Ресторанна дипломатія Оксани Маркарової: чому українці вимагають відкликання посла США

До Оксани Маркарової як посланця України в США можна і треба висунути дуже багато претензій. Вона — чи не найслабший дипломат на посаді посла України до держави, котра є ключовим союзником у війні.

Чи мають такі люди бути на таких посадах? Тим більше під час війни, коли від постачання зброї залежить життя і взагалі доля цілої країни. І коли надання лендлізу — у підвішеному стані, в тому числі через протидію отримання його послицею України у США.

Хоча посол — така посада, яка не дає простору для самостійних рішень. Він — лише виконавець волі того, хто призначив. Отже, всі претензії — ще й до президента України?

Водночас у цьому році у фешенебельному районі Вашингтона було відкрито ресторан RUTA («Рута»), котрий афілюють із чоловіком Маркарової Данилом Волинцем.

«Ціна українського борщу в цьому ресторані вимірюється літрами української крові», — писали у своїх розслідуваннях, котрі довели, що RUTA належить родині Маркарової-Волинця, американські журналісти.

А пані Маркарова на своїй офіційній сторінці посла США фактично рекламувала цей заклад, хизуючись тим, що несанкціоновано відвідує його і смакує їжу.

Також вона рекомендувала своїм читачам на ФБ-сторінці посла України в США слідкувати за цим закладом та його соціальними мережами.

Незрозуміло, яке це має відношення до її офіційної ролі посла України в США? Не кажучи вже про те, що як мінімум аморально рекламувати заклад свого чоловіка на офіційній сторінці посла.

Але ця історія значно глибша і серйозніша.

Маркарова — це багатійка Свіфт серед послів США

Якщо згадати статтю у The Washington Post, яка анонсувала на початку цього року відкриття ресторану, в ній не без єхидства було зазначено, що Оксана Маркарова — це Тейлор Свіфт серед послів США. Тобто її прирівняли до супербагатої популярної поп-музикантки США. Очевидно, американські медіа щось знають.

Свіфт — одна з найвідоміших  американських поп-зірок 2000-х років, яка починала кар’єру в індустрії кантрі-музики. Вона професійна гітаристка, акторка, режисерка й TV-персона. Володарка 225 професійних нагород, серед яких 11 нагород «Греммі». До початку 2015 р. Тейлор Свіфт продала понад 40 мільйонів копій альбомів. Кожен наступний альбом співачки продається у кількості мінімум 4 мільйонів одиниць у США.

Видання Forbes помістило Свіфт на друге місце у списку найвисокооплачуваніших співачок 2015 року, а у 2016-му її назвали знаменитістю, яка мала найвищі прибутки в музичній галузі, — понад 170 мільйонів доларів.

Водночас увагу американських журналістів привернуло те, що операційним директором ресторану RUTA є Руслан Фальков, котрий до цього був керівником апарату посольства України в США.

Декотрі байдужі до війни вихідці з України (є, на жаль, і такі) кажуть, що чоловік Оксани Маркарової — бізнесмен, а це його ресторан, тому, мовляв, що тут такого?

Але заробляти кошти за океаном жратвою на бренді «Україна» в той час, коли тут гинуть люди, враховуючи роль Оксани Маркарової як посла воюючої країни, — це, як мінімум аморально.

Є тут і конфлікт інтересів.

Клюєвський підтекст

Що стосується підприємницької діяльності подружжя Маркарової-Волинця, це в наших реаліях — також скандальна тема.

Свого часу родина Данило Волинець-Оксана Маркарова мали сімейні фінансові стосунки з одіозними братами Клюєвими. Так-так, саме тими Клюєвими, один з яких, Андрій, був головою апарату президента януковича. Він утік з України разом з януковичем, саме його українські журналісти в 2014 році називали головним відповідальним за кривавий розгін Майдану в листопаді 2013 року.

Наразі його розшукує Служба безпеки України за підозрою в організації масових убивств на Майдані. Кримінальні справи відкриті на обох братів Клюєвих.

Отже, в 2012 році Клюєви призначили Маркарову головою Наглядової ради свого «Актив-банку». У наступному році чоловік Маркарової, банкір Данило Волинець, став номінальним власником фінансової установи.

За даними низки українських ЗМІ, Волинцю належить компанія «ІТТ-Інвест», головою правління якої до 2015 року значилася Маркарова.

У результаті втечі Клюєва фірма «ІТТ-Інвест» стала власником «Актив-банку», а кар’єра Маркарової стрімко перейшла в публічну площину і продовжилась в українському уряді на посаді міністерки фінансів.

Те, що Клюєви — в розшуку СБУ, не завадило пані Маркаровій займатися активами банків Клюєвих та Волинця.

І ось у 2023 році Маркарова—Волинець стають рестораторами у Вашингтоні.

І тепер пані послиця замість спроб збільшити кількість реальних Patriot, котрі захищають небо України і котрих катастрофічно не вистачає нам, називає «петріотами» напої в ресторані свого чоловіка.

А замість того, щоб об’єднувати діаспору, котра добивається від Білого дому лендлізу з кінця зими, допомагати здобути його, розблокувавши закон, щоб Україна могла якнайшвидше перемогти з малими втратами, Маркарова, за словами американського журналіста Богдана Боровця, протидіяла діаспорянам, котрі це робили.

Також мовчить вона й про повернення коштів, котрі втратила Україна, бо президент США Байден нібито «забув» про них…

У США, за словами також американського журналіста Юрія Кондаревича, є декілька сотень систем протиракетної атаки Patriot. І вони можуть дійти до України винятково в пакеті лендлізу. Для цього не потрібні додаткові кошти.

Бо лендліз — це відкриття практично не обмежених в обсягах і вартості потоків військової техніки, озброєння, боєприпасів. Це — не на порядок, а на порядки більше, ніж «гуманітарка». І це — не просто шмаття й долари, а ще й технології.

Але послиця України в Америці невтомно повторює, що лендліз невигідний, що це платна допомога, хоча це не так. І що Україна, нібито, все отримує безкоштовно за грантові кошти.

Однак Маркарова щоразу забуває сказати: терміни передачі озброєння, згідно з тими програмами, котрі вона відстоює, доволі тривалі. На ці процедури йде чимало часу, й лише лендліз — необмежений і може передати все і сьогодні.

Українці проти Маркарової

Тим часом, поки Маркарова несе якісь нісенітниці на своє виправдання, у нас гинуть люди й руйнується інфраструктура.Тому противників лендлізу для України можна і треба відносити до категорії державних зрадників.

Зрештою, хтось же мусить розслідувати питання того, хто стоїть за блокадою лендлізу?

Сьогодні українці вимагають відкликання Маркарової з посади посла України в США.

Громадська діячка, публіцистка Ірина Магрицька, котра в 2021 році отримала нагрудний знак «Захиснику України» від Ради національної безпеки і оборони України, написала на своїй сторінці в соцмережах: «Вимагаю відкликання Оксани Маркарової з посади посла України в США.

Ще 9.05.22 р. Україна мала б отримати вкрай необхідний лендліз, але цього не сталося, і не в останньому випадку через непрофесіоналізм (вона має хімічну і фінансову освіту) і брак патріотизму цієї дипломатки. У час кривавої російсько-української війни вона разом зі своєю командою мала би працювати у поті чола свого — стукати в усі двері, виступати на всіх можливих заходах і зустрічах, добиватись, просити і вимагати підтримки України на всіх рівнях.

Проте посол Маркарова, навпаки, з усіх сил «захищає» Україну від американської військової допомоги, забороняє американським українцям виступати із закликами та вимогами про запуск лендлізу, ігнорує діяльність волонтерів, які наполягають на виконанні підписаного президентом Байденом минулого року закону і переконує американців, що «Україні лендліз не потрібний».

Не чули ми голосу Маркарової і про необхідність американської наступальної зброї для ЗСУ, без якої масово гинуть наші і військові, і цивільні. Тобто вона шкодить Україні і саботує все, що працювало б на її перемогу.

Тому я вважаю, що діяльність Оксани Маркарової на посаді посла України в США — це зрада національних інтересів України і відверта робота на ворога. І вимагаю від МЗС України на чолі з Дмитром Кулебою відкликати Маркарову з цієї посади і замінити її високопрофесійним і патріотичним дипломатом.

...І навряд чи податки з продажу борщу-вареників-пампушок з часником із ресторану Маркарової-Волинця поповнять бюджет України… А страви там не такі вже й дешеві: порція з 4 вареників коштує $9!».

Цей запис швидко розлетівся у соцмережах і викликав бурхливе обговорення.

Скажімо, стосовно лендлізу, певна частина активних українців вважає, що він не може бути підписаний, доки проукраїнський політичний істеблішмент Америки зможе дорікати президенту Володимиру Зеленському в тому, що він тримає в своєму оточенні агентів російського впливу й корупціонерів.

Понад двадцять відсотків (як мінімум) гуманітарної допомоги, за підрахунками прискіпливих борців з корупцією, на митницях та на базах розподілу зникає невідомо куди. Насправді відомо, бо у середовищі волонтерів називають імена людей, які контролюють ці потоки, але далі цього справа не йде.

Тож є побоювання, що умовні єрмаки всі ці потоки лендлізу перенаправлятимуть у потрібне їм річище, не тільки наживаючись на цьому, а й передаючи чи сприяючи передачі технологій туди, звідки цим технологіям рукою подати за порєбрік.

І, до речі, щодо діяльності сімейства Маркарової-Волинця також цікаво було б отримати висновки правоохоронних органів, чи, бува, не мають брати Клюєви досі впливу на цю бізнес-дипломатичну родину?

Такі підозри з’явилися, зважаючи не лише на «однокореневість» їхнього бізнесу, на несумісність дипломатичного статусу й комерційних оборудок послиці та її чоловіка-бізнесмена, а й на заяви посла України у США про непотрібність нашій державі лендлізу.

Бо, як сказав генерал-майор запасу ЗСУ Сергій Кривонос, усі аргументи проти лендлізу — це аргументи на користь московських окупантів.

І, як неодноразово було сказано генералом Валерієм Залужним, Україна може перемогти лише за допомогою лендлізу. Інші заяви про дієвість програм, грантових коштів — це нісенітниці й відверта брехня.