Розплата за незграбність: після першого року президентства рейтинги Байдена пішли в піке

Рівно рік сплив 7 листопада з часу завершення попередніх підрахунків результатів президентських виборів у США. Бі-Бі-Сі у своєму матеріалі аналізує результати цього року.

Переможець, демократ Джо Байден, обіцяв масштабне будівництво та рекордні інвестиції всередині країни, а також велике повернення Америки на міжнародну арену.

Проте всьому цьому завадили розбіжності у лавах Демократичної партії, хаос із виведенням американських військ з Афганістану та суперечки із союзниками.

Вивід військ, схожий на втечу

Рейтинг президента падає кілька місяців поспіль. Центристи та консерватори переконані, що Байден пішов за лівим крилом Демократичної партії — і розплачується за це.

Ліві критики, навпаки, вважають, що надто помірковані та консервативні демократи потурають корпоративним інтересам — і топлять прогресивний порядок денний президента.

І ті, й інші згодні в одному: Білий дім не може дозволити собі провести ще кілька місяців в обговореннях та дискусіях. Виборці чекають на конкретні дії.

Один з головних проєктів Байдена — план масштабної підтримки освіти, соціальної сфери та «зеленої» енергетики на загальну суму 3,5 трлн доларів та інвестицій в інфраструктуру ще на ­
1 трлн.

Здавалося, що президент має все, щоб провести ці законопроєкти — і більшість Демпартії в Конгресі, і підтримку цих планів з боку населення.

Але проєкт став заручником боротьби центристського та лівого крилами демократичної партії.

Центристи — насамперед сенатори Кірстен Сінема та Джо Манчин — відмовилися підтримувати безвідповідальну, на їхню думку, витрату бюджетних коштів на соціальні потреби.

Відмова від соціальних програм, у свою чергу, викликала критику лівого крила партії на чолі з сенатором Берні Сандерсом та конгресвумен Прамілою Джаяпал.

При цьому Байдену потрібні голоси і прогресистів, і центристів — у Палаті представників у демократів не така велика перевага, щоб ігнорувати думку цілої партійної групи. У Сенаті в демократів перевага лише в один голос.

У п’ятницю, 5 листопада, нижня палата конгресу схвалила план інвестицій у розмірі 1,2 трлн доларів на будівництво доріг та інших об’єктів інфраструктури, але проєкт соціальної підтримки відклали до наступного місяця.

На вимогу центристів, його відправили на перевірку незалежним експертам, які підрахують його реальну вартість для платників податків.

Переговори у Вашингтоні займають багато часу, але для простих американців вони здаються або бездіяльністю, або безглуздими закулісними інтригами.

Під загрозою виключення залишається й ключовий у програмі Байдена план інвестицій у відновлювану енергетику. Відтак Байден поїхав на кліматичний саміт у Глазго, який саме триває, з порожніми руками.

Складнощі, з якими зiткнувся Байден, виявилися тим більше несподіваними, що він обіцяв бути президентом, який досягне реальних змін — і посилався на свій 36-річний досвід роботи в Сенаті як запоруку цього.

Не склалися у Байдена відносини і з військовими, передусім з огляду на поспішний вивід (якщо не втечу) американського військового контингенту з Афганістану.

Одразу два американські генерали заявили у вересні після захоплення талібами влади в цій країні, що рекомендували залишити в Афганістані 2,5 тис. військових перед повним виведенням у серпні.

Свідчення генерала Марка Міллі та генерала Френка Маккензі Конгресу суперечать словам президента Джо Байдена, який сказав, що не пам’ятає подібних порад. Таліби захопили владу в Афганістані у серпні — після стрімкого просування країною.

За рік — мінус 12% рейтингу  

Зараз лише 43% американців задоволені своїм лідером, за даними сайту FiveThirtyEight. У січні, одразу після інавгурації, його рейтинг сягав 55%.

Втраті рейтингу президента сприяють і проблеми, які мало пов’язані з його рішеннями. Американців непокоїть інфляція — і 60% респондентів звинувачують у ній адміністрацію Байдена.

Ви­борці стурбовані дорогим бензином та дефіцитом низки товарів. Ці складнощі також пов’язані з глобальними логістичними та енергетичними процесами.

На південному кордоні США тим часом зафіксували масштабний наплив мігрантів — їх затримання цього року досягли історичного рекорду. Все це змусило колумніста газети «Вашингтон Пост» Девіда Ігнатіуса попередити: Байден ризикує стати ще одним президентом, який «неймовірно зменшується».

Цей ярлик переінакшено з назви приблизно дюжини голлівудських фантастичних фільмів про пригоди осіб, які зі звичайних людей перетворилися на мініатюрних створінь. Цей термін застосовують до лідерів, чиї обіцянки та реформи залишаються здебільшого на папері.

Сумніви щодо повернення Америки у світові лідери викликали й інші міжнародні невдачі адміністрації Байдена, зокрема нещодавня угода з Британією та Австралією про атомні підводні човни. Вона замінила колишній контракт Австралії з Францією, яка мала будувати субмарини.

Його розірвали, й офіційний Париж визнав такий результат «ударом у спину». На зустрічі з французьким президентом Еммануелем Макроном американський лідер визнав, що діяв незграбно.

А ще незграбніше він діяв у випадку з газогоном «Північний потік-2», він спочатку видавав себе в образі рішучого противника «труби», але потім під тиском канцлерки ФРН Ангели Меркель змінив позицію на 180 градусів.

Останнім ударом по іміджу Байдена стала поразка демократів на місцевих виборах у США 2 листопада у деяких штатах, які вважалися бастіонами Демократичної партії, передусім поразка демократа Террі Маколіффа на губернаторських виборах у Вірджинії.

Результат виборів у Вірджинії — знак того, що «значна частина електорату не готова й надалі терпіти поворот партії вліво», попереджає «Нью-Йорк Таймс».

Наразі Джо Байден не використав свій шанс продемонструвати себе більш гнучким та дієвішим на тлі простакуватої та незграбної лінії свого попередника Дональда Трампа.