Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Друковані ЗМІ в Україні, як це не прикро, фактично вимирають, а повномасштабне вторгнення рашистів лише прискорило цей процес. Аби вижити, редакторам видань доводиться, як кажуть, лізти зі шкури.
Не оминула лиха доля й українські дитячі журнали, зокрема такі, як «Джміль», «Малюк Котя», «На крильцях Ангела», «Розумашки», «Пізнайко» і «Смайлик», які, аби залишитися на плаву, вирішили створити спілку «Асоціація періодичної преси для дітей та підлітків».
Ідея об’єднання виникла після минулорічного вторгнення росіян, каже менеджерка «Джмеля» Лілія Куліковська.
А гендиректор журналу «Розумашки» Василь Андрійчук зазначає, що проблема дитячих видань в Україні виникла навіть набагато раніше.
Вони мали проблеми з передплатою, доставкою, роздрібним продажем, друком, закупівлею паперу тощо. А також видання часто не витримували конкуренції з безкоштовним (здебільшого піратським) дитячим контентом.
«Удвічі зросли витрати через інфляцію, а продажі вдвічі впали, бо величезна кількість наших читачів стали біженцями й опинилися поза Україною», — додав директор журналів «Малюк Котя» та «На крильцях Ангела» Анатолій Лапушен.

«Зросли витрати на папір і друк. Оскільки ми використовуємо тільки якісні матеріали, сертифіковані за європейськими стандартами, а курс гривні щодо інших валют упав, усі витрати ростуть. Але, попри це, ми не можемо сильно піднімати вартість журналу, бо купівельна спроможність людей теж падає. Шукаємо компромісів: якщо за кордоном такий журнал коштує два-три євро, то в нас — аналог 1,7 євро. Журнал «схуд» на чотири сторінки, які раніше були рекламними, адже зараз реклами немає. Ми звертались до українських благодійних фундацій, до міжнародних організацій, до UNICEF із пропозиціями співпраці, але поки що відповіді не отримали», — розповідає Василь Андрійчук.
Видавці сподіваються, що спілка дасть їм змогу залучати більше допомоги від міжнародних організацій і, можливо, від держави.
Аби не повторити долю одного з найстаріших українських дитячих журналів «Барвінок», який іще в 2019 році припинив свою роботу, редакції журналів для дітей і підлітків звертаються до громадськості з проханням підтримки.

Представники редакцій зазначають, що борються за те, щоб не втратити культуру дитячого й підліткового читання під час війни через труднощі, що виникають: «Ми продовжуємо готувати й публікувати періодичні видання в умовах стрімкого зростання цін на папір та незважаючи на складнощі в організації виробничого процесу, коли багато працівників редакцій вимушені працювати дистанційно».
У зверненні зазначають, що журналам можна допомогти одним із наступних способів: надати розголосу листу (він опублікований у відкритому доступі); передплатити провідні українські дитячі журнали; передплатити дитячу періодику організаціям (дитсадкам, освітнім та інклюзивним центрам, школам, книгозбірням, культурним клубам); залучити до здійснення передплат представників місцевої влади, небайдужих меценатів та спонсорів; попросити допомоги в іноземних друзів або українців, які мешкають за кордоном, долучитися до пошуку спонсорів для періодичних видань українським дітям.
Додамо, що понад 100 регіональних медіа на тимчасово окупованих територіях закрилися, щоб не співпрацювати з ворогом та не бути колаборантами.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>