лукашенко вже не вірить у перемогу путіна: але «кинджали» досі летять і з Білорусі

Гострота кута оцінки міжнародною спільнотою злочинних дій щодо підтримки ката всього цивілізованого світу путіна у війні проти України самопроголошеним президентом Білорусі олександром лукашенком останнім часом дещо змістилася в бік його вояжу Емірати — Зімбабве.

Цікаво, що ця подорож відбулася паралельно з черговою інформаційною хвилею через заяву лукашенка, що президент України Володимир Зеленський нібито пропонував йому укласти пакт про ненапад.

Отже, наприкінці січня самопризначений лідер Білорусі втік в Азію, а потім в Африку. Очевидно, настав час учергове проінспектувати, що там у нього із золотими копальнями.

Перевірити, як там його офшорні грошики, навести економічні та зміцнити золотодобувні мости із Зімбабве та й відпочити хоч трохи від непростих буднів «антипосланця миру», в тому числі й від дружбана — головоріза пу.

Масштаб страху лукашенка не співмірний зі страхом пересічних білорусів. Він зробив чимало злочинів у своєму житті, тому розуміє, що його можуть зрадити в будь-який момент.

І хоча лукашенко нібито все контролює, але це не факт. Недаремно ж білоруський диктатор з початку нового 2023 року почав створювати додатковий підрозділ охорони.

Опозиційні інформаційні джерела Білорусі переконані, що лукашенко побоюється за власне життя, зокрема зради з боку своїх спецслужб — комітету державної безпеки.

За наявною інформацією білоруського Центру національного спротиву, лукашенко побоюється, що його нібито можуть ліквідувати.

Тому диктатор комплектує власну охорону, використовуючи співробітників приватної компанії «ГардСервіс».

На цю організацію також покладено завдання щодо формування ПВК для участі у війні проти українців.

Розгадка «пакту про ненапад»

Багатьом зрозуміло, що з путіним у лукашенка така собі недодружба. Картопляний лідер знає, що в будь-який момент пуйло може зрадити так, як він уміє це робити. Заява ж лукашенка щодо нібито пропозиції України укласти пакт про ненапад — це ребус із кількома версіями розгадок.

Опозиційна білоруська блогерка, публіцистка Тетяна Мартинова вважає, що, ймовірно, відбулись певні підкилимні домовленості за спиною путіна — в Польщі: між офіційними Києвом, Мінськом і, ймовірно, Лондоном.

Чому ще заява лукашенка — не пустопорожня? Бо в ній вбачається і стратегічний приціл на майбутнє, а воно обіцяє бути не надто оптимістичним для диктатора.

«Самопроголошений президент Білорусі олександр лукашенко заговорив про певні домовленості з Києвом про ненапад, оскільки більше не вірить у перемогу президента росії володимира путіна у війні, — таку думку висловив екскерівник Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж. — Він орієнтується на успіхи чи неуспіхи росії. Він бачить, що путін може програти. Хоча нелегітимний президент Білорусі сьогодні — реальний співучасник агресивних дій, але його основна стратегія — не розпочати війну військами білоруської армії з Україною. Він знає, що це може бути програш, потужне протистояння в суспільстві і в армії».

Як пояснив ексголова розвідки, спецназ і КДБ Білорусі підтримують росію, але армія, яка є базовим сегментом для оборони Білорусі, може проявити невдоволення.

«У подібній ситуації вбачається конфлікт між білоруською армією і російськими військами в плані недопущення агресії, відмова від проведення військових операцій. Тому лукашенко демонструє миротворчу позицію: що він готовий іти на переговори, що Україна пропонує якісь варіанти ненападу. Готує підґрунтя, щоб, коли путін програє, він ніби виступав «миротворцем» — пропонував майданчики, відмовлявся від війни, стримував агресію росії з території Білорусі. Тобто набирає аргументів», — вважає Маломуж.

Отже, Лукашенко підбирає таку загальну риторику, щоб і не вступити в конфлікт із путіним, а з іншого боку — не поглиблювати протистояння з Україною і країнами НАТО.

Він заявляє, що тримає фланги, прикриває росію від західного впливу, від НАТО, від України, яка має намір вступати до цього блоку.

Зрозуміло, що якщо він відкрито вступить у війну, це може спровокувати широкомасштабний наступ не тільки з боку України, а й із боку НАТО. Тому в даний момент це буде удар і по росії з флангів.

«У цій ситуації Лукашенко грає: мовляв, він захищає росію, веде підготовку мобілізованих на своїх базах, проводить ремонт і реконструкцію танків, БТРів, ракетних систем, розміщує «Іскандери», розташував навіть на своїх аеродромах Міг-31 з дуже потужними гіперзвуковими ракетами «Кинджал», але далі він не йде», — зазначив генерал.

За його словами, ця риторика вказує на те, що лукашенко вже не вірить у перемогу путіна і думає про свої перспективи.

Перспективи лукашенка — примарні

Наразі відомо, що білоруський лідер-самозванець паралельно веде перемовини з Пекіном і Стамбулом, намагаючись зустрітися з главою КНР Сі Цзіньпіном і Туреччини — Ердоганом.

Схоже, для того, щоб у випадку повного програшу росії вони підтримали позицію, що лукашенко не є агресором, а був навіть «голубом миру» і намагався домовлятися про миротворчі процеси.

При цьому весь світ — свідок, що шальки терезів його ви­бору причетності до цієї страшної і несправедливої з боку кацапстану війни схиляються на бік допомоги кремлівським катам.

За словами білоруської опозиціонерки Тетяни Мартинової, лукашенко допомагає Ірану з дронами «Шахед», якими кацапія атакує нашу територію.

І саме завдяки лукашенку Ірану і вдається уникати відповідальності напряму з офіційною «пред’явою» цивілізованого співтовариства. Але все до пори до часу.
Отже, як це відбувається?

«Іран постачає це все барахло якимись навколишніми шляхами по морю, наприклад, у Мурманськ, — каже Тетяна Мартинова. — Звідти вже літак цей весь непотріб доставляє в Білорусь. Там усе це перефарбовується, апгрейдиться, перебиваєтся vin-код, грубо кажучи, пишеться «Герань» чи «Орлан». І вже з Білорусі повертається назад до росії, й Іран, мовляв, тут ні до чого».

Режим лукашенка фактично кинув Білорусь у повне користування росіянами.

Нагадаємо, 24 лютого минулого року, в день повномасштабного вторгнення росії в Україну, рашистські танки та інша техніка перетнули саме білорусько-український кордон. І з Білорусі вдосвіта на початку повномасштабного вторгнення полетіли на нас літаки та ракети.

Досі офіційний Мінськ люб’язно надає свої аеродроми для російських літаків, щоб бомбардувати Україну ракетами та дронами-камікадзе. Тобто, місцеві летовища стали місцем базування ворожих літаків з «кинджалами».

Військові частини рф розташовані по всій території півдня країни, а переважна більшість військових аеродромів контролюється росіянами. Вони встановили там свої блокпости та керують їх роботою.

У Білорусі вже триває прихована мобілізація для обслуговування російських військ. За інформацією білоруського підпілля, військкомати шукають водіїв та механіків, які можуть забезпечити розміщення російських військ.

Білоруське обладнання та військова техніка вже кілька місяців активно передаються армії рф для посилення наступальних дій на українському Донбасі. А на білоруських держпідприємствах збирають кошти на амуніцію для росіян.

В Україні вже була помічена група військових із білоруськими шевронами. І хоча з Мінська не дуже сміливо, але прозвучало, що це може бути технічна бригада підтримки роботи Запорізької АЕС, для України це не відміняє визнання факту співпраці білорусів із кривавими загарбниками.

Водночас білоруський диктатор розуміє, що повноцінна інтервенція в Україну саме білоруських військ стане непоправним ударом по ньому особисто і його режиму.

Кожен крок до все більшого втягування у війну його не лише ослаблює, а й знищує. А це означає, що прийшов час білоруському народу цим скористатись.

Яке «зімбабве» їхало, таке й здибало

Отже, цивілізований світ усе рішучіше відрізає офіційному Мінську шлях до економічної співпраці й розвитку.

Тому картопляний диктатор пов’язує надії майбутнього розквіту Білорусі з вічнозеленим африканським континентом, зокрема з країнами, котрі також потерпають від диктату своїх лідерів.

Одна з основних царин співпраці Зімбабве й Білорусі, про котру влада обох країн розповідає публічно, — сільське господарство.

Лукашенко навіть подарував президенту Мнангагве трактор «для його особистого підсобного господарства».

Офіційні медіа повідомили, що Мінський тракторний завод уклав договір про поставки понад 3 тисяч цих тягачів у Зімбабве в найближчі два роки, а з 2018-го по 2022 рік уже було поставлено близько 1 тис. 800 одиниць техніки.

Це, як повідомляють офіційні ЗМІ Білорусі, значна, але не критична для заводу цифра, всього за рік їх випускають 40 тисяч.

Однак олександр лукашенко у своєму виступі в Зімбабве пригадав іншу галузь співпраці — видобуток корисних копалин. Передусім — золота.

Згідно з розслідуванням білоруських журналістів, у цій сфері білоруські бізнесмени вже досягли успіху.

У 2018 році Віктор Шейман — найближчий соратник Лукашенка — побував у Зімбабве й заявив, що для Білорусі видобуток у цій країні золота має величезний інтерес.

Тоді ж Шейман та міністр гірничодобувної промисловості Уїнстон Читандо підписали угоду про створення спільної золотовидобувної компанії. Бенефіціаром її став офшор, зареєстрований на Сейшелах, серед власників котрого є і син Шеймана, Сергій.

І ще одна сфера співпраці лукашенка з Зімбабве — політика. Ця африканська країна також перебуває під санкціями США та ЄС.

Правозахисники ООН неодноразово заявляли про репресії в країні. Зокрема, в 2019 році під час розгону протестів поліцейські використали бойові патрони, в результаті чого загинуло п’ять осіб.

Опозиціонери й критики президента та його режиму також перебувають за ґратами. Словом, яке їхало, таке здибало.

Також пропагандистські видання писали, що на переговорах із президентом Зімбабве Еммерсоном Мнангагвою обговорювались перспективи розвитку співпраці й із Мозамбіком. Там теж є над повправлятись.

Нагадаємо, останнім часом і росія активно розвиває взаємини із Зімбабве. Ці дві, прости господи, країни мають намір стати партнерами у сфері створення супутників.

А тим часом у Євросоюзі запропонували нові обмеження проти Білорусі за підтримку росії у війні проти України. Цей пакет санкцій є довгоочікуваним, оскільки має закрити всі лазівки для олександра лукашенка.