Плюс автократія — мінус демократія: що ховається між рядками послання Зеленського

Одноосібний гвинт владної вертикалі вкручується все глибше і гостріше просто в тім’я громадянського суспільства.

Жодних альтернативних складових у зміцненні конструкції держави не перед­бачено.

Нас ведуть до тоталітаризму? Таке враження ще більше підсилив виступ президента Володимира Зеленського в найдраматичніший рік України в традиційному передноворічному зверненні до депутатів Верховної Ради.

У довгостроковій перспективі та на шляху до спільних цінностей разом із країнами, котрі стали нашою опорою в боротьбі з путінською тиранією, тяжіння до автократії — взагалі не варіант.

Це — небезпека для України скотитись до рівня авторитаризму цієї страшної країни.

У якій народ — єдиний із владою, хоч якою б вона була, аби тільки в чоботях.

Бо без рашистських солдатських чобіт немає порядку, немає величі. Лише демократія — тобто бардак. Солдатські чоботища гріють російську душу. «Велика країна!» У ній людське життя ніколи не було, не є і не буде цінністю.

І неважливо — одне життя чи помножене на мільйони. І не має значення — за царя, вождя, генсека чи президента. Така країна.

Трагічний доказ цьому — наша війна. Не протистояння між двома країнами, а війна між двома системами — авторитаризмом і демократією. 

Путінський кремль хоче переконати весь світ, що демократія, верховенство права та права людини — фейкові цінності.

І тому надзвичайно важливо усвідомити, що те, якою Україна буде на момент перемоги, вирішується зараз. А громадянське суспільство не повинно залишати ці рішення без уваги й бути відстороненим від державних процесів.

Звернення не про українців?

Отже, те, чого сказано не було, а за логікою розбудови демократії мало б бути, виявило значно більше, ніж усі інші слова.

«Загалом, висловлено правильні речі про те, як змінилась роль України у світі. Нагоро­джували військових. І взагалі, усе дійство було продуманим і достойним, — каже директор Міжнародного фонду «Відро­дження» Євген Бистрицький.

— Але при всій повазі до промови, яка містила в собі абсолютно правильні твердження, з якими не можна не погодитись, за всієї поваги до Володимира Зеленського як президента, котрий ви­знаний міжнародною прогресивною медіаспільнотою Людиною 2022 року та уособлює мужність і енергійне протистояння цьому страшному ворогу — росії, є питання.

Почнімо з того, що Зеленський уособлює усіх нас: і в тилу, і на фронті, й тих, хто постійно працює на перемогу волонтерством, і тих, хто віддав життя за Україну. А ця промова, на мій погляд, складається з тих прекрасних меседжів, котрі робив Зеленський численним дипломатичним представництвам різних країн. Тобто назовні. У ній було значно менше звернення до нас, пересічних громадян, котрі щодня переживають російський терор достатньо мужньо і без паніки».

Так, Зеленський дякував перш за все військовим — це зрозуміло; енергетикам — це також наша лінія фронту; бізнесу, бо податки для країни у війні — як повітря, з цим також усе ясно, але...

Сліди замовчувань

«Україна стала одним із глобальних лідерів, — заявив з парламентської трибуни Зеленський. — Завдяки Україні світ повірив, що цінності дають силу. Світ упевнився, що тиранія програє. Світ побачив, що свобода може стати переможцем. Услід за нашими здобутками на полі бою і завдяки всім нашим військовим. Україна обов’язково переможе».

Очільник держави, відзначивши роль України у глобальних світових процесах, зробив непогану заявку на ймовірне місце одного з лідерів оновленої команди європейських країн.

«За десять місяців цього року ми допомогли всім, — сказав Зеленський. — Ми допомогли Заходу віднайти себе знову, повернутися на глобальну арену і відчути, наскільки Захід переважає. Ніхто на Заході вже не боїться і ніколи не буде боятися росії. Ми допомогли Євросоюзу набути справжньої суб’єктності. Допомогли Європі відчути себе не кількома чемпіонатами з командами різного рівня, а однією сильною командою, яка разом з усім вільним світом бореться за цю важливу перемогу. Саме Україна об’єднала Європейський Союз. Виявилося, що це можливо!».

Відзначаючи роль української армії, президент сказав: «Українські воїни вигнали окупантів з-під Києва, і це був перший переломний момент у повномасштабній війні. Це показало силу нашого опору. Українські воїни звільнили Зміїний, і відтоді кожен окупант знає, яку єдину відповідь він почує від українців на будь-які свої зазіхання. Це показало, що Україну ніщо не зупинить».

Як зазначив президент, саме українські воїни зараз формують стандарти НАТО.

Про українську зброю, яка буквально за декілька місяців до початку повномасштабної війни аж ніяк не турбувала президента Зеленського, наразі він повідомив, що Україна має потужне вітчизняне виробництво озброєння і військової техніки.

«Ми здатні виробляти свої ракети, свої морські дрони, ми вже це робимо, бронетехніку, авіатехніку та інші види озброєнь. Уже є наше. «Стугна», «Вільха», «Нептун», морський дрон та інше. Давайте подякуємо нашому вітчизняному виробництву. Україна і український військово-промисловий комплекс був і буде одним з найпотужніших у Європі та світі, я у цьому впевнений».

І, за словами Зеленського, Україна має відновити судову справедливість у світі: «Створення трибуналу щодо злочину агресії — це невід’ємна частина політики нашої держави. Я впевнений, що трибунал запрацює. Запрацює і міжнародний компенсаційний механізм, який ми зараз будуємо. Жоден злочин окупантів в Україні не повинен залишитись без законного вироку. І скільки б ресурсів і часу це не потребувало, відповідальність для окупантів має бути невідворотною. І буде саме такою!».

А де місце у виступі про пекло нашого внутрішнього життя? Де хоча б театральна стривоженість тим, як живуть пересічні українці, чим переймаються, як виживають, як переживають ці страшні 10 місяців московського терору?

Ті, хто просто молить небеса за свободу нашої землі, за здоров’я і неушко­дженість її захисників, хто щодня, поміж сирен і обстрілів ракетами та дронами, ходить на роботу, хто вже стільки часу не має сну й через ворожі обстріли, й через війну загалом?

І чомусь не дивує, що президент не згадав про громадянське суспільство та волонтерів, котрі відіграють важливу роль зв’язку між Заходом і українською промисловістю в налагодженні координації постачання найнеобхіднішого для нашої армії.

А ще варто було б згадати громадських активістів, котрі також роблять чималий внесок у розбудову демократії. Саме вони, даючи об’єктивну оцінку діяльності влади, тримаючи під прицілом уваги суспільства ключові фрагменти фундаменту демократії, наприклад  необхідність доведення до логічного завершення конституційної, судової, антикорупційної реформ, підштовхують можновладців до дотримання цивілізаційних стандартів усередині країни.

І саме активісти є тією частиною громадськості, котра готова протистояти тому, щоб Україна після перемоги не скотилась у прірву авторитаризму.

Натомість насторожив натяк президента Зеленського опозиції, що вона не має права критикувати, мовляв, потрібно бути єдиними. І це притому, що опозиційні політики не включені в процес прийняття рішень державного та міжнародного рівнів. А без їх участі існування демократії в країні ставиться під сумнів.

Політичне міжряддя

А ще з-поміж рядків виступу та певних дій вигулькує, що у влади, схоже, почалась активна робота з розхитування монолітної стабільності військових та волонтерів. І в ці розколи можуть зайти інші. За якістю. Як сказав народний депутат від «Народного фронту» VIII скликання, нинішній воїн Ігор Лапін, після перемоги «русскоміровци», «ждуни», «корисні ідіоти», «некорисні йолопи», але найголовніше — українські гниди перефарбуються і прийдуть керувати далі.

«Уже потрібно ставити маркер «свій-чужий», бо після війни вони стануть такими героями, що справжні військові будуть блякнути на їхньому тлі, — іронізує Ігор Лапін. — Скажімо, явиться після війни з мукачівських фронтів Коля -«котлета» і буде розповідати, який він бравий боєць.

А щодо нас, із числа опозиційних активістів, хто добровільно пішов воювати, будуть відкривати кримінальні провадження. За, наприклад, неправильне утримання зброї чи ще за якусь маячню. Уже командирам частин розсилають запити: де служить той чи інший військовослужбовець чи військовослужбовиця. «Перевиховувати» владі їх буде нескладно. Адже ДБР — ручне.

Середня заробітна плата слідчого ДБР така ж, як і солдата, котрий сидить в окопі, в середньому — 97 тисяч гривень. Він справи виписуватиме, як потрібно нагорі. Статистика вже показує, що слідство ДБР відкрило понад 3 тисячі кримінальних проваджень проти військових і всього тисячу — проти чиновників.

Це щоб ви розуміли, на кому робитимуть показники. Зараз на фронті за Україну воюють ті, проти кого відкрили й не закрили нікчемні кримінальні провадження. Військових переслідують. І наші захисники відчувають тиск на себе».

Як це може вкладатись у голові? Чим пояснити? Хіба що тим, що нас готують до узурпованої держави? Ми вже писали, що промовистою ознакою цього є нещодавнє прийняття закону про медіа, який обмежує свободу слова. Чимало суперечок викликає і закон про КСУ. А про посилення відповідальності для військовослужбовців — і взагалі «пісня».

«Суть його полягає в тому, що поблажливість від суду можуть отримати всі, окрім військових, — пояснює політик і юрист Ігор Лапін. — Тобто ґвалтівники, грабіжники, вбивці матимуть змогу отримати пом’якшення від суддів. Військові — зась».

Оскільки саме через війну ми платимо найвищу ціну за шанс побудувати цивілізовану державу, мусимо зробити стрибок і вийти із зони турбулентності, в якій Україна перебувала десятиліттями.

Ми відчутно зміцніли, змінилися і не маємо дозволити владі стати дзеркальним відображенням того, з ким ведемо страшну битву, а маємо змусити її пройти тест на відданість цінностям, які вона декларує світу і за які українці борються і віддають життя.

Росіяни показали, що вони — дикуни, котрі вирішили зруйнувати мирний розвиток Європи та знищити розвиненішу й успішнішу західну цивілізацію.

Тому їхні методи мають відійти в історію, а не реанімовуватись на землі, яку вони сплюндрували. Ви­грати війну з росією та перетворитися самим на росію — поза межами здорового глузду й по­збавлене сенсу.