«Франкополе»: майже дві сотні українських дітей оздоровилися в літніх таборах у Бельгії

«Франкополе» — це 12 гектарів землі й будинок старої ферми, який свого часу українці старшої генерації облаштували під виховно-відпочинковий і культурний центр для української молоді країн Західної Європи.

Відкривали пам’ятник Франкові гості з Франції, США, Канади, Британії, Німеччини

Згадує Юрій Коваль: «Це «Франкополе» існує завдяки нашим батькам. Зокрема, участь в організації брав мій батько Омелян Коваль. Ще з 1953 року СУМ (Спілка української молоді) щоліта організовувала таборування для дітей та молоді в різних місцях Бельгії. Отож вирішили, що треба купити власне приміщення для таборів і різних імпрез. У березні 1965 року скликали збори трьох організацій: Українського домового комітету (УДК), Спілки української молоді (СУМ), Об’єднання українок Бельгії (ОУБ), які прийняли статут «Виховно-відпочинкового центру української молоді в Бельгії» як громадської організації без користолюбивих цілей».

Оглянули кілька проєктів, земельних ділянок. Зупинилися саме на старій «Ферме де Гарзе» — так називалася ферма, збудована ще у XVII столітті, яку згодом перейменували у «Франкополе».

До речі, місцевість, де розташований маєток, називається Francorchamps, що в перекладі означає «Франкове поле» й мальовничими краєвидами нагадує Карпати.

До 10-ліття «Франкополя» тут встановлено пам’ятник Івану Франку. На великому камені — чудова бронзова плита. На відкриття пам’ятника у 1976 році, в день закінчення літніх таборів, прибуло понад 700 гостей із Франції, Америки, Канади, Англії, Німеччини, Бельгії.

Голова СУМ Микола Левицький показує територію, розповідає про організацію, одночасно турбується й про відпочинок дітей та молоді. Від організації відпочинку багато залежить.

Над табором пісня лине

Хлопці й дівчата співають українських пісень. Комендант табору СУМу Роман Зубрицький не просто любить сюди приїздити. Саме тут він провів свої найкращі дитячі роки, а сьогодні йому й іншим керівникам батьки довірили своїх дітей. Відповідальність неабияка. А ще ж дітям потрібно створити насичений і незабутній відпочинок.

На допомогу приїхали виховники з України Леся Голик — голова крайової управи СУМ в Україні, Андріана Харів, Уляна Іжик, Настя Віль. А Софія Пошивайло прилетіла аж із далекої Австралії. За тиждень вона так здружилася з сумівцями, що на прощання не стримувала сліз.

Про здоров’я дітей турбувалася таборова медична сестра Світлана Заур-Гора. Її дитинство також минало в цьому таборі, а сьогодні вона привезла сюди свого онука Володимира. Хлопчик, який народився, зростає й вчиться у Бельгії, прекрасно говорить і українською, й французькою.

«Франкополе» у Бельгії.

Діти у захваті від відпочинку. Тут на одному рівні звучать українська і французька мови. Цьогоріч відпочивають школярі з Бельгії та діти тимчасово переселених українців, які постраждали від війни з росією.

Гасло сумівців — «Бог і Україна». Отож день починається з молитви. До табору завітав новопризначений капелан СУМ Бельгії отець Тарас Бордюк. Він проводить молебні, духовно підтримує молодь.

Діти розходяться по групах. Усі задіяні. Хтось співає, хтось танцює, а хтось слухає історію про найдавніший український інструмент — бандуру. Про це цікаво розповідає Надія Балич. А Ірина Шабала провела майстер-клас із дитячої літератури, почитала свої твори.

Смачно готували для дітей і дорослих чудові кухарки Марія Кушніренко, Світлана Мартиненко, Ірина Шуфатинська...

«Я вперше приїхала до сумівського табору, — розповідає Настя Васько з Полтави. — Війна з росією змусила нас шукати порятунок і прихисток. Мені подобається вивчати нідерландську й французьку мови. На дозвіллі люблю малювати, бавитися з тваринками».

Адріан Пасинок із Брюсселя в сумівському таборі вже втретє. Він добре володіє українською й французькою.

«Мені сподобалися спортивні змагання, які проводив друг Віталій, спільна ватра з пластунами, мандрівка в гори, танці і смачний пиріг з вишнями», — розповів з радістю Адріан.

Ватра і незабутній алярм

Поруч із сумівцями, в долині «Франкополя», розкинули свої ятки пластуни. Цьогоріч це 5-й ювілейний табір пластунів.

«На свіжому повітрі весело й цікаво проводять час близько вісімдесяти осіб, — розповідає Оксана Сеничак, голова малої пластової групи Бельгії. — З ними працюють шістнадцять виховників. У таборі багато дітей із Бельгії та українців, котрі вимушено, на час війни, знайшли тут прихисток. Загалом тут перебувають пластуни, які раз на два тижні активно відвідували заняття з українознавства, історії, культури, співів, пройшли відповідні майстер-класи».

У вихідний день табір відвідав міністр молоді і спорту Бельгії Бенджамін Далле. Фламандський уряд охоче допомагає пластунам. Наприклад, цьогоріч — із придбанням яток.
Дітям підписують таборові посвідки.

Минуть роки, і вони згадають найкращі часи, проведені в таборах відпочинку у «Франкополі». А сьогодні хлопці й дівчата, які подружилися в таборах, активно обговорюють подію, яка трапилась нещодавно опівночі: в таборі стався алярм (алярм — це раптовий збір заради виконання важливих завдань, із французької «до зброї»).

Друга Данила, який героїчно охороняв табір, викрали невідомі. Довелося підняти увесь табір, утікати в безпечне місце в ліс. По дорозі нікого не загубили. Всі трималися купи. Данила знайшли прив’язаним до дерева, живим і здоровим. І тут увесь гурт заспівав Гімн України.

«З такими дітьми, — говорить комендант табору сумівців Роман Зубрицький, — москалі до нас ніколи не наважаться прийти. І ми впевнені: Україна переможе!»

Переконавшись, що загрози не існує, всі повернулися до табору. Особливу вдячність організаторам таборів висловлюють діти з України, які на певний час замість тривожних сирен співали українських патріотичних пісень.

«А мій віночок, який я сплела на Івана Купала й пустила тут на воду, обов’язково приб’ється до берега Дніпра, до рідної України», — говорить дівча з натовпу.