Директор музею Майдану Ігор Пошивайло нагороджений премією EMYA
Гендиректор Національного музею Героїв Небесної Сотні та Революції Гідності Ігор Пошивайло став одним з лауреатів премії «Європейський музей року» (EMYA) за 2024 рік. >>
«Хазяїн» у постановці Івана Уривського. (Фото Ірини Марконі надані Театром на Подолі.)
У Києві, в Театрі на Подолі, представили нову постановку режисера Івана Уривського «Хазяїн» за відомою п’єсою Івана Карпенка-Карого, яку вперше показували ще 1900 року.
Відомий інтерпретатор української класики знову модерново осучаснив черговий твір.
Так, цьогоріч навіть не дуже палких поціновувачів театру Іван Уривський підкорив своєю постановкою «Конотопської відьми» за твором Григорія Квітки-Основ’яненка у Театрі імені Франка, де останніх кілька років працює штатним режисером-постановником. Після прем’єри у квітні «зловити» квитки на показ — велика вдача.
Події нового «Хазяїна» у Театрі на Подолі розгортаються в офісному приміщенні, а найголовніші повороти сюжету та діалоги, як і в житті, трапляються в курилці.
У закутках розміщені камери відеоспостереження, — тому додаються через екран кілька додаткових локацій. А зовсім перед глядачами, на краю сцени, є навіть поле для гри у гольф.
Вистава приваблює зірковим акторським складом: у головній ролі Терентія Пузиря — В’ячеслав Довженко (відомий за фільмами «Кіборги», «Свінгери» та серіалом «Подорожники»), а ще виконавці — Богдан Бенюк (рік як очільник Театру на Подолі), Михайло Кукуюк, Роман Халаімов, Михайло Кришталь, Сергій Сипливий та інші. Однак кількість персонажів у цій режисерській версії вдвічі менша, ніж у п’єсі Івана Карпенка-Карого.
Образ багатія Терентія Пузиря автор п’єси творив понад 10 років, твір дописав у 1900 році. Однак людство й досі страждає від підступної пошесті — корупції. Ця тема особливо зачіпає та обурює, зважаючи на ледь не щоденні викриття хабарництва та продажності.
«Гріх не брати, як дають», — каже Феноген. Але ж заплямованими залишаються не тільки руки, які яскраво світяться у темряві під час вистави, а й репутація. Проте улесливий та хитрий Феноген готовий стати «і сліпим, і глухим, і німим», аби тільки мати побільше грошей, неважливо, у який спосіб здобутих. Навіть цеглину називає хлібом, щоб догодити хазяїну.
Оточення хазяїна — відображення людської природи самого Пузиря. Терентій Гаврилович не гребує нечесними справами, щоб прикупити земельки та грошей заробити. Він «купує» собі державну нагороду та зазіхає на чужі статки, як і його прихвосні.
Крім нагальних суспільно-політичних проблем, виникає родинний конфлікт — батька та доньки, яка «втомилася від цього хазяйського колеса».
Дівчина з юнацькою наївністю намагається змінити ставлення до працівників. Утім Терентій Пузир зовсім не бере до уваги її думку.
Від вибору майбутнього чоловіка доньки батько ледь не «ліг в труну», але неочікувано опинився у глядацькій залі та з посмішкою на обличчі зник у дверях із протилежного боку.
І ця містифікація породжує питання: то недоброчесність та підлабузництво все ж залишились безкарними?
У виставі змінено кілька прізвищ, а один із героїв-чоловіків у постановці стає жіночим образом. Але після прем’єри в соцмережах почали активно обговорювати зміну лише одного прізвища: економа Зеленського — на Залуського.
Дехто перепитував, чи це вже цензура, що насувається? Інші додумали схожість варіації на прізвище Залужний.
Акторка Ірма Вітовська написала: «Театр не літературне читання. Режисер має право вирішувати твір у свій спосіб і розкрити його через будь-якого героя п’єси». І закликала не шукати зради та моментів, які здаються умисними, бо «здаються і є — цілком несумісні».
Іван Уривський відреагував на висловлювання, зазначивши, що «не хотів використовувати дешевий прийом і спекуляції на відомому прізвищі». Щоби позбавитися непорозумінь, Маюфес (у п’єсі Карпенка-Карого — чоловік) отримав ім’я Майя, Зеленський-Залуський перетворився на Харитона, а Ліхтаренко — на Порфирія.
Актор Олександр Рудинський після вистави так прокоментував побачене «Україні молодій»: «Якби я не знав, що режисером був Уривський, не впізнав би. Звісно, є знайомі «склейки» сцен. Вистава вражає».
Вікторія САЄНКО, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка
Гендиректор Національного музею Героїв Небесної Сотні та Революції Гідності Ігор Пошивайло став одним з лауреатів премії «Європейський музей року» (EMYA) за 2024 рік. >>
Усе це є частиною нашої української культури – тієї культури, яку ворог так ретельно нині намагається знищити, понівечити, сплюндрувати. >>
У Києві на станції метро «Звіринецька» в ніч з 1 на 2 травня з колійних стін демонтували стару назву «Дружби народів» та встановили два з чотирьох необхідних комплектів нової назви. >>
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>