Замах на «турборежим»: чим загрожує «cлугам» «Розумна політика» Разумкова

Отже, «компроміс» іде до зриву. На Банковій до останнього викручують зелені монояйця навіть там, де їх немає. Так, офіс президента стимулює активізацію спротиву розколу монобільшості — входження певної частини слуг в об’єднання Разумкова та, як наслідок, усе може бути — ймовірний розпуск парламенту.

А голосування за позбавлення депутатського мандата ексспікера Дмитра Разумкова залишилось у попередніх погрозах.

Ситуація з відставкою Дмитра Разумкова не розрядилась, не пішла шляхом бодай якогось консенсусу, а, навпаки, почала виходити на рубежі, вигідні ексспікеру й приводити ОП у стан потрясіння.

Над парламентом укотре навис меч кончини. Чи може чинний спікер Руслан Стефанчук хоч якось протистояти цьому? Це залежить від того, які рішення прийматиме офіс президента. Водночас провладна фракція почала розвалюватись на очах.

 А народ уже третій тиждень обговорює резонансну соціологію — свіжі опитування КМІС рейтингів провідних політиків та партій показують: чинний президент у стрімкому падінні майже зрівнявся з попередником, ідеться про гіпотетичний другий тур.

І з самого початку було зрозуміло, що Разумков піде грати далі й що ця гра надовго. Проте Зеленський не побачив для себе загрозу в посиленні (усуненням з посади) впливу того, до кого йому далеко.

Очевидно й те, що підтримка ексспікера зростає і його фан-клуб знищуватиме фанів Зеленського.

А для офісу президента незабаром головною проблемою стане не Порошенко, а Разумков.

Голосування за відставку Дмитра Разумкова вартувало «Слугам народу» розколу монобільшості.

Водночас Разумков, розуміючи, що орієнтовані на нього депутати потребують певної надії, політичної перспективи, створив міжфракційне об’єднання. Адже без цього люди можуть просто розійтися під інші центри впливу.

Фактично це ще одна група внутрішньої опозиції, котра, якщо буде синхронно голосувати наперекір позиції керівництва партії, позбавляє «Слугу народу» монобільшості в парламенті де-факто. При цьому де-юре депутати виходити з фракції не будуть через ризик втрати мандата.

Однак варто зазначити, що Україна політично не структурована і в нас немає справжніх політичних партій. Замість них в Україні існують комерційно-політичні товариства з обмеженою політичною, моральною, кримінальною відповідальністю, такі собі ТОВ під прикриттям партійних статутів.

Обезмандатчення відкладено?

Отже, спочатку було бажання забрати в спікера-вигнанця Дмитра Разумкова мандат депутата.

30 жовтня голова партії «Слуга народу», перший віце-спікер парламенту Олександр Корнієнко заявляв, що на з’їзді, який пройшов 15 листопада, мали розглянути питання позбавлення колишнього голови Верховної Ради Дмитра Разумкова депутатства.

За словами Корнієнка, рішення щодо можливого позбавлення мандата мали ухвалювати «залежно від подальших голосувань Разумкова за ті чи ті питання».

«Забрати в мене мандат депутата може лише народ, — заявив у відповідь колишній голова Верховної Ради, поза­фракційний нардеп Дмитро Разумков, — Я не бачу законних підстав для дострокового припинення депутатських повноважень, про що раніше заявили у фракції «Слуга народу». Вибачте за сленг, але якщо це станеться, то вони підуть «по беспредєлу».

Однак на нарадах в офісі президента, де обговорювалось, як достроково припинити депутатські повноваження Разумкова, вирішили цей процес поставити на паузу. І анонсованої публічної процедури, яка мала проходити на остан­ньому з’їзді партії СН, не було.

Від об’єднання — до партії?

Як відомо, Дмитро Разумков створив міжфракційне об’єднання «Розумна політика».  Він заявив, що є окремим політиком і не буде сірою масою, як цього хотіли б його опоненти.

«Мені дуже хотілося б зробити, щоб українська політика була розумною. І я зараз не лише про політику, як це сприймається у суспільстві, а щоб наша енергетична політика була розумною, щоб економічна політика була розумною, і міжнародна політика також повинна бути. Медичні реформи також мають бути розумними, виваженими, обґрунтованими і зрозумілими для людей, тобто куди ми йдемо, навіщо ми це робимо і як це ми будемо робити. ...Головна проблема сьогоднішньої влади, за оцінками наших людей, — це питання якості, професіоналізму та компетентності в тих чи інших галузях. Тому я буду об’єднувати людей з фаховими знаннями, із моральними цінностями і сподіваюся, що їх буде достатньо для того, щоб виконати все те, що ми плануємо», — заявив Дмитро Разумков.

Зазначимо, що об’єднання не мають таких самих прав, як депутатські групи та партії, це радше «клуби за інтересами», до яких можуть вступати нардепи, котрі мають різні політичні погляди, але хочуть працювати над якоюсь спільною проблемою.

Тож чи буде життєздатним депутатське об’єднання Разумкова з перспективою розбудови політичної партії?

У цьому питанні ключову роль відіграватиме те, наскільки Дмитро Разумков контролюватиме голосування перших членів свого об’єднання — оприлюднених 25 депутатів.

Якщо представлені у списку депутати будуть голосувати так, як каже Разумков, а не керівники їхніх фракцій чи інші фігури, то, незважаючи на між­фракційний статус цього об’єднання, воно зможе стати повноцінною політичною силою у парламенті з перспективою трансформації в парламентську чи непарламентську політичну партію. Про голосування будуть домовлятись із Дмитром Разумковим.

Звісно, це серйозна заявка. Дмитро Разумков розуміє, що увага до нього громадськості також може перегорати. І якщо сьогодні цю увагу не використовувати в якусь інституційну структуру, то про нього можуть з часом забути. Особливо якщо Дмитро Разумков втратить мандат чи офісу президента вдасться прибрати Разумкова з ефірів.

Але все ж в основному все залежатиме від того, чи зможе Дмитро Разумков організувати голосування і контролювати голосування депутатів нового об’єднання, тоді можна з упевненістю констатувати втрату монобільшості в парламенті й фактичне утворення депутатської групи хоч і без статусу депутатської групи. Чи збільшуватиметься у майбутньому об’єднання Дмитра Разумкова, залежатиме й від його рейтингів.

Якщо рейтинги Дмитра Разумкова та потенційно його політичної сили будуть рости з нинішніх 5-7%, то й між­фракційне об’єднання «Розумна політика» буде розростатись.

Якщо рейтинги будуть деградувати, це об’єднання буде нефункціональним і депутати самостійно шукатимуть нові платформи й центри впливу, що знову зможуть привести їх у парламент.

А більшість із цих депутатів об’єднує не лише дружба чи орієнтація на Дмитра Разумкова, а й те, що нинішні їхні політичні проєкти більше не гарантують їм проходження в парламент. Також багато буде залежати від фінансової та медійної підтримки.

Разумков, Смешко, Гройсман — на одному гектарі?

Перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко виписав ексспікера Дмитра Разумкова на майбутні парламентські вибори на електоральне поле Володимира Гройсмана («Українська стратегія Гройсмана») та Ігоря Смешка («Сила і честь»).

«Соціологія свідчить, що поки що вони — у другій лізі. І тому, найімовірніше, вони конкуруватимуть один з одним. Поки що потенційний електорат Разумкова та Смешка дуже близький. Кожен із них публічно заявляв, що він консерватор. І це може привести до того, що вони об’єднаються, і на таке об’єднання теж буде цікаво подивитися», — сказав Корнієнко.

Він також одним махом приписав Разумкову й конкуренцію з проросійським Євгеном Мураєвим (лідер партії «Наші»).

Лукавить Корнієнко, він як ніхто знає, що Разумков небезпечний для Зеленського, і якщо не збавлятиме швидкість, то перспективи в нього значно ширші, ніж йому малюють «колишні» СН.

На тинах різнопланові герої

Отже, міжфракційне об’єднання в стінах Верховної Ради України вже фактично почало функціонувати.

Тим часом Дмитро Разумков заявляє, що будуватиме не політичний проєкт, а саме партію.

Мовляв, політичних проєктів у нас забагато, а партій мало.

Однак чимало вбачають у такому крокові Дмитра Разумкова спланований розвал монобільшості. Хоча сам він відкидає ці звинувачення.

Нагадаємо, панівна партія СН не просто просіла, а якщо екстраполювати динаміку — взагалі має шанси пролетіти на чергових виборах. А других позачергових «зеленим» не подарують. Решта претендентів теліпається десь там, серед «вічно третіх», і суттєвої конкуренції скласти не може.

Можна було б сказати, що наступне потрясіння, яке несе перерозподіл «слуг», розкол монобільшості, диктаторська агонія ОП, що з часом лише наростатиме, — могли б бути корисними для влади та України загалом. Але чи не забагато потрясінь паралельних і перпендикулярних для восьмого року воюючої країни?

Україна могла б вийти з нав’язаного їй політичного борделю, інтриг і підкилимних загострень, але ж хто їй дасть? Принаймні зараз.

А щодо майбутньої партії Дмитра Разумкова, аби й вона не поповнила ряди аутсайдерів.

В умовах, коли політичні партії в Україні  отримали монопольне право на висунення кандидатів до різних рівнів рад, вони майже не залишають шансів здоровому розвиткові політичного ландшафту.

Політичні проєкти з’являються й зникають, як і їх формальні лідери, тоді як номер у ЄДРПОУ (єдиний держ­реєстр підприємств та організацій) — завжди обіцяє його власникові можливий прибуток. Якщо, звісно, вдасться укласти угоду з політиком-бізнесменом, котрий підшукує собі готовий офіційний політичний човен, який згодом можна модернізувати в будь-що.

І, можливо, Разумкову вдасться створити щось пристойне, якщо не повторить помилок Зеленського, що були допущені з самого початку: президент не створив партію, яка б залучала широкі верстви населення до політичного життя. А саме на партію він і зміг би опиратись.

Імовірно, далі опоненти говоритимуть про певні торги довкола політсили Разумкова — хто, за скільки, кому віддався — якщо не з гарантією, то в «прикордонному» варіанті.

Ми ж не віримо, що пишуть на тинах. Там сьогодні різнопланові герої. І всі ці прізвища — просто слова в традиційній культурі «непарканних» почуттів. Та й дуже хочеться, аби на політичній орбіті України з’явилась справжня, потужна, проукраїнська партія з переконливо розумною політикою і для людей.