У Києві виконали музику кримськотатарської композиторки, яка продовжує мешкати в окупованому Криму

Вечором єднання країни став у Києві нещодавній концерт «Симфонія Криму. Повернення» в Національній філармонії.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров перед початком музичної частини нагадав, що 11 травня 1944 року сталін підписав указ із дуже короткою назвою «О крымских татарах», а вже 18 травня корінний народ Криму було позбавлено Батьківщини.

Відтворював ті події художній відео­ряд. 2014-го історія повторилась: московська влада анексувала український півострів і переслідує тих, чиє глибинне коріння там залишається.

Але повернення неминуче. Навіть якщо всі біди почалися ще 1783 року, коли відбулося примусове приєднання Криму до росії і після цього вже перша хвиля міграції перемістила на інші території близько 1 млн 800 тисяч кримських татар.

У проєкті «Симфонія Криму. Повернення» звучала симфонічна музика кримськотатарської композиторки, яку не називають з тієї причини, що їй може загрожувати тимчасова окупаційна влада на півострові, де авторка музики продовжує мешкати.

На тлі звуків цього казкового краю по-новому звучала поезія одного з найвидатніших польських поетів Адама Міцкевича у перекладі Максима Рильського.

Історія створення циклу знаходить символічний вимір сьогодні, нагадує комунікаційниця Національної філармонії Ольга Стельмашевська. — 1825 року Міцкевич, засуджений царською росією за участь у таємній патріотичній організації, здійснив подорож до Криму.

Історія, ландшафти, а головне — люди цієї землі надихнули його на написання сонетів, своєрідних діалогів романтичного пілігрима з місцевим провідником Мірзою.

Тут варто нагадати слова президента Республіки Польща Анджея Дуди: «Кримські сонети» належать до беззаперечного канону шедеврів польської поезії. (...) Ми й досі читаємо цей текст як актуальний, хоча спливло вже два століття. Бо це оповідь про землю, в історії якої закарбовано багато людських трагедій і яка назавжди залишиться най­ближчою серцям українців і кримських татар».

«Для мене цей проєкт має особливе значення, — сказав диригент, музичний керівник Ділявер Осман. — Наша місія — зробити все, щоби люди, які мешкають у Криму, відчували нашу підтримку. А для тих, хто живе на материковій частині України, — через поезію та музику показати всю красу нашого Криму. Це наша земля, і ми маємо об’єднуватись у спільній боротьбі, заради звільнення наших громадян з окупації, в якій вони опинились після 2014 року. Кожен на своєму місці має робити все, щоб наблизити перемогу над ворогом і допомогти повернутись до рідної землі всім тим, хто вимушений був її залишити після ворожої навали».  

Автор ідеї та виконавець поезій — Олександр Рудько. Скрипаль — Кирило Бондар. У проєкті були задіяні Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України та Академічна хорова капела Українського радіо.

Виконавці професійно привідкрили двері до культурних скарбів півострова, які поки що недоступні безпосередньо у Криму через тимчасову російську окупацію. Кримські татари зі столичної сцени повторили ще раз: «Наша боротьба — заради мрії повернення до рідного краю!».