Після нашестя дикунів: рашистської окупації в Ізюмі не витримали навіть кам’яні половецькі баби

За час повномасштабної війни окупанти лише на території Ізюма знищили майже десять об’єктів, які є пам’ятками культури.

До скорботного списку потрапили навіть два храми та будинок єпархіального управління, що належать УПЦ московського патріархату.

Тобто, прикриваючись личиною «правильного» православ’я, навіжені ординці вкотре продемонстрували свою не показову, а істинну сутність.

Серед пошкоджених святинь є також старовинне Напрестольне Євангеліє 1707 року, подароване місту гетьманом Іваном Мазепою.

Не вціліли і древні половецькі баби, які вперше за свою тисячолітню історію змушені пройти складний процес реставрації.

«Нас із музею проганяли автоматами»

Коли до Ізюма вдерлися окупанти, співробітники місцевого краєзнавчого музею на свій страх і ризик перенесли найцінніші експонати до сховища, про яке рашисти не знали. Але навесні у дах будівлі влучив ворожий снаряд, зруйнувавши тут стіни і комунікаційні системи.

Виносити побиту штукатурку, яку щедро засипало снігом і залило дощем, довелося відрами. Паралельно з-під завалів діставали вцілілі раритети, вручну очищали їх від бруду, ретельно мили та висушували. І все це в умовах, коли до міста постійно щось «прилітало».

«Коли ми прийшли, вітрини були розбиті, всі експозиційні матеріали були в глині, — пригадує наукова співробітниця музею Ірина Єрмоленко. — Все змішалося з глиною. Скла було дуже багато, боялися поранитися, коли все це виймали. Але майже все ми витягли!».

Тривалий час фахівці закладу позмінно чергували у приміщенні, оскільки кацапи почали виявляти до нього цікавість. Зрештою непрохані зайди таки поцупили новеньке директорське крісло, куплене перед війною, а також кілька самоварів із колекції Віталія Смолярова та муляжні шаблі.

Окупанти двічі приходили сюди й із суто військових міркувань. Місцеві зрадники нашептали їм про те, що між Ізюмом та Слов’яногірськом нібито пролягають таємничі підземні ходи. Показати карти давніх тунелів вони вимагали буквально під дулами автоматів, але бажаної інформації не отримали.

Також погрозами москалі відганяли співробітників закладу, коли ті наближалися до втраченого місця роботи.

«Ми приходили сюди дивитися, що тут у музеї залишилося, — розповіла інформаційному порталу FREEDOM головна хранителька музейних фондів Валентина Лисиченко. — Нас із автоматами проганяли звідси. Це було дуже страшно. Ви знаєте, таке відчуття, ніби ти потрапив у якийсь інший світ, у якусь іншу історичну епоху».

Оскільки Ізюмський район постійно перебуває під ракетними ударами, практично всю колекцію музею після деокупації було вивезено в безпечніші міста України. Мужнім співробітникам закладу вдалося врятувати фактично 14 тисяч експонатів. Утім, на зруйновану будівлю чекає ремонт.

«Зараз ми зробимо покрівлю, щоб не затікало у приміщення, — запевнив міський голова Валерій Марченко. — Наступного року будемо його ремонтувати й відкривати. Це спадщина всіх поколінь, і її хочеться зберегти, тому більшу частину музею вивезено».

Ізюмчани мають намір не лише повернути врятовані експонати, а й розширити музейну колекцію. Недавно редакція газети «Обрії Ізюмщини» спільно з краєзнавчим музеєм ім. М. В. Сібільова оголосили збір артефактів, пов’язаних з окупацією міста.

«Цікавить абсолютно все, — звернулися вони до земляків, — агітаційні листівки, газети, прапори, шеврони, елементи форми, особисті речі окупантів. Тобто все, що свідчить про їхнє перебування на нашій землі. Також потрібні фотофакти подій та їх наслідків. Зібрані артефакти будуть збережені належним чином та згодом стануть окремою експозицією в музеї, аби увесь світ міг бачити і знати, який страшний період пережили наші незламні ізюмчани!».

Будівля, де розташований музей, належить до української архітектурної спадщини. Перший поверх споруди датований 1820 роком. Його вдалося зберегти після Другої світової війни, а ось нашестя кремлівських окупантів унікальна будова не пережила.

«Євангеліє загорнула в папір та мішковину й заховала»

Серед врятованих експонатів є чимало унікальних знахідок — колекція дорогоцінних металів, монети, медалі, ордени. І все ж найціннішим із них вважається Напрестольне Євангеліє 1707 року, подароване гетьманом Іваном Мазепою місцевому Свято-Преображенському собору.

За всю історію стародруку цей культовий фоліант випускали всього лише двічі, що робить його особливо знаковим. Йдеться про Євангеліє-апракос. Тобто у ньому розписані богослужіння всього церковного року, починаючи від Великодня до Великого посту — повне коло.

Врятована книга має також історичну цінність, оскільки до нашого часу мало збереглося речей (окрім архітектурних будівель), які належали Івану Мазепі або були створені за його сприяння.

Напрестольне Євангеліє 1707 року, подароване місту гетьманом
Іваном Мазепою, до війни.
Фото ХОВА.

Не менш привабливим для мародерів міг стати і оклад книги, виготовлений зі срібла з позолотою у стилі українського бароко. Отож коли Ізюм окупували німецькі війська, тодішні музейники врятували його, закопавши у землю.

З рашистами історія повторилася, але, розуміючи, що чергового «заземлення» духовний раритет може не витримати, співробітники закладу вдалися до хитрощів.

«Про цю книгу знали багато людей, — розповіла «Суспільному» Діна Листопад, яка загорнула Євангеліє в папір та мішковину й заховала перед тим, як евакуюватися з міста. — Якби ця інформація дійшла до орків, вони могли б його шукати в музеї. Тому ми поставили у вітрину колового огляду книгу, яка трохи її нагадувала. Я вважаю, що місцеві мародери та росіяни (яким теж до рук прилипало все підряд. — Ред.) не помітили різниці, і таким чином колекція збереглася».

Сьогодні унікальне видання намагаються врятувати харківські фахівці. За словами завідувача місцевої філії реставраційного центру України Сергія Омельника, їхнє головне завдання — зберегти текст і зупинити руйнацію паперу.

«Реставратори працюють з декількома сторінками зараз, — каже він. — Зазвичай ми займаємося реставрацією окремих документів, а не стародруків. Але пішли на цей крок, тому що Євангеліє треба рятувати. З Ізюма його було вивезено в дуже поганому стані. Без нашого втручання книга може взагалі припинити своє існування».

До реставраційної майстерні потрапило понад 300 сторінок. Деякі з них у відносно хорошій формі, інші — у вкрай плачевній. Загалом папір серйозно потерпає від коливання температури, тому завдання харківських фахівців — законсервувати процес його руйнування.

Інакше розриви і пліснява остаточно знищать і без того крихку основу 300-річного фоліанта. Не виключено, що цей процес буде дуже тривалим, але рано чи пізно Євангеліє все одно повернеться до Ізюма.

«Багато фрагментів були знищені, розсипалися у пісок»

Уявити ізюмську гору Кременець без кам’яних баб навіть зараз досить складно. Прекрасний вид, що відкривається звідси на річку Сіверський Донець, у поєднанні з древньою історією половців тривалий час привертали увагу численних дослідників і туристів.

Але недавно вісім з дев’яти пошкоджених намогильних статуй жінок та чоловіків-воїнів відвезли до Харкова на реставрацію. Ще одну врятувати вже не вдасться, оскільки вона була повністю знищена рашистським снарядом.

Ці унікальні скульптури пережили не одну війну, включно з нескінченними «розборками» давніх племен. Але саме у нібито цивілізованому XXI столітті знайшлися дикуни, які завдали їм серйозної шкоди.

«З дев’яти скульптур одна зруйнована майже повністю, — повідомила «Суспільному» реставраторка кераміки та скла Світлана Єханова. — У 2013 році я була на горі і здивувалася, яка велика та цікава ця кам’яна баба. Але ми побачили зараз лише нижній подіум і купку камінців. Ці скульптури зроблені з піщаника, тому, коли влучає снаряд, пісок розсипається. Я думаю, що багато фрагментів були знищені, розсипалися у пісок. Скульптуру втрачено. Це сумно, бо вона відрізнялася від інших».

Минулого року в ізюмській громаді вирішили законсервувати на зиму відносно вцілілі скульптури. Їх просочили особливим полімерним розчином і накрили дерев’яними коробками у надії, що руйнівні процеси загальмуються.

Однак пізніше з’ясувалося, що у скульптурах почали відбуватися швидкоплинні руйнівні процеси, через які виникла загроза взагалі втратити ці пам’ятки. Тому після консультацій з фахівцями Харківської філії Національного науково-дослідницького центру недавно було прийнято рішення перевезти скульптури до Харкова. Там вони пройдуть процес реставрації та відновлення.

До речі, з початку повномасштабної війни Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало 500 епізодів воєнних злочинів росії проти української культурної спадщини. Ще кілька десятків епізодів перебувають на перевірці.

Зокрема, внаслідок обстрілів окупантів зазнали руйнацій і пошкоджень майже 150 об’єктів культурної спадщини, а також 377 мистецьких об’єктів та закладів культури. Зокрема, 169 релігійних споруд, 75 будинків культури, театрів, кінотеатрів та інших мистецьких осередків. Такі злочини зафіксовано у 15 регіонах України. Найбільше — у Донецькій, Харківській та Київській областях.

Що стосується Ізюма, то тут, окрім згаданих пам’яток, рашисти зруйнували будівлю Палацу молоді та підлітків «Залізничник», культурно-дозвільний центр «Спартак» і Будинок культури «Сучасник».