Від Бандери до «азовців»: чому російська пропаганда потужно атакує українських патріотів

Після звироднілого катування і масового вбивства путінськими рашистами українських військовополонених в Оленівці російські дипломати у Великобританії глумливо заявили, що «азовці» заслуговують найганебнішої смерті.

Це варварське переконання російських канібалів живиться отруйними соками з найдавніших ординських часів.

Але нині згадаймо неймовірні злочини російських комуністичних перевертнів у 40–50-х роках минулого століття проти учасників національно-визвольної боротьби українського народу.

Батько наш — Бандера, Україна — мати

Тоді, як і тепер, російські ідеологічні маніпулятори всіляко оббріхували українських патріотів, на весь світ обзивали їх фашистами, нацистами, німецько-українськими буржуазними націоналістами.

Зловісному паплюженню і знищенню національно свідомих українців не було меж. Тому доречно і нині процитувати Степана Бандеру з його книжки «Перспективи української революції».

Провідник ОУН у 1954 р. в інтерв’ю німецькій радіостанції в Кельні справедливо наголошував: «Український національний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціалізмом. Український націоналізм бореться проти імперіалізму, проти тоталітаризму, расизму і всякої диктатури чи застосування насильства».
    

Прикро, але у багатьох громадян України та й світу під впливом потужної брехливої російської пропаганди сформувалося дуже викривлене уявлення про українських патріотів — Євгена Коновальця, Степана Бандеру, Романа Шухевича та інших видатних діячів Організації українських націоналістів, героїчних вояків Української повстанської армії. А нам потрібно знати правду.
    

Відомо, що кожна людина має свій рід. Великий Українець Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. у селі Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської обл. Мати Мирослава походила зі священницької родини Глодзінських.

Тато Андрій — греко-католицький священник, родом зі Стрия. У Мирослави та Андрія Бандер народилося восьмеро дітей. Наймолодша Мирослава померла немовлям.

Семеро — Марта-Марія, Степан, Олександр, Володимира, Василь, Оксана і Богдан — виростали і виховувалися у життєдайному середовищі щирої любові до Бога та України.
    

У 1929 р. Степан Бандера вступає до створеної Організації українських націоналістів. Юнак хутко стає впливовим, шанованим, авторитетним лідером серед молодих оунівців.
    

У 1933 р. Провід українських націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем призначив Бандеру крайовим провідником ОУН і крайовим комендантом бойового відділу ОУН-УВО. Степан Бандера наполегливо створював моральний культ борців за свободу України проти московського більшовизму, який поневолював українську націю.
    

Українські націоналісти виступали також проти польських шовіністів. Після вбивства злісного ворога українців міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького (1934 р.) Степана Бандеру у 1936 р. засудили до смертної кари, яку замінили на довічне ув’язнення.

Під час загарбання і поділу Польщі між Німеччиною і Радянським Союзом у вересні 1939 р. Степан Бандера вийшов на волю і разом з іншими провідними оунівцями організував боротьбу за свободу українського та інших народів, поневолених Москвою.
    

30 червня 1941 р. Провід Організації українських націоналістів проголосив у Львові Акт відновлення Української Держави. Утім, Гітлер розпорядився зліквідувати націоналістичну «змову українських самостійників».

На початку липня 1941 р. нацисти заарештували Степана Бандеру та голову українського уряду Ярослава Стецька. Гітлерівці запроторили у тюрми і концтабори сотні найвідоміших українських націоналістів.
    

Упродовж майже дев’яти років був в’язнем польських і німецьких тюрем та концтаборів Степан Бандера. Вся його велика родина була репресована російсько-комуністичними і німецько-нацистськими загарбниками. Батька Андрія Бандеру енкаведисти розстріляли 10 липня 1941 р.

Братів Василя і Олександра жорстоко катували у концтаборі «Аушвіц» і замордували у 1942 р. Брат Богдан, який очолював націоналістичний загін опору гітлерівським загарбникам, загинув у 1943 р. у Херсоні. Сестри Марта-Марія, Оксана і Володимира зазнали багаторічних сибірських поневірянь і знущань.
    

15 жовтня 1959 р. у 50-річному віці Степана Бандеру вбив у Мюнхені совєтський агент Богдан Сташинський. Перевертень вистрелив Провідникові ОУН в обличчя зі спеціального пістолета струменем розчину ціаніду калію.

Покарання ворогів — справедлива відплата

Нині, як і в усі попередні десятиріччя, російська маніпулятивна пропаганда не втомлюється паплюжити Степана Бандеру, його вірних побратимів, воїнів УПА, усіх борців за незалежну українську Україну.
    

Чому росіяни? морально і духовно скалічені українці та польські шовіністи так злісно ненавидять бандерівців і бояться Степана Бандери? Відповідь очевидна.
    

Степан Бандера — це символ національно-духовної нескореності української нації. Бандерівщина — це звичайнісінька національно-визвольна боротьба українського народу проти російсько-комуністичних і німецько-нацистських загарбників та інших ворогів.
    

Маємо усвідомити, що бандерівці — воїни УПА — не загарбували московські землі і території інших сусідів, не уярмлювали росіян, не знищували їхні культурні, мовні цінності. Українські повстанці воювали на своїй землі проти російських колонізаторів та відданих їм українських блудників. Безперечно, і ворогів, і їхніх прислужників, запроданців і зрадників карали.

Це була справедлива відплата, помста за садистські жорстокості проти вояків УПА, національно свідомих українців, за пограбовані, спалені села, масові депортації українців у вічну сибірську мерзлоту.
    

Степан Бандера чітко, зрозуміло сформулював гуманістичні засади ставлення українських націоналістів до іноземців, які живуть на гостинній одвічно українській землі. Цитуємо: «Вимога повної лояльності супроти України і її визвольної боротьби стоїть на першому місці. Тим москалям, які відповідають цим вимогам, треба запевнити і забезпечити повну і всебічну рівноправність у всіх громадянських правах та повну свободу їхнього національного розвитку, відповідно до міжнародних засад щодо національних меншин. Це саме стосується їхніх національних груп в Україні».

Кожний з нас є свідком дотримання в Україні цього націоналістично-гуманістичного принципу ставлення до національних меншин, для яких створено всі умови для національного розвитку.
    

Водночас Степан Бандера слушно наголошував, як треба ставитися до всіх москалів — активних чи потенційних ворогів української державності. «Діючі ворожі сили треба знищувати і унешкідливлювати доступними в даній ситуації засобами й методами, згідно з міжнародними правилами поступування під час війни… Завершенням національно-визвольної революції має бути відбудова і закріплення Самостійної Соборної Української Держави».
    

Глибоку інтелектуально-гуманістичну, національно-духовну сутність Степана Бандери, українських захисників і захисниць вороги не сприймали, боялися і нині бояться їхнього незгасного вільного духу, підступно нівелюють історичну правду.

Нападники знову «вішають» на українських патріотів усі гріхи

Свої патологічні злочини московські загарбники замовчували, відбілювали як у минулому, так і зараз, звинувачуючи українських патріотів в усіх земних і неземних гріхах. Мені бракує слів, щоби описати жорстокі тортури над українськими військовополоненими з полку «Азов», яким ООН і Міжнародний Комітет Червоного Хреста гарантували безпеку.

Щоби замести садистські сліди катувань, російські путінські вбивці-кровопивці підірвали барак в Оленівці, де перебували «азовці». За попередніми даними, загинуло 53 патріоти. Понад сотня поранених.
    

Для росіян вільнодумні українці — мезепинці, запорожці, петлюрівці, січовики, бандерівці, мельниківці, упівці, «азовці» — найнебезпечніші, бо вони всім своїм єством — за вільну від москалів соборну українську Україну.

Національно свідомі українці для росіян — це своєрідний «антиідеал» України, на думку московитів, українські патріоти — живе втілення поганої України, на відміну від російського ідеалу доброї України-Малоросії, яка сліпо горнеться під ферулу імперської Росії, не усвідомлюючи її злочинності у світовій історії.
    

Нинішня російська широкомасштабна військова агресія проти України — це продовження геноциду, тероризму, вишуканих тортур, які москалі застосовували проти бандерівців, національно свідомих українців у 40—50-х роках минулого століття.

Українські захисники і захисниці від сучасних путінських канібалів уособлюють всі найкращі морально-духовні риси, які були притаманні бандерівцям, мазепинцям, петлюрівцям.
    

Отже, нині Степан Бандера, Роман Шухевич, їхні вірні побратими, героїзм бандерівців, як і нинішніх «азовців», є незгасним символом безсмертя українського національного духу, запорука виживання і Перемоги українців над російськими мутантами, джерело майбутнього розвитку і процвітання кожної української людини, кожної родини, громади, суспільства, вільної Української Національної Держави.

Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка