Гібридні ряси і політичне православ'я: що варто знати про український філіал московського патріархату

Непокаране зло може прикритися овечою шкурою, але насправді нікуди не зникає.

Воно неодмінно продовжить коїти свою чорну справу таємно, допоки його критична маса знову не вирветься на поверхню.

Саме така історія трапилася з УПЦ МП, яка через недогляд правоохоронних органів та суспільства поступово перетворилася на гігантську ракову пухлину, що роз’їдає Україну зсередини за кремлівськими наративами.

Насправді цього лиха можливо й не сталося б, якби слідчі та прокуратура свого часу передали до суду кримінальне провадження, порушене за фактом фізичного і психологічного знущання над Блаженнішим митрополитом Володимиром (Сабоданом).

Усе це коїлося задля усунення його з посади предстоятеля УПЦ МП, оскільки він до останнього подиху протидіяв формуванню в Україні політичного православ’я і не погоджувався на те, аби українська церква втратила свою автономію.

Наразі адвокати намагаються відновити слідство не лише заради процесуальної справедливості, а й тому, що своєчасно непокаране зло знову показує зуби. Тепер вони ще й закривавлені.

Приборкання непокірного

Згадане провадження було відкрито проти колишнього президента Віктора Януковича, ексміністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, ексначальника ГУМВС у місті Києві Валерія Коряка і ексдепутата Верховної Ради Вадима Новинського.

Перший виступав у ролі замовника злочину, троє інших – отримали статус виконавців. Свідком у цьому кримінальному провадженні проходив помічник митрополита, на той час архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишенський Олександр Драбинко, якого учасники дійства фактично взяли в заручники.

Почалася ця сумна історія з тієї простої причини, що проросійський і відверто кримінальний донецький клан у 2013 році остаточно розкрив усі свої краплені карти й навряд чи б зміг вдруге перемогти на майбутніх президентських виборах без маніпуляцій і підтасовок.

Революція гідності зайвий раз підтвердила очевидний факт, але до того ця політична сила ще мала шанс отримати перемогу нечесним шляхом.

Втім, на перешкоді стала, у тому числі, і непохитна позиція митрополита Володимира, який до всього ще й послідовно відстоював право на певну незалежність УПЦ від московського патріархату.

Зрештою його мужня позиція вкінець набридла і тодішнім «регіоналам», і кремлівській церкві, тому вони запустили процес його усунення з посади. І це тоді, що за чинним статутом УПЦ, її предстоятель обирається пожиттєво.

Аби надати своїм діям формальної легітимності, автори церковного перевороту провели зібрання помісного собору, де були присутні представники всіх єпархій, усі намісники, настоятелі монастирів.

У ході обговорення життя церковного група священнослужителів спробувала нав’язати присутнім думку, що Блаженніший не стільки сприяє розбудові і утвердженню політичного православ’я, скільки шкодить.

Була заздалегідь підготовлена резолюція, якою пропонувалося проголосувати за визнання його 20-річної діяльності незадовільною і на цій підставі усунути від керівництва.

Але, на щастя, замислена оборудка не була підтримана більшістю, що й змусило противників митрополита піти іншим шляхом. Вони створили комісію, яка мала на меті реформувати УПЦ так, аби Київська митрополія втратила свою автономність в структурі МП.

У разі успіху задуманого, керівника екзархату України далі обирав би не місцевий помісний чи архієрейський собор. Простіше кажучи, «предстоятеля» УПЦ призначали б у москві.

«Правильна» кандидатура достойника вже була підібрана в особі митрополита Бориспільського та Броварського Антонія. Але організоване голосування знову провалилося через незгоду більшості.

Якраз після цього й почалася ганстерська сага, що стала приводом для відкриття кримінального провадження за фактом знущання над Блаженнішим митрополитом Володимиром, який на той час уже був літньою і дуже хворою людиною.

Ловці людей

Спочатку владику активно вмовляли зректися посади добровільно. З ним проводили бесіди, на нього тиснули, а після того як нічого не вийшло, остаточно пустилися берега.

«Реалізуючи свої злочинні наміри, Президент Янукович В.Ф. доручив Міністру внутрішніх справ Захарченку В. Ю.­­­­­­­­ зібрати через підпорядковане йому міністерство компрометуючі відомості про осіб, наближених до предстоятеля УПЦ Сабодана В. М., та використати їх для кримінального переслідування таких осіб і припинення переслідування лише за умови подання Сабоданом В. М. прохання про його вихід на спокій», — повідомив у «Постанові про закриття кримінального провадження від 19 серпня 2022 року» старший слідчий ДБР Олексій Роженко.

Активний пошук доказового компромату на близьке оточення митрополита успіхом не увінчався, тому учасники цинічної оборудки, схоже, вирішили створити його самі.

Так, з території Києво-Печерської лаври 14.06.2013 року були викрадені настоятельниця Свято-Покровського монастиря Калісфенія (Шамайло Т. Т.) і її помічниця Науменко К. І. І оскільки того дня обидві жінки зустрічалися з архієпископом Олександром у церковних справах, він мусив виступити у відкритому кримінальному провадженні свідком.

Ця історія миттєво набула розголосу у пресі, тому з метою безпеки священнику порадили написати заяву про надання державної охорони.

Як з’ясувалося пізніше, то була добре обставлена пастка. Обидві «викрадені» монахині благополучно знайшлися у монастирі вже за кілька днів після так званого викрадення, а архієпископа й далі ретельно «охороняли» співробітники СБСМ «Грифон».

А точніше — насильно утримували під вартою добрих пів року. У тій же постанові, ухваленій слідчим ДБР Олексієм Роженком, йдеться про те, що священника періодично перевозили з одного місця в інше, тому він з 17.06. по 20.12. 2013 року ­встиг побувати під вартою проти своєї волі у київському готелі «Опера», у заміському комплексі «Гранд Адмірал Клуб» в Ірпені та у комплексі «Банний двір «Вишгород».

Сам владика Олександр Драбинко вкрадені правоохоронцями 179 днів власного життя розцінює перш за все як злочин, спрямований на маніпулятивне усунення митрополита Володимира від влади.

«Я був «правою рукою» і найближчим помічником спочилого митрополита Володимира, — розповів він «Українській правді» 2016 року, коли розслідування в рамках згаданого кримінального провадження було поновлене Генпрокуратурою. — Саме на мене як на особистого секретаря митрополита і його довірену особу була покладена Синодом відповідальність за лікування Блаженнійшого. Саме тому, щоби змусити митрополита Володимира «добровільно» піти на спокій, команда Януковича вирішила зробити з мене заручника. Я був змушений перебувати під конвоєм на різних об’єктах, де на мене чинили тиск, вели «роз’яснювальну» роботу, намагалися споювати. Це були справжні психологічні тортури. Тоді, взявши у «заручники» людину, яка єдина була уповноважена контролювати лікування митрополита Володимира, вони почали шантажувати предстоятеля. Намагалися показати йому, що відтепер процес його лікування ставав уразливим та небезпечним. Про це при першій же зустрічі мені сказав Захарченко».

Рашисти на церковний лад

Митрополит Онуфрій та ще понад 20 священнослужителів УПЦ МП сьогодні мають російське громадянство. Тобто є вірнопідданими країни, яка вже десять років поспіль мордує українців воєнним геноцидом. І це лише початок розслідування, яке провели журналісти «Української правди».

Водночас співробітники СБУ зібрали чимало фактів, які свідчать про те, що утверджене у цій церкві після смерті митрополита Володимира політичне православ’я швидко переросло на відкрите пособництво окупантам.

За словами секретаря РНБО Олексія Данілова, в УПЦ МП останнім часом було виявлено багато шпигунів російської федерації. Частину з них вже обміняли на українських полонених.

Натомість намісник Києво-Печерської лаври митрополит Павло і черкаський митрополит Феодосій перебувають наразі під домашнім арештом. Їм вручили аналогічні підозри.

Арештовано також майно ексдепутата Вадима Новинського. У списку заблокованих активів — корпоративні права на 40 українських підприємств та 30 газових свердловин.

Загалом, як свідчать результати проведених обшуків, священники московської православної секти дуже любили жити по-багатому. Лише діамантовий хрест на клобуку митрополита Онуфрія коштує майже шість мільйон гривень. А любов до мерседесів митрополита Павла давно стала невід’ємною складовою його церковного імені.

Ще більш шокуюче розслідування провели аналітики американського інституту вивчення війни.

«Від початку повномасштабного вторгнення російські військові або окупаційна «влада» вчинили щонайменше 76 актів релігійних переслідувань в Україні — лише підтверджених і цілеспрямованих, — пишуть фахівці ISW. — Щонайменше ­26 місць­ богослужіння окупанти закрили, «націоналізували» або насильно перевели під контрольовану кремлем РПЦ МП. Як мінімум 29 священнослужителів або релігійних лідерів були навмисно вбиті росіянами, щонайменше 13 культових споруд було пограбовано, спаплюжено або навмисно знищено. І це лише дуже невелика частина даних».

Найприкріше ж те, що численна паства московської конфесії в Україні й досі вважає посібників окупантів у рясах (вважай, войовничих циніків-сріблолюбців) святими великомучениками. Схоже, ідеологи рашизму таки навчили своїх натренованих хижаків вправно носити овечі шкури.