Не словом, а ділом

30.11.2022
Не словом, а ділом

«Ні хвилини без діла». 23-й інженерно-позиційний полк в роботі.

24 лютого 2022 рік — день, коли українці прокинулися в іншій реальності.

 

Дата, яка поділила життя кожного на «до» та «після».

 

День повномасштабного вторгнення росії до України й низка питань у голові, а ключове: «А що ж далі?».


А далі війна... Безжальна та страшна, не така, яку показували в кіно, і не така, про яку читали на уроках історії.

 

В один момент зірвалися соціальні маски й одягнули каски нові герої нашого часу.

 

Понад вісім місяців наші захисники роблять все можливе та неможливе для того, щоб дати відсіч ворогу, відвоювати територіальні кордони та горизонти національної свободи.


Сьогодні особливу увагу я хочу звернути на 23-й інженерно-позиційний полк, який із самого початку війни стоїть на захисті півдня України: займається організацією фортифікаційних споруд, опорних пунктів та створює багаторівневу систему захисних рубежів.

 

Їхнє вміння правильно облаштувати та маскувати позиції, бліндажі рятують тисячі життів наших захисників.

 

Крім того, попри складні щоденні завдання щодо захисту нашого регіону, вони не забувають про мешканців Запорізької області.

Дорожньо-транспортну пригоду, коли перекинулася вантажівка з насінням,
допомогли «разрулити» бійці 23-го полку.


Іноді виникають ситуації, коли бійці полку виручають людей, що потрапили в халепу за мирною роботою, як це трапилося з водієм вантажівки, яка перекинулась.

 

На щастя, поруч опинилися підлеглі Дениса Закієва — комбата інженерного полку, які миттєво відреагували і прийшли на допомогу водієві.

 

Такі ситуації підтверджують, що людяність і небайдужість — у крові українців, а стереотип «Моя хата скраю…» зовсім не відповідає дійсності. Пишаюся тим, що знаю таких Людей і живу з ними в одній країні!


Від імені кожного свідомого українця хочу висловити слова подяки командувачу Сил підтримки Збройних сил України Дмитру Герезі, командиру полку Олегу Резуненку, командиру батальйону Денису Закієву та головному сержанту роти Олександру Верцінському!

 

Щиро дякую вам за мужність, людяність, за те, що відстоюєте незалежність України та захищаєте її інтереси, цілісність і гідність, твердо тримаєте позиції та відбиваєте напади ворогів, оберігаєте наш спокійний сон.


Бажаю вам та вашим побратимам здоров’я, невичерпної енергії та миру, щасливого майбутнього у вільній, незалежній, квітучій Україні!


Разом до перемоги! Слава Україні!

Аліна ПОГАРЬ

  • Вахканалія зі створення академічних ліцеїв

    Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>