект має підтримка українців для американського населення, промислового виробництва США і цілих штатів, у яких ці республіканці обирались.

Сьогодні продуктивність оборонного сектору США б’є всі можливі історичні рекорди. Так, місячний випуск оборонного сектору Сполучених Штатів є найбільшим із кінця Другої світової і вже зараз перевищує показники часів гонки озброєнь (1950-ті — 1991 роки) чи глобальної війни проти тероризму (2001—2021 роки).

Такі небачені донині темпи та обсяги виробництва потребують величезної кількості робочих рук. Тож не дивно, що завдяки допомозі Україні американська оборонна промисловість сьогодні домінує на світовому ринку праці.

На частку США припадає 60% усіх світових вакансій в аерокосмічній та оборонній галузях. Найближчі їхні конкуренти відстають у 6—10 разів.

Продажі американських оборонних підрядників зросли на 42,8% — до 50 млрд дол. 2022 року (порівняно з приблизно 35 млрд дол. 2021-го).

Крім того, ці компанії мають можливість тестувати своє обладнання в режимі реального часу.

Україна стала полем для випробувань сучасних технологій, що дає перевагу американській оборонній промисловості. Це безпосередньо зміцнює не лише безпеку, а й економіку США та сприяє зайнятості їхнього населення.

У 2022 році американські оборонні та аерокосмічні компанії збільшили кількість своїх працівників на 101,7 тисячі — до 2,2 мільйона осіб. Попит України нарешті допоміг цим американським бізнесам повернутися до передковідних показників і навіть перевищити їх.

То в чому справа?

І доки союзники України поводяться так непевно й нелогічно, в путіна є всі підстави вважати, що стратегічно війна йде на користь росії.

Його чергове обрання головою ерефії, конклюдентна поведінка стосовно цього західних урядів дадуть можливість неадекватному диктатору розширити воєнну повістку і легалізувати її для численних опонентів США та противників ЄС по всій земній кулі.