Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
«Соломою треба палити, але бути незалежними. Розуміти, що це святе... Очевидно, пам’ятаючи історію XX століття, коли ми п’ять разів втрачали українську незалежність, я думаю, що не треба нагадувати, з якого боку ця незалежність забиралася».
Віктор Ющенко. 2010 рік. Після підписання Харківських угод.
Знаєте, мені було дуже боляче свого часу, коли активно обпльовували і цькували Віктора Ющенка, третього президента України.
Ющенко був першим справді українським президентом, який намагався нас повернути до цінностей незалежності і свободи.
Для Ющенка українська мова не була вивченою і набутою. Він першим заговорив про Голодомор — під час його президентства Голодомор 1932—1933 років визнано геноцидом.
Саме Ющенко відкрив Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».
За його ініціативи було реставровано палац Кирила Розумовського. Він відкрив монумент «Пам’яті Героїв Крут».
Він був першим президентом, який намагався повернути нам історичну пам’ять. Який був справді не прокремлівським. Який мав чітку ідею розвитку України.
10 січня 2010 року президент Ющенко присвоїв провіднику ОУН Степану Бандері звання Героя України.
Під час президентства Ющенка розпочалися перемовини щодо надання Україні безвізового режиму. Також Ющенко намагався домовитися з Вселенським патріархом Варфоломієм щодо надання Томосу про автокефалію для Української православної церкви, але тоді цьому завадив патріарх РПЦ Алексій ІІ, який терміново прилетів до Києва, незважаючи на те, що не мав запрошення.
Але нічого не буває марним. Зерна, вкинуті тоді, в 2004-му, проросли в 2014-му. І дали свої плоди в 2022-му.
Коли ми вже знаємо, як дорого коштує незалежність і як ми готові за неї боротися.
P. S. Я просто хочу, щоб, попри всі помилки, допущені ним, ми пам’ятали, хто був першим.
Зоя КАЗАНЖИ
(фейсбук)
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Памʼятаймо, що влада (президенти, керівники офісів, міністри, депутати, прес-секретарі тощо…) - категорія змінна, а Нація і Держава - категорія постійна. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>