«Слава Україні!» від Джоржі Мелоні: як прем’єрка Італії намагається проскочити між молотом і ковадлом настроїв виборців

Минулого року, додаючи та відмінусовуючи союзників України, ми прораховували, чи буде новий італійський уряд підтримувати Україну.

Це питання гостро постало після відставки україноорієнтованого Маріо Драгі, коли стало очевидно, що нову коаліцію сформують праві політ­сили, де ледь не домінуючими були проросійські настрої.

Уряд Італії очолила глава партії «Брати Італії» (Fratelli d’Italia) Джорджа Мелоні. У коаліцію також увійшли партії «Ліга», її голова Маттео Сальвіні їздив до окупованого росією Криму та «прославився» історією про російське фінансування своєї політичної сили.

Також «Вперед, Італія» (Forza Italia!) Сильвіо Берлусконі, котрий тричі очолював уряд країни та є давнім приятелем російського диктатора путіна.

Отже, одразу після повномасштабного нападу росії Італія стала одним із провідних прихильників України в ЄС і швидко почала надавати військову та гуманітарну допомогу.

Це контрастувало з проросійськими заявами низки італійських політиків, які лунали до 2022 року, і традиційним курсом Італії на збереження економічної співпраці з росією навіть під час війни на Донбасі.

У квітні 2022 року Володимир Зеленський заявив про «історичний злам у позитивному сенсі» у відносинах двох країн.

Проте незабаром постачання озброєння Україні стало одним з основних каменів спотикання в італійській політиці. А минулорічні травневі заклики італійських політиків до припинення вогню і перемовин з агресором викликали критику в Києві.

«Слава Україні!» від Джоржі Мелоні

Нещодавно прем’єр-міністерці Італії Джорджі Мелоні аплодували в Україні.

Нагадаємо, вона, виступаючи перед депутатами парламенту в Римі, по-італійськи пристрасно та політично аргументовано різко відбила бажання декотрих політиків зупинити підтримку України.

«Колега з «5 зірок» підняла тему України. Еліза Скутелла пропонує «зупинитись». А може, депутатко, ви скажете це путіну? — вистрелила Джорджа Мелоні. — Я здивована, що ви говорите це нам. Чому? Бо це є зрадою нашої позиції. Бо це означає, що ми схвалюємо вторгнення в Україну. Бо якщо ми зупинимось, то ми даємо згоду, — давайте називати речі своїми іменами, — й ми схвалюємо вторгнення в Україну.

Я не настільки лицемірна, щоб плутати слово «вторгнення» зі словом «мир». І тому я вважаю, що ми не повинні схвалювати вторгнення в Україну. Це не означає не працювати над мирним планом або над вирішенням конфлікту. Чи ви думаєте, комусь подобається війна? Ні! Але ситуація трохи складніша, ніж каже пропаганда, коли йдеться про ідеальний мир.

Чи можете ви сказати мені, які, на вашу думку, умови, щоб сісти за стіл переговорів? Давайте конкретно поговоримо щодо теми миру, яка мене дуже хвилює. Як ви вважаєте, для початку будь-яких переговорів нам треба чи не треба вимагати, щоб росія припинила бойові дії і вивела свої війська з території України?

Чи вважаєте ви, що кордони України мають бути переглянуті? Тоді як саме? Чи ви вважаєте, що потрібно віддавати москві території, які вона окупувала і на яких вона провела фейкові «референдуми» про самовизначення? Чи ні? Ось те, що я хотіла б почути, якщо ми всерйоз говоримо про мир. Інакше ви робите пропаганду ціною суверенної нації, вільного народу і міжнародного права. А це — безвідповідально!».

Не все так однозначно

Цьогоріч, у лютому, прем’єрка Італії побувала в Києві та відвідала Бучу. Також Мелоні обговорила із Зеленським співпрацю в безпековій і оборонній сферах.

Особиста зустріч з українським президентом стала потрібною не лише українській стороні, а й Джорджі Мелоні для обговорення чутливих питань. Так, незадовго до візиту в італійську пресу потрапила інформацію про нібито готовність уряду передати Україні винищувачі, хоча представники влади це заперечували.

Також важливим є і внутрішньополітичний ефект поїздки. Схоже, що візитом до Києва Мелоні зуміла поставити на місце заклятих партнерів по коаліції. І це — однозначний позитив для України.
Утім цей візит відбувся на не дуже сприятливому тлі.

Напередодні антиукраїнськими заявами відзначився партнер Мелоні по коаліції — сумнозвісний друг путіна Сильвіо Берлусконі.

Та й загалом ставлення до України в Італії залишається складним — попри те, що очільник італійського МЗС Антоніо Таяні переконував Євросоюз, що «99% італійців підтримують Україну», реалії цієї підтримки викликають запитання.

Наприклад, Володимиру Зеленському не так давно, в січні, відмовили у можливості виступити на музичному фестивалі в Санремо за допомогою прямого включення під час фінального вечора пісенного конкурсу, коли оголошують переможця. Та, попри це, Джорджа Мелоні намагається утримати проукраїнський курс Італії.

Шантаж не пройшов!

Отже, розглянемо матрицю, на якій вибудовується гострокутна політична конфігурація сьогоднішньої Італії. У виборчий період позиція партії прем’єрки Мелоні «Брати Італії» не була однозначною, від її членів лунали полярні оцінки російсько-української війни, НАТО та ЄС.

А сама лідерка Джорджа Мелоні, яка стала проукраїнським прем’єром ще за рік до повномасштабного вторгнення росії в Україну, заявляла, що з росії необхідно зняти санкції. Однак, отримавши посаду прем’єрки, вона вирішила продовжити курс свого проєвроатлантичного та проєвропейського попередника.

Прагматична Мелоні тверезо оцінює ситуацію та добре усві­домлює: щоб вирішити внутрішні проблеми Італії та отримати фінансування ЄС, необхідно рухатися в один бік із європейськими й американськими партнерами.

Водночас нікуди не поділась проблема з іншими учасниками правої коаліції, що проявила себе ще на старті роботи нового уряду. Його формування проходило на підвищених тонах: Мелоні публічно кричала, що не дозволить партії Сильвіо Берлусконі себе шантажувати.

Але згодом запал Джорджі загас, що проявилось в історії з Санремо, в якій вона не артикулювала чітко своєї позиції до моменту, коли було вирішено, що прямого включення Володимира Зеленського не буде. Тоді прем’єрка сказала, що була б не проти виступу президента України.

Річ у тім, що на виборах партія Мелоні відтягнула голоси у «Ліги» Сальвіні та Forza Italia! Берлусконі, виборці яких значною мірою поділяють антиукраїнську лінію пропутінських партій.

Тому зараз, щоб не зруйнувати свій рейтинг, Мелоні довелося трохи стишити проукраїнську позицію. Це особливо було необхідно напередодні місцевих виборів у лютому поточного року, в таких важливих регіонах, як Ломбардія та Лаціо.

Водночас Мелоні чимало разів довелося спростовувати заяви Берлусконі, який у жовтні 2022 року на закритому засіданні партії заявив, що «він помирився з Путіним, людиною миру», і що вони обмінялися ящиками російської горілки та італійського вина «Ламбруско».

Він також передав однопартійцям, що у російському уряді, мовляв, вважають: Італія «вже перебуває у війні з росією, бо постачає зброю Україні».

Звукозапис його заяв потрапив до преси, після чого міністру закордонних справ Антоніо Таяні (призначений за квотою партії Берлусконі) довелося публічно виправдовуватися та запевняти, що лінія партії на підтримку України залишається незмінною.

А в лютому старий симпатик путіна перейшов від приватних до відкритих заяв на підтримку рф та назвав Зеленського «тим паном, що змушує страждати український народ та який досі бомбардує Донбас».

Щоб залагодити скандал, прем’єрка Мелоні та вже згаданий глава МЗС Таяні були змушені опублікувати спільну ноту про те, що уряд Італії незмінно підтримує Україну й президента Зеленського.

Дивна позиція опозиції

Однак проблеми не обмежуються заявами від представників чинної влади Італії.

Аналогічні настрої зростають і в опозиції, яка прагне нарощувати рейтинги, — а 49% італійців висловлюються проти додаткового надання зброї Україні. Тож і там усе частіше можна почути тези на ­кшталт того, що «надавати зброю Україні означає продовжувати страждання українського народу».

Таким чином італійські політики намагаються подобатись одночасно двом аудиторіям: прихильникам російських наративів та тим, хто виступає «за мир», не заглиблюючись у те, на чиєму боці правда.

І якщо від лівопопулістського «Руху 5 зірок» цього слід було очікувати, то подібні заяви від Демократичної партії відверто дивують.

Адже саме Демпартія стала першою, хто висловив свою підтримку Україні, однак через рік після повномасштабного вторгнення ця партія скотилася до «пацифізму», який фактично є антиукраїнським.

П’ятого листопада 2022 року Джузеппе Конте з «Руху 5 зірок» організував у Римі марш «за мир», на який безкоштовно звезли італійців з віддалених регіонів. Демократична партія доєдналася саме до цього маршу, а не до маршу за Україну в Мілані, де ліберал-демократи на чолі з Карло Календою висловили безкомпромісну підтримку Україні.

Зараз Демпартія — на роздоріжжі й обирає, з якою ідеологією та якими партнерами їй краще працювати.

Зсув політичних і суспільних настроїв помітний також за подіями, які, на перший погляд, не пов’язані з політикою, але у реаліях Італії мають особливу вагу. Зокрема, як ми вже зазначили, італійським каталізатором «української» кризи в коа­ліції став скандал щодо виступу Володимира Зеленського на пісенному фестивалі й відмова йому в цьому.

Чимало західних аналітиків критикують розхристану політичну позицію Італії щодо війни росії проти України. З одного боку, Італія завжди була проросійською, а з іншого, — вона не проти України. Тобто італійська політика — бути друзями з усіма, а те, що Італія — проросійська, не означає, що вона проти України. Такий собі політичний італійський каламбур.

Скажімо, Італія підтримувала асоціацію України з ЄС, безвізовий режим, активно надавала допомогу українським біженцям на початку повномасштабного вторгнення. З перших днів війни Італія постачала Україні озброєння, але згодом саме це викликало політичне протистояння.

Однією з причин такої поведінки є доволі потужні позиції проросійських італійських політиків, й вони часто малюють Україну як хаотичну країну, де панують корупція та олігархи, країну, що не може провести реальні реформи.

Тому Україна має демонструвати як Італії, так і ЄС зі США, що вона серйозно ставиться до реформ. Україні необхідно працювати, аби довести всьому світу й самій собі, що вона — країна високих стандартів, цивілізованих правил і прагнень. І про необхідність таких змін криком кричать українські опозиційні політики, журналісти та ЗМІ. Але...