Двоє артистів Львівської опери не повернулися з гастролей у Фінляндії
Де вони будуть жить? Вони з Фінляндії релокуються далі? А там де і за що вони житимуть? >>
Називають ці акти очищення від російської скверни узагальнюючим терміном «дерусифікація». (Фото КМДА)
Останнім часом у зв’язку з безпрецедентною агресією Росії з’являється все більше повідомлень про ліквідацію в Україні слідів присутності «русского міра».
Так, наприклад, повідомляють про перейменування вулиць і станцій метро, демонтаж пам’ятників і меморіальних дощок російським діячам тощо.
Називають ці акти очищення від російської скверни узагальнюючим терміном «дерусифікація». Але, придивившись уважніше до терміну «дерусифікація», побачимо, що і сам він є одним зі слідів «русского міра», залишеного нам російською ідеологією. А отже, і він підлягає заміні в українській літературі та засобах масової інформації. Обґрунтую.
Термін «русифікація» і антонім до нього «дерусифікація» суперечать тотожності історичних назв «Україна» і «Русь».
Після викрадення Московією у XVIII столітті однієї з цих тотожних назв видатний український історик Михайло Грушевський намагався повернути вкрадене, об’єднавши ці дві назви в єдину «Україна-Русь».
Але ж від цього об’єднання тотожність похідних понять «русифікація» (від назви «Русь») і «українізація» (від назви «Україна») не зникла, а навпаки, їхня тотожність стала ще переконливішою.
Так само, як і тотожність альтернативних понять «дерусифікація» і «деукраїнізація». Зі сказаного витікає, що вживання терміну «дерусифікація» стосовно України стає абсурдним, бо це означає її деукраїнізацію.
Щоб уникнути цього безглуздя, треба говорити не про дерусифікацію українських реалій, а про їх деросіїзацію, дерашизацію (від англійського раше — росія) або ж про демосквизацію. Відповідно замість терміну «русифікація» логічно і потрібно вживати терміни «зросійщення», «рашизація» або «змосковщення».
Але ж видатний український мислитель Іван Дзюба назвав свій твір, відомий всьому світу, саме так: «Інтернаціоналізм чи русифікація?». Чому він ужив тут термін «русифікація»?
Нагадаємо, що Іван Дзюба найперше надіслав свій твір у грудні 1965 року найвищому керівництву УРСР, сподіваючись, що його докази, базовані на працях теоретиків марксизму-ленінізму, вплинуть на зміну політичної орієнтації керівництва держави в питаннях національної політики.
Зрозуміло, що в тогочасних умовах російської окупації не міг він відверто назвати свій твір «Інтернаціоналізм чи змосковщення?», навіть м’якше — «Інтернаціоналізм чи росіїзація?», хоча, по суті, саме про суцільне змосковщення, про повсюдне зросійщення України і йдеться в його творі.
Іван Михайлович зупинився на компромісному, розхожому терміні, який був звичним для освічених людей іще з часів царської Росії — «русификация» або «обрусение».
Хоча, напевно ж, усвідомлював, що слово «Русь», належить історично українцям, а не росіянам. Апологети ж російської ідеології царської Росії були іншої думки.
У них не було сумнівів, що назва «Русь» належить тільки їм, росіянам, і більше нікому. Тому і ввели вони термін «русификация», що відповідав їхній ідеології «обрусения» підкорених народів.
Сьогодні, звільняючись від ознак присутності «русского міра» в Україні, потрібно відмовитись і від помилкового вживання терміну «дерусифікація», замінивши його історично правильними термінами, такими, як «деросіїзація», «дерашизація» або «демосквизація».
Георгій ЧОРНИЙ, заслужений діяч науки і техніки України, кандидат технічних наук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знаний мовознавець, професор Олександр Пономарів вживав термін "зросійщені", а не "русифіковані".
Де вони будуть жить? Вони з Фінляндії релокуються далі? А там де і за що вони житимуть? >>
Ніхто не має сумнів, що перемога буде за нами, бо за нами стоїть весь світ! Перемога приведе до того, що Україна стане членом НАТО, Україна стане членом європейської сім’ї. >>
Сама чула, як він колись давно переповідав цей анекдот на узбіччі мітингу в Києві. >>
Сьогодні в наших храмах лунає спільна молитва за спокій душ розстріляних десять років тому мирних учасників Революції Гідності, за всіх, хто віддав свої життя за свободу і незалежність України. >>
19 лютого 1992 року парламент України затвердив Тризуб державним гербом. >>
Десять років Україну намагається розшматувати на частини і знищити як державу путінський деспотичний режим . Із 24.02. 22 р. кремль пробує таке реалізувати через широкомасштабну збройну агресію >>