«І покажем, що ми, браття, козацького роду...» До 160-річчя написання тексту Державного Гімну України

Світ знає небагатьох поетів, чий вірш, покладений на музику, співгромадяни (сучасники й наступні покоління) завжди слухають стоячи, приклавши долоню правиці до грудей.

До числа авторів одного з таких текстів належить українець Павло Чубинський — автор вірша «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Нині виповнюється 160 років від дня написання знаменитого твору.

Вірш Чубинського приписували Тарасу Шевченку

За спогадами сучасників, сталося це так. Павло Чубинський, патріотично налаштований студент юридичного факультету Київського університету, був організатором та учасником зустрічі молодих українців зі студентами з далекої Сербії, що також навчалися в Києві.

Важливою темою розмови стала майбутня доля слов’янських народів, на той час бездержавних, поневолених чужинцями. Гості-серби розповідали про визвольну боротьбу рідного народу, про своїх національних героїв.

Уважно вислухавши в їхньому виконанні пісню про боротьбу за незалежність, мовчазний і зосереджений Павло Чубинський вийшов з кімнати. Десь через пів години повернувся з написаним віршем (хоча не вважав себе поетом).

Прочитаний текст сподобався присутнім. Усі визнали його дуже вдалим та актуальним і заспівали на мотив щойно прослуханої сербської пісні.

Дослідники стверджують: на зміст вірша вплинули також слова польської патріотичної пісні «Єще Польска нє зґінєла», яка згодом стала і нині є державним гімном Республіки Польща.

Звісно, ніхто й ніколи не брав під сумнів оригінальність твору Павла Чубинського — нащадка давнього козацького роду, переконаного патріота України.

Перед тим, як розійтися, всі гості переписали для себе щойно почутий вірш, не зазначаючи прізвища автора. Текст блискавично поширився серед патріотичної громадськості.

Його декламували на багатьох культурно-просвітницьких заходах. Дехто вважав вірш «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» доти не відомим твором Тараса Шевченка.

Швидке поширення вірша, що пробуджував вільний козацький дух, закликав українців до боротьби за політичну свободу, за відновлення національної держави і сприяв зростанню патріотичних настроїв серед студентства, насторожило окупаційну московську владу.

Піднялася брутальна хвиля репресій проти національно свідомої інтелігенції. Наприкінці жовтня поліційні нишпорки встановили прізвище автора «небезпечного і шкідливого» вірша.

За розпорядженням шефа жандармів молодий Павло Чубинський зазнав кари: «за вредное влияние на умы простолюдинов» був висланий на далеку Північ, до Архангельської губернії, де мусив проживати під постійним наглядом поліції.

Прийшла «пора встати, волю добувати»

Нашвидкуруч написаний вірш здобув велику популярність завдяки високому патріотичному потенціалу. У тексті кілька разів вжито слово «Україна» у значенні «наша Батьківщина», «рідна земля», «рідний край».

В оригінальному тексті вірша є слово «вороги», потім замінене на «воріженьки», яке за змістом пов’язане зі словосполученням «москалі погані», що поневолюють наш народ.

У зверненні до «вірних синів України» містяться заклики «братися за діло», «за зброю взятись». Бо прийшла «пора встати, ... волю добувати»! Ці слова суголосні з революційними Шевченковими закликами «кайдани порвати».

Вплив поетичної творчості Тараса Шевченка на Павла Чубинського відчувається в нагадуванні українцям про наш козацький рід, про подвиги Наливайка, Трясила й Залізняка.

Як і Шевченко, Чубинський вважав, що люди з вільнолюбним козацькими духом мають просвітити, згуртувати українців й очолити всенародне антимосковське повстання. Адже визволення України — це «святеє діло» для всього нашого народу.

Павло Чубинський.

Важливими є слова вірша «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». Вони визначають головну мету організованого ­збройного виступу українців проти московитського поневолення Батьківщини — відродження її державної незалежності. Українці, а не лукаві окупанти-чужинці, мають стати справжніми господарями вільної Вітчизни! Ці слова Павла Чубинського були актуальними всі 160 років після написання вірша. Такими є вони і в наші дні, коли Збройні сили України за підтримки всього Українського народу ведуть оборонну війну проти знавіснілого кремлівського агресора.

Як вірш став гімном

Уперше вірш Павла Чубинського був надрукований 1863 року в львівському журналі «Мета». В Західній Україні він став дуже популярним.

Його часто декламували і виконували як патріотичну пісню, щоправда, на різні мелодії. Знаний у Галичині композитор, священник Михайло Вербицький, якому вірш дуже сподобався, написав музику до нього. 10 березня 1865 року відбулося перше прилюдне виконання пісні. Сталося це на концерті, присвяченому Тарасові Шевченку.

У деспотичній московії вірш «Ще не вмерла Україна» і ноти мелодії до нього вперше були опубліковані 1908 року. Як гімн відродженої України пісню стали часто виконувати в 1917-му, хоча, на відміну від прапора і герба, законодавчо вона не була затверджена державним символом УНР.

Під час урочистих подій у роки національно-визвольної революції виконували також інші патріотичні пісні. 22 січня 1919 року, в день проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР, хор під орудою Кирила Стеценка виконав пісню «Ще не вмерла Україна» на Софійському майдані Києва.

У буремні часи боротьби за державність України з’явилися інші версії тексту пісні, але з обов’язковим збереженням першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського.

15 березня 1939 року пісня «Ще не вмерла Україна» була затверджена гімном новоствореної Карпатської України. На жаль, ця невелика держава проіснувала недовго.

У подальші роки все більше українців визнавали пісню нашим національним, а згодом і державним Гімном. Із цією піснею ми боролися за волю України в 1980-ті роки, що передували проголошенню її Незалежності.

Стаття 20 Конституції України встановлює три Державні символи України: Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

І зазначає: Державний Гімн України — національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

6 березня 2003 р. Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України, в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського.

У статті 1 цього закону зазначено: «Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву Павла Чубинського в такій редакції:
«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

Анатолій КОВАЛЬЧУК,
учасник боротьби за Незалежність України