Варшавський міжнародний кінофестиваль відзначив український фільм про радянську каральну психіатрію

До чого може призвести бажання побешкетувати на радіо, увімкнувши в етері улюблену музику?

Якщо ти живеш у тоталітарній країні, на вулиці 1970-ті й західний рок під забороною, то подібна невинна, з огляду на сьогодення, витівка може коштувати тобі всього, що ти до того мав.

Саме так, як це стається з героєм фільму Дениса Тарасова «БожеВільні», якого карають примусовим лікуванням у медичному закладі спеціального типу.

Втім для носія найкіношнішого з українських прізвищ Андрія Довженка (роль виконує Костянтин Темляк) це означає насамперед шлях особистісних трансформацій.

Коли неформальна мішура у вигляді косухи, кльошу і довгого волосся спадає, ми бачимо зовсім іншу людину, зрілу і непохитну — нонконформіст у лікарняній піжамі усвідомлює, що продовжує антирадянський чин свого батька.

Бунтарство виявляється не лише його формою, а й змістом, позування стає соціальною позицією, втрата зовнішньої свободи обертається віднайденням свободи внутрішньої.

Андрій отримує спеціально існуючий для маркування невдоволених радянською тоталітарною системою діагноз — млявоплинна шизофренія.

В пакеті до цього додаються: КДБ, гамівна сорочка, психотропи, тортури і зруйноване життя не тільки твоє, а й твоїх рідних. Готова драма з відповідними виразними засобами, здавалося б, не залишає особливого простору для жанрових варіацій.

Втім режисерові вдається погляд із зовсім іншого кута зору, забезпечуючи відхід від алюзій з «Пролітаючи над гніздом зозулі».

Драма в чотирьох стінах психлікарні, що начебто диктується самою темою, перетворюється на рок-н-рольний екшн, який міг створити лише режисер саме з таким бекграундом: повнометражний дебютант Денис Тарасов раніше створював серіали і телевізійний продукт переважно розважального характеру.

Усі навколопсихіатричні нюанси — від зовнішнього оздоблення маніпуляційних і палат (відтворених на території київської «Павлівки») до лікарських призначень і дозувань ліків прораховано найкращим із можливих вибором консультанта.

Семен Глузман на власному досвіді знає, що таке як особиста, так і сімейна драма борця з системою. Він пройшов шлях від політв’язня, дисидента і викривача радянської каральної психіатрії без права на професію до багаторічного президента Асоціації психіатрів України.

Яскраві типажі фрустрованої рідні, садистичного за рідкісним винятком медперсоналу та інакодумців-пацієнтів створюють: Ірма Вітовська, Сергій Калантай, Остап Ступка, Віталій Салій, Андрій Мостренко, Олег Стефан, Наталія Бабенко, Анастасія Пустовіт, Олесь Каціон та інші.

Світова прем’єра фільму відбулася 13 жовтня в рамках Варшавського міжнародного фестивалю, де він брав участь у конкурсній програмі дебютів 1-2. На післясеансовому обговоренні з командою творців у форматі запитань і відповідей, окрім української, лунали питання польською, англійською і білоруською мовами.

Наступного дня фільм отримав Спеціальну відзнаку конкурсу дебютів, і це вже значна перемога стрічки, адже успіхом став сам факт відбору до конкурсної програми фестивалю класу А.

Станіслав ГОЦУЛЯК
Варшава