«Місто» Підмогильного німецькою, або Новітнє підкорення Європи Україною

Україна сьогодні вже пів року перебуває у фокусі світової уваги, світ солідаризується з нами і дізнається про нас щоразу більше.

Також світ водночас відкриває для себе нашу культуру: нашу музику (спільні виступи абсолютно культових Pink Floyd і Rolling Stones з українськими музиками — найкраще тому свідчення), нашу поезію (виступ Люби Якимчук на церемонії премії Grammy в Лас-Вегасі викликав щирі й буйні оплески), український театр, українські художники чи не щодня стають відкриттями для європейців — доказів можна в інтернеті нашукати пребагато.

Українська література також не відучора приходить до західного читача, і вже відомими іменами: Андрухович, Курков, Жадан; і новими, досі не знаними в Європі, але цікавими й талановитими.
    

У цьому приємному й обопільно корисному процесі своє місце займає і українська класика — і це особливо важливо. Бо ж і Андрухович, і Жадан, і весь укрсучліт так чи інакше виросли з попередників, яких також варто знати, щоб глибше розуміти український літературний феномен. Але видання класики (іншомовної, перекладної, не дуже знаної в країні) — справа все ж ризикова, і саме тому особливо шляхетна.
    

Роман Валер’яна Підмогильного «Місто» нещодавно випустило в Берліні видавництво Guggolz. Це невелике і відносно нове видавництво у своїй роботі орієнтується на друк маловідомої європейської класики, у тому числі віднедавна й української.
    

Томик Die Stadt, виданий «Ґуґґольцом», має зручний компактний формат і серйозний обсяг (понад 400 стор.); до видання, крім власне тексту роману, увійшли доволі розлогі примітки, портрет і біографія автора та навіть мапа Києва 1928 року. Все це, безперечно, полегшує сприйняття твору німецьким читачем, допомагає зануритися у ту буремну епоху сторічної приблизно давнини.
    

Себастіан Ґуґґольц заснував власне видавництво, перед тим тривалий час попрацювавши у великих берлінських видавничих домах. У концепції Ґуґґольца основний тематичний акцент видавництва — твори європейської класики, мало відомі за межами країн написання.

В асортименті видавництва — проза шведських, шотландських, чеських, фінських, македонських, литовських, а тепер вже й українських авторів. Бо, окрім «Міста», у полі зору пана Ґуґґольца зараз перебуває «Маленька драма» того ж Підмогильного та «Санаторійна зона» Миколи Хвильового.
    

І трохи про колектив творців німецького видання. Книга — і переклад тексту, і маленька післямова «Несподівано», написана автором уже пізніше й від руки, і розлогі коментарі, — весь масив видання готувався під керівництвом Зузане Франк, директорки Інституту славістики та унгаристики Гумбольдт Університету Берліна.

Переклад готував і редагував доктор Александр Кратохвіл, уже відомий перекладач з української — в його активі переклади роману «Музей покинутих секретів», повісті «Сестри» і книги есеїстики «Довга книжкова мандрівка» О. Забужко, фронтового щоденника Артема Чеха «Точка нуль», збірки Олега Сенцова «Історії життя» і ще чимало інших творів української сучасної прози.
    

Переклад «Міста» А.Кратохвіл здійснив у співпраці зі студентами-україністами Лукасом Йоурою і Якобом Вундервальдом, коментарі укладала молода дослідниця з Києва Ліна Заліток.

Спільна праця цього колективу у вигляді охайного томика з цікавою обкладинкою (композиція з жовтих, синіх і помаранчевих геометричних фігур) несподівано мала навіть певний комерційний успіх — перший тритисячний наклад успішно випродано, і «Ґуґґольц» уже друкує наступний.
    

З цього всього випливає, що українська класика не гірше за розкручених (цілком відповідно їхнім талантам) сучасних авторів може сприяти утвер­дженню України у суспільній свідомості Європи.

А в нас же є з «епохи Підмогильного» чимало цікавої прози...