Знекровлені економічно — договороздатні політично: Зе-влада відібрала у місцевих бюджетів весь військовий податок

Влада політично й економічно нейтралізувала місцеве самоврядування.

Сталося це місяць тому, коли Верховна Рада проголосувала за те, щоб забрати 100% так званого військового податку на доходи фізичних осіб — ПДФО — з місцевих бюджетів до державного.

До повномасштабного вторгнення 60% ПДФО, сплаченого в певній громаді, йшло до місцевого бюджету.

Решту 40% ділили між обласною і центральною казною. Із зарплат військових ПДФО сплачуються так само.

І оскільки військових стало в рази більше, то і надходження до місцевих бюджетів зросли в рази.

Після скандалів щодо облаштування місцевими громадами фонтанів та закупок золотих овочерізок замість дронів, турнікетів і укриттів усі 100% ПДФО із зарплат військових вирішили забрати просто до центрального бюджету.

А це передбачувано спровокувало нову фазу холодної війни між центральною та місцевою владами.

Плюс ПДФО в калитку центрального бюджету

Нагадаємо, що почались ці публічні взаємні звинувачення ще в червні, після трагічних подій у Києві, коли від влучання ракети неподалік лікарні загинули люди, котрі не змогли сховатись у зачиненому укритті.

Відтак почались перевірки бомбосховищ. Виявилось, що величезна їх кількість у жахливому стані. І понеслось.

Чиновники різних рівнів почали перекидати відповідальність один на одного за те, хто мав би облаштовувати укриття.

Скандали з укриттями спровокували публічні викриття закупівлі барабанів, овочерізок для якихось незрозумілих потреб в укриттях. Не обійшлось і без гостроти питань доцільності облаштування стадіонів, перекладання бруківки, на котрі витрачали кошти, що мали б іти на армію.

Зрештою голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія виголосив останнє китайське попередження місцевим владам і пригрозив, а по суті анонсував, що ці гроші в них узагалі заберуть.

І в офісі прийняття рішень придумали, як це зробити. Іншого законного варіанта перенаправити військовий ПДФО на потреби фронту, як відібрати ці кошти повністю, не вигадали.

Багатоходовочка, а все піде на армію?

У різних громадах військовий ПДФО становить різну частку бюджету. Наприклад, у містах поруч з фронтом цей відсоток є значно більшим, ніж у бюджетах більшості західних областей України.

Скажімо, прифронтовий Миколаїв втратить через таке рішення близько 46% міського бюджету. А, наприклад, Івано-Франківськ — 10%. Влада обіцяє реверсну дотацію тим регіонам, які потребуватимуть додаткового фінансування через вилучений ПДФО.

Проте не всім ця ідея подобається. Більшість із тих, хто постраждав, вважають, що такий механізм буде неефективним і займатиме багато часу. Але центральна влада невблаганна, бо, знекровлені економічно, місцеві громади стають лояльнішими політично. А вибори ж треба знову виграти...

Водночас днями в проєкт бюджету-2024 внесли правку, яка гарантує повернення 10% від ПДФО на власні рахунки військових частин для оперативних закупівель, а решту 90% планують розділити порівну між Мін­стратегпромом — для розгортання виробництва снарядів та боєприпасів — і Держспецзв’язком — для закупівлі спецтехніки, зокрема й дронів.

Публічно центральна влада, виправдовуючи такий перерозподіл коштів, елегантно використала вже заїжджену тему про те, що місцева влада зловживає та неефективно використовує військовий податок — будує стадіони й дороги, а не перенаправляє на воєнні потреби. А ми, мовляв, заберемо ці гроші й точно краще забезпечуватимемо наш фронт.

Так, ніби й не було ніяких яєць по 17 гривень, бронежилетів, що прострілюються, і скандальних літньо-зимових курток у Міноборони. Також — арешту заступника міністра розвитку громад за махінації на закупівлі генераторів.
Тому чого вартують гарантії уряду щодо ефективного використання ПДФО — ще те питання.

Водночас варто уточнити, що барабани й овочерізки купувала не місцева влада, а «братва», котру ОПа попризначала у «військові адміністрації».

І вже з позицій сьогоднішнього дня вбачається, що Зе-команда спочатку зробила новини, а потім підтягнула кишенькових «активістів» з акціями протесту.

Тож доля і цих 120 мільярдів гривень військового ПДФО може бути не менш захопливою для антикорупційних органів. Така собі багатоходовочка в стилі пуйла. Газлайтери.

Сперечатися щодо зловживань на місцях не будемо. Історії такі, на жаль, є. Але чому знову всіх стрижуть під один гребінь?

Можна було по-іншому стимулювати місцеві бюджети, особливо віддалені від ліній фронту, більше дбати про нашу армію, а відтак і перемогу? Скажімо, покаранням місцевих чиновників за розтрату.

Або прийняти закон, за яким ПДФО йшов би тільки на військові потреби.

Або чому не можна було місцевій владі заборонити на час війни будувати стадіони, дороги, надавати інші недоречні послуги і блокувати це в Prozorro?

Був варіант, котрий підтримували міжнародні економічні аналітики, — перерахування ПДФО за місцем реєстрації фізичної особи. І це виглядало привабливо не лише з огляду на природу цього податку, де платником є саме фізична особа-отримувач доходу, а не роботодавець, який виступає лише податковим агентом.

Особливо важливо це у встановленні справедливості щодо військових, мобілізація яких на захист Батьківщини оголяє робочі місця та зменшує в такий спосіб обсяги ПДФО для громади.

Водночас могла б вирішитись інша проблема, на яку вказують європейські інституції, — право переселенців голосувати за місцеву владу за місцем їх фізичного перебування. Фактично після працевлаштування на новому місці вони могли б голосувати за владу територіальної громади, до бюджету якої перераховуватимуть свій податок. 

Це може зменшити величезні на сьогодні дисбаланси між податко­спроможністю громад, оскільки бідні та багаті мешканці є скрізь. Ймовірно, покращилося б планування бюджетів через точніше прогнозування доходів.

Питання перенаправлення ПДФО спричинило й скандал у Верховній Раді України. Народний депутат України від партії «Слуга народу», голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев неодноразово заявляв, що місцева влада зажерлась, у тому числі й завдяки військовому ПДФО.

Так-так, це саме той Гетманцев, який в українській Вікіпедії значиться як «український проросійський політик, юрист і науковець». Він був помічником народного депутата України від «Партії регіонів» Володимира Сівковича, який підозрюється в державній зраді за створення мережі російських агентів в Україні. І також Гетманцев є фігурантом бази даних центру «Миротворець».

Тому фінальна парламентська битва голосування обіцяє бути захопливою.

Стригти все, що можна встигнути

Водночас видається, що на боці уряду грає і сама місцева влада, незважаючи на те, що в неї забирають ПДФО. Зокрема, це проявилось при оголошенні місцевими органами влади тендерів на закупівлі «чортзна-чого».

Органи самоврядування в передчутті того, що в них незабаром відберуть бюджети, вирішили стригти все, що можна встигнути.

Якщо подивитись, наприклад, на декотрі найбільші тендери, що їх оголосили міста вже після першого голосування за перерозподіл військового податку, тобто з 20 вересня, то вимальовується кілька цікавих моментів.

З розряду того самого «шопопало», скажімо, департаменти гуманітарної політики, транспорту, благоустрою, соціальної політики Дніпровської міської ради та Дніпроводоканал вирішили витратити залишки свого бюджету в четвертому кварталі — близько 5,5 мільйона гривень — на саморекламу. Про що свідчить система закупівель послуг Prozorro.

Суб’єктивно складається враження, що міські чиновники вирішили швидко освоїти гроші хоча б на щось, доки не відібрали.

Окрім реклами, є, звісно, й багатомільйонні замовлення на ремонти доріг. Куди ж без цього? Сакральна тема. Саме тут найдорожчі тендери.

Скажімо, в Чернівцях оголосили тендер на ремонт вулиці Ярошинської за ціною понад 40 мільйонів гривень.

Також не без облаштування стадіонів. Хоча вони й потрапляли в скандали, але народ уперто продовжує будувати майданчики для заняття спортом, оголошуючи тендери від 2 до 5 мільйонів гривень. Загалом, за даними Prozorro, на стадіони вже підписано контракти на понад 10 мільйонів гривень.

Щоправда, не дурнею однією живе місцева влада. Того ж 20 вересня на Prozorro з’явились 60 тендерів на закупівлю дронів. Загальна сума місцевих громад на закупівлю різних видів БпЛА становить 108 мільйонів гривень.

Коли на все це дивишся, то рішення уряду забрати ПДФО видається вже не такою й поганою ідеєю. Але як воно все буде реалізовано і як вплине на громади — ясності досі немає. Не лише в пересічного українця, а й у парламентаріїв. Виходить, усе буде в ручному режимі?

Гірка правда місцевих бюджетів

Без військового податку бюджети, скажімо, таких великих міст, як Дніпро й Харків, матимуть відчутні дефіцити. Меншим містам уже не вистачає бюджетних коштів.

Замість адекватної зміни бюджетної політики й рішень, котрі могли б і обороноздатність посилити, і одночасно не зашкодити громадам та децентралізації, ми поки що отримуємо напівреформування і експерименти. На цьому тлі почастішали розмови про ймовірність перезавантаження уряду.

Після останнього візиту президента Зеленського до США вимальовуються два шляхи для української влади. Усе просто: або робити реформи, або не робити. Наслідок другого варіанта відомий, але ніхто нікуди не збирається іти.

Перший можливий лише за умови перезавантаження уряду й очищення офісу президента. І часу в президента дуже мало. Лічені місяці для того, аби запустити процес реформ.

Отже, війна на виснаження перемагається потужним військово-промисловим комплексом та економікою. У нас цього нема, бо Зе-влада не забезпечила. Тож перемога застрягла між стільцями депутатів та інших керівників країною.

Чи можуть гопники провести демократичні реформи? Чи можуть вони змінити систему, в якій вони жирують і багатіють? Риторичні запитання.

Тут дуже важливо, аби президент України Володимир Зеленський нарешті зрозумів: він існує доти, доки існує Україна.