Атака на Залужного. Президентське его пробило дно?

Звісно, війна має свої окремі закони. Однак її алгоритм час від часу видає кризові перезавантаження, що змінюють ці закони та сам хід війни.

Ці кризи загалом є наслідком війни, але часто їх створює сильніший противник. У нашому випадку — росія.

Разом зі спробою перехопити воєнну ініціативу росія успішно формує кризу навколо України, намагаючись різними способами запустити розкол правлячого політикуму.

Водночас власних підкилимних інтриг вистачає і без неї.

Отже, 15 листопада одна з китайських газет першою повідомила, що директор ЦРУ Вільям Бернс відвідав Київ з таємним візитом для термінової зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.

Зазначивши про кризу правлячого політикуму України, видання повідомило, що Київ стоїть на порозі повстання на тлі конфлікту Зеленського й Залужного.

Мовляв, саме з цією проблемою і пов’язаний приїзд у столицю України глави американської розвідки.

А 16 листопада президент України Володимир Зеленський повідомив американським журналістам, що росія, сіючи розкол в українському суспільстві, готує спробу повалення чинної влади під кодовою назвою «Майдан-3».

Закапсульовані страхом «Майдану-3»

Досить несподівана і навіть загрозлива позиція президента. Адже всі Майдани в Україні були антиросійськими, антиімперськими. Кожен наступний іще більше рвав пута залежності від москви.

Саме Майдани не лише повалили режим російського ставленика януковича, а й стали пусковим механізмом озброєного спротиву добровольчих батальйонів, які не дали захопити решту Донбасу.

Знавці кухні високої політики знають ціну впливу оточення на лідерів держави. Часто вона є неподоланною для них — тих, кого свідомо ізолюють в окремій капсулі, створюючи навколо вакуумний простір.

Якщо Саймон Шустер написав правду, то оточення президента Зеленського має бажання управляти ним. Якби не його впертість. Тому, ймовірно, хтось і намагається залякати його заколотом «Майдану-3». Але в умовах війни черговий Майдан навряд чи можливий. То кому вигідно залякувати президента?

Зауважимо, що союзники — США та Європа — вимагають не лише проведення реформ, а й створення єдиної з військовим керівництвом команди, для надійної й прогнозованої оборони країни.  

Український контрнаступ не досяг бажаємого успіху, який був розпіарений Банковою. Треба робити висновки з помилок і якнайшвидше змінювати всю стратегію війни та внутрішньої політики.

Однак президент продовжує наполягати на наступальній стратегії, не маючи для неї достатніх і передових ресурсів. При дефіциті бюджету, який може перевищити 50% можливого доходу, економіку треба вибудовувати швидко й інтенсивно. Але чинна команда президента на це не здатна. І Володимир Зеленський міняти її не планує.

І зважаючи, що значна частина суспільства не хоче виборів президента в наступному році, у Зеленського достатньо висока електоральна підтримка, він має необмежений політичний карт-бланш — не озиратись на рейтинги, виборчі настрої та тиск оточення, яке боїться втратити набагато більше, аніж ми знаємо.

Водночас, схоже, наразі президент хоче міняти лише головновкомандувача Збройних сил України, генерала Валерія Залужного.

Політичний конфлікт, спровокований офісом президента проти Валерія Залужного, розгорається з новою силою.

У коментарі британській газеті The Sun Зеленський звинуватив генерала в тому, що той «лізе в політику». Але Залужний не робив жодних політичних заяв.

Крок назустріч республіканцям

Отже, за кулісами високої політики відбувається щось таке, що ми не бачимо очима, але зчитуємо за зовнішніми ознаками.

Як-от, наприклад, ми вже писали, президент США Джо Байден «зажав» 5 млн доларів допомоги. Ця сума висить на офіційному урядовому сайті США. Це не є лендлізом.

Термін його отримання закінчився 1 жовтня. Нам його не дали, а нового вже не буде. Це інший канал через міноборони США, що підконтрольний президенту Байдену.

І цю допомогу можна надіслати без дозволу Конгресу протягом кількох днів або навіть годин після затвердження.

Імовірно, ненадання цієї допомоги спонукало Зеленського повернути свої президентські голоблі до республіканців.

Тут слід звернути увагу на американський телеканал Fox, що афілюють з цією партією.

Під час візиту в США, 15 листопада, на його етері виступав глава ОП України Андрій Єрмак. А вже 20 листопада генеральний директор корпорації Fox Лаклан Мердок відвідав Київ. І що цікаво, 20 листопада на Fox News також виступав і Зеленський.

А це все вказує, що президент шукає підтримку в республіканців.

Щодо причини візиту Бернса, то наразі проглядаються два варіанти. Або перед нами розгортають якусь фальшиву картину, а ми маємо повірити, що це оригінал; або між Зеленським і Залужним справді є певне протистояння і саме тому наразі чинний президент узявся усувати з керівних посад наближених до Залужного людей.

Політична ротація генералів

В Україні здіймалась не одна хвиля розмов, що президент Володимир Зеленський та головний по скріпках у його офісі Андрій Єрмак давно прийняли рішення про звільнення Валерія Залужного з поста головнокомандувача ЗСУ, прагнучи поміняти його на генерала Олександра Сирського.

Однак минулого тижня в Україну несподівано завітав глава Пентагону Ллойд Остін. Він зробив публічну заяву, котра й «роздраконила» ОП, сказавши, що в Україні є декілька лідерів.

Ллойд Остін дав зрозуміти Банковій, що США сприймають генерала Залужного як самодостатнього лідера України. Вони обидва наодинці, без сторонніх вух, обговорили певні питання.

Водночас Міноборони України чутки про відставку Залужного назвало російським фейком.

Насправді, незважаючи на те, що Залужний є керівником ЗСУ юридично, по факту всі рішення щодо військових операцій приймає ставка головнокомандувача Зеленського. А вона складається з голови ОП Андрія Єрмака та лояльних до нього посадовців.

Згадаймо, що відбулося в Бахмуті. Ставка прийняла рішення продовжувати там операцію, хоча Залужний був проти. Її керівником призначили генерала Сирського.

У результаті Бахмут впав, операція провалилася, там поклали життя чимало найкращих українських воїнів. І, як зазначають вітчизняні експерти, саме з цієї причини провалився контрнаступ та почались розбіжності між президентом і головнокомандувачем ЗСУ.

Для Зеленського Бахмут став політичною картою в його-чужій грі з використанням «ручного» Сирського.

У чому «вина» Залужного?

То які ж суттєві претензії президента Зеленського до генерала Залужного, окрім ображеного нарцисизму першого?

Що українці в головнокомандувачі ЗСУ бачать ще й політика? То це не його «вина», так розпорядилась природа. Бо якщо у військовому таланті Залужного проглядається ще й політик, то він просто народився з цим набором.

Публічна атака ОП почалась після виходу статті головнокомандувача у The Economist. Там Валерій Залужний тверезо оцінив події на фронті, виклавши своє бачення виходу з ситуації, вказав на головні напрямки спрямування зусиль для забезпечення перемоги.

Керівництво держави вустами одного з клерків вказало головнокомандувачу на те, що він не може коментувати ситуацію на фронті на загал.

Нікого нічого не бентежить? У нас усі — від Люсі до безумної — дозволяють собі коментувати, робити прогнози і вказувати, що робити військовому командуванню, але цього не може робити перша особа ЗСУ!

Аргументація просто вводить у ступор, мовляв, це може полегшити роботу ворогу, який це дуже уважно прочитає, занотує і зробить висновки.

Зауважимо ще один момент: чи багато з нас щось знає про операції Моссаду? Чи знає суспільство ім’я його керівника або, наприклад, очільника британської розвідки?

А у нас відомо навіть те, що керівник ГУРу особисто бере участь в операціях. І ніхто йому не робить зауважень щодо того, що він занадто багато балакає. Не кажучи вже про те, що безпосередня участь керівника у бойовій операції — це, з погляду військових, ознака некомпетентності.

Також Банкову «роздраконило», що, вказуючи на шляхи виходу з критичної ситуації, Залужний пропонує зосередитися на озброєнні власного виробництва.

Саме цей момент незручний для небожителів. Бо він спонукатиме пересічних українців ставити слушні запитання: а де наше озброєння на десятому році війни?

Чому й за півтора року повномасштабного вторгнення не було запущено виробництво озброєнь і боєприпасів?

Чому ворог зміг налагодити серійне виробництво багатьох типів озброєнь в умовах санкцій, а ми, навіть за умов безпрецедентної підтримки партнерів, не зробили нічого?
В умовах, коли стоїть питання нашого існування, забава з рейтингами майже тотожна державній зраді.

І якщо небожителі робитимуть усе можливе для усунення головнокомандувача, то тут виникає питання пріоритетів. Хто для нас зараз важливіший: небожителі чи Залужний?

Фінансові подвиги ЗЕ-комірників

А тепер згадаємо ще одне інтерв’ю президента Зеленського британській газеті The Sun. Різонули слова про financial gap — фінансову дірку України.

А чи не твої миші прогризли ту дірку, пане слуга чийогось народу? Увесь світ вже наслухався про фінансові подвиги твоїх комірників, котрі воюють не на фронті, а на грошово-маєткових полях країни.

Але чому ж Зеленський як добрий господар, що все «до хати» мав би нести, не скористався тими майже піврічними попередженнями про можливий напад і не використав це як спосіб хоч трохи залатати дірки в обороні й не наповнив напівпусті чи взагалі спалені «папєрєднікамі» склади зброї, що була продана—знищена—вкрадена?

Чому не спрацювала класична історична заповзятливість його генів?

Чому він не те що не просив, а, навпаки, глузував і насміхався? Хоча можна було вдало використати ситуацію: зловити за язик усіх, хто «висловолював занепокоєння», й особливо нашого Джо, було тоді так легко!

І якщо відмотати стрічку і згадати, як усе починалося з дурману Оману, то сьогодні чіткіше виглядають контури намальованої картини. І це не міраж. Це жорстока дійсність із вивіскою «все йде за планом». Тільки куди? Туди, куди Патрушев у літачку нашептав?

А щодо переляку від можливого «Майдану-3», то не буде спроб убивства Зеленського. Він має всі гарантії, що його чіпати ніхто не буде. Усе інше довкола цієї теми — примітивні маніпуляції.