«Я в розвідники піду, хай мене научать»

26.10.2021
«Я в розвідники піду, хай мене научать»

(Фото з сайту slovoidilo.ua.)

Стало очевидним, що глобальна безпека дедалі більше стає заручником чергової хвилі загострення холодної війни та ескалації гонки озброєнь.

 

За оцінками країн провідних демократій, головними порушниками геополітичного спокою є автократичні режими Китаю, Росії, міжнародний тероризм та Іран і КНДР.

 

З огляду на реальні загрози від перелічених суб’єктів НАТО нещодавно ухвалило глобальний план оборони Альянсу. Вживаються концептуальні заходи стосовно вдосконалення європейської безпеки. Зміцнюються контакти в рамках Східного партнерства для наближення його суб’єктів до членства в ЄС і НАТО.

 

Потрібним напрямком рухається військово-технічне співробітництво і стратегічне партнерство Києва зі США. В оборонному бюджеті цієї країни на 2022 р. для України виділено $300 млн. У 2021 р. в обсягах додаткових $60 млн. Вашингтон двома траншами надав Україні необхідне сучасне озброєння. Під час візиту в Україну міністра оборони США Л. Остіна вирішено питання про створення в Україні військових навчальних центрів НАТО, що викликало істеричну реакцію В. Путіна.

 

У свою чергу Генсек Альянсу Є. Столтенберг категорично заявив про відсутність права у третьої сторони впливати на рішення будь-якої країни стати членом НАТО.

 

Оптимістичним для України виглядає співробітництво в оборонній сфері з Великобританією, куди в кінці жовтня очікується візит президента України. Хоча і повільно, але рухається міжнародне співробітництво Києва із західним розвідспівтовариством. Тобто є підстави констатувати, що Україну євроатлантичні партнери сприймають як важливого союзника і дієвий форпост на шляху експансії Росії у Європу. Тому готові надавати Києву необхідну підтримку в посиленні оборонно-безпекового потенціалу. І таким чином наближати час надання Україні повноцінного членства в ЄС і НАТО, незважаючи на егоїстичну позицію окремих країн-членів таких об’єднань.

 

Ліквідувати — не творити

Відомо, що Україна на цьому шляху повинна повною мірою виконати власні зобов’язання з належного реформування сектору безпеки і оборони, судової і фіскальної систем, трансформації антикорупційних органів відповідно до визнаних стандартів та забезпечити подальший розвиток демократії, свободи слова, утвер­дження верховенства права.


За 30 років відновленої незалежності держава у цих питаннях домоглася відчутних зрушень. Хоча подекуди зміни на краще відбувалися зі швидкістю равлика на спині черепахи та за принципом — крок уперед, два кроки назад. До причин такого темпу варто віднести постколоніальний фактор, російську збройну агресію, пандемію коронавірусу, відсутність у вітчизняного істеблішменту патріотичної мотивації та управлінського досвіду, а також відвертий саботаж і шкідництво «п’ятої колони» та розгалуженої у вищих органах влади та місцевого самоврядування мережі російської агентури.

 

На рівень стихійного лиха вийшла корупційна пандемія олігархічних кланів та вузькопартійні інтереси й особисті амбіції очільників різних політичних сил, що не сприяють єдності еліти та консолідації нації. Через таке буксує реформа СБУ, розвідувальних органів, МВС, прокуратури, антикорупційних структур, судової системи, спостерігається намагання чинної влади цензурувати медіапростір та зазіхати на свободу слова. Розбалансованою та конфліктною виглядає система противаг і стримувань між гілками влади, внаслідок узурпації влади партією «Слуга народу» та її «духовним лідером».


Не вдаючись до подальшого переліку гальмівних обставин реформування дер­жавних інституцій, є привід зупинитися лише на окремому прикладі. Нещодавно на одному з телеканалів народний депутат  Соломія Бобровська озвучила інформацію про те, що президент В. Зеленський «видав таємний указ про ліквідацію Академії Служби зовнішньої розвідки України». Окремі джерела вказують, що така доля може спіткати вищі навчальні заклади й інших правоохоронних і спеціальних органів.


Важко переоцінити роль і значення у підготовці в таких вишах кваліфікованих, компетентних, патріотично і державницьки налаштованих кадрів для забезпечення національної, державної і громадської безпеки. Особливе значення для воюючої з російським агресором держави мають розвідувальні органи України: Служба зовнішньої розвідки (СЗР), Головне управління розвідки Міністерства оборони, Управління розвідки Державної прикордонної служби та Спеціальна розвідка Сил спеціальних операцій.


Як зазначено на сайті СЗР України, кадри для розвідспільноти готує Академія зовнішньої розвідки згідно з державним замовленням підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації співробітників відповідно до чинного законодавства та відомчих наказів та інструкцій. Науково-педагогічний склад постійно здійснює адаптацію змісту навчання до сучасних вимог і потреб розвідки, впроваджує у навчально-виховний процес нові прогресивні методики і залучає до підготовки розвідників кращих фахівців з різних галузей знань та професіоналів з питань їхнього практичного застосування».


Поки що відсутня інформація про те, яка структура СЗРУ надалі функціонально опікуватиметься підготовкою розвідників. Але сам факт такої сумнівної чергової реорганізації навчального закладу вселяє стурбованість. Адже очевидною стала тривожна тенденція, коли призначення чергового керівника СЗРУ (а їх за чинної влади змінилося чотири) та інших розвідорганів супроводжується не завжди професійно обґрунтованими структурними і функціональними змінами, що негативно впливає на морально-психологічний клімат у колективах та боєздатність і ефективність таких відомств в інтересах безпеки суспільства і держави.

«За будь-яких обставин»

З цього приводу варто запозичувати досвід таких розвідок, як ЦРУ (США), «МОССАД» (Ізраїль), БНД (ФРН) та інших, що надають пріоритетне значення підготовці фахових працівників для роботи у максимально складних умовах за кордоном. Зокрема, ЦРУ для навчання і підготовки розвідників має два тренувальні центри. Головний — «Ферма» на армійській базі Кемп-Пірі у штаті Вірджинія. І другий центр — «Точка» у Харвей-Пойнт у штаті Північна Кароліна.


Ізраїльська політична розвідка «МОССАД» є практично аналогом ЦРУ за своїм призначенням і функціями. У своїй структурі має Навчальне управління підготовки працівників і агентів. Складовою управління є Академія «Мідраш», програма якої передбачає підготовку професійних розвідників, здатних проводити «будь-які операції, в будь-якій точці світу, за будь-яких обставин».


У Федеральній розвідувальній службі Німеччини (БНД) пошуком і заміною персоналу та організацією курсів початкової і розширеної підготовки розвідників опікуються адміністративна структура та структура внутрішніх послуг.

 

Продовжувати подібний перелік недоречно, оскільки очевидно, що розвідоргани більшості країн мають потужні навчальні заклади у своїй структурі. Проте варто наголосити, що дієвість означених розвідок загальновідома завдяки системній, комплексній і багатофункціональній діяльності їх навчальних закладів із підготовки високопрофесійних і відданих своїм країнам і націям кадрів.


Варто також наголосити, що російський агресор має спеціальні навчальні заклади з підготовки розвідників і контррозвідників із багатими традиціями, які відчутно дошкуляють не лише Україні, а й світу загалом.


Отже, з викладеного випливає важливий висновок про те, що держава та її керівництво повинні відповідально ставитися до створення і функціонування у спецслужбах та правоохоронних органах навчальних закладів різної категорії. Такий сегмент вітчизняного розвідспівтовариства повинен бути під постійним контролем секретаря РНБО О. Данілова, голови СЗР України О. Литвиненка.


У порядку демократичного цивільного контролю стан справ із підготовкою розвідників, контррозвідників і правоохоронців доречно заслухати у Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки українського парламенту. За результатами визначитись із доцільністю корегування відповідного законодавства та збереження функціонування Академії СЗР України.


Нехтування чи зволікання з цього приводу може мати негативні наслідки у забезпеченні вищого керівництва держави упереджувальною, об’єктивною, достовірною і перевіреною інформацією розвідувальними органами. А також у діяльності стосовно викриття та припинення розвідувально-підривної діяльності спецслужб Російської Федерації та інших недружніх до України держав.

  • Про солдата-боягуза

    І ось днями, шукаючи в указі президента про нагородження знайомі прізвища, я побачила цього бійця. Він отримав високу державну нагороду - орден "За мужність". Наскільки я знаю, відзначився під час виходу підрозділу з оточення. Нині продовжує воювати. Отак. Він маріупольський, так що самі розумієте.. >>

  • Нас не здолати нікому

    Величавий час вирішальної битви Руси-України з одвічним ворогом - Московією надихає багатьох українців. Пропонуємо увазі читачів вірші Ірини Омельченко. >>

  • Перед бурею не будують повітряних замків

    Тоді мало хто помітив, але рівно три роки тому, теж під час війни, "стадіон" відкрив українцям шлях в спотворену реальність, від чого зараз багато хто чомусь сором'язливо відводить очі. >>

  • В історії завжди перемагає добро

    Нині не просто війна між росією і Україною, це щось глибше – це боротьба між добром і злом, між правдою і брехнею. Але ми знаємо, що в історії завжди перемагає добро. >>

  • Домовитися з кацпстаном не виходило ні в кого

    Домовитися з кацпстаном не виходило ні в кого ніколи. Вибити їх контрнаступом не вийде з різних причин, інакше давно б вибили. ЗСУ і без наших дописів робить дива. У нас виявилася дуже крута армія. >>