Від інформаторів і цензури — до рашистів: як радянська влада намагалась «приручати» українців
Мені судилося народитися в 1936 році у потомственій хліборобській сім’ї в селі Драбів теперішньої Черкаської області. >>
Іда Фінк. (Архівне фото)
Перший міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Повернення Іди Фінк» відбувся в історичному місті Збараж (у Замковому палаці та костелі святого Антонія) на Тернопільщині, де свого часу народилася і деякий час проживала відома світові і мало відома донедавна на своїй батьківщині талановита письменниця з трагічною долею.
Іда Фінк (Ландау) з’явилася на світ 11 січня 1921 року в заможній та освіченій єврейській родині.
На початку Другої світової разом з багатьма іншими євреями потрапила в гетто, де їй лише завдяки випадку вдалося врятуватися. Пережити війну допомогли підроблені польські документи, відтак у 1957-му разом з чоловіком і дочкою емігрувала до Ізраїлю.
Жінка багато років працювала в меморіалі Яд Вашем, записуючи розповіді євреїв, які пережили Голокост. Цій тематиці була присвячена і майже вся її літературна творчість.
Зокрема, роман «Подорож» та збірки оповідань «Латка часу», «Сліди», «Відпливаючий сад». Іду Фінк відзначено літературними преміями кількох країн — Анни Франк у 1985 році (Голландія), меморіалу Яд Вашем у 1995 році (Ізраїль), польського PEN -клубу в 2003 році і Пінхаса Сапіра у 2007 році.
Фото зі сторінки
у фейсбуці «Рік Іди Фінк
на Тернопіллі».
Фестивалем у Збаражі письменницю вперше вшановано в Україні на державному рівні (раніше, на честь її столітнього ювілею, 2021-й було оголошено на Тернопільщині роком Іди Фінк).
Основними подіями дводенного проєкту стали презентація збірки оповідань письменниці українською мовою «Сад відпливає», оголошення імені першого лауреата Літературної премії імені Іди Фінк «Творчість заради порозуміння між людьми та народами» та відкриття меморіальної дошки на будинку, де проживала родина Ландау.
Одна з інформаційних панелей була присвячена літературі про трагедію Голокосту в Галичині.
Організаторами та партнерами дійства виступили громадські організації «Вільний світ», «Гельсінська ініціатива — ХХІ», ЕГО «Зелений світ», Збаразька міська рада, Тернопільська обласна державна адміністрація, Національний заповідник «Замки Тернопілля» та Генеральне консульство Республіки Польща у Луцьку.
У ньому взяли участь, зокрема, донька письменниці Мірі Наґлєр, перекладачка творів Іди Фінк українською, публіцистка і редакторка Наталка Римська, дослідник життя та творчості письменниці, історик і літературознавець Бартоломей Крупа.
Мені судилося народитися в 1936 році у потомственій хліборобській сім’ї в селі Драбів теперішньої Черкаської області. >>
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко підтримує думку про те, що пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ в Одесі необхідно демонтувати, окрім цього кількість вулиць Олександра Пушкіна варто скоротити. >>
Цікаве спостереження: фактично всі диктатори добре «розбираються» у національних питаннях. Для професійних науковців проблеми походження народів (етносів), творення націй та національних держав є складним питанням. >>
У естонській Нарві із 7 години ранку 16 серпня почали демонтаж танка-пам’ятника - рішення, яке викликало спротив у місцевих жителів проросійського міста, тому його довелось ухвалювати уряду. >>
Унікальний артефакт - зображення тризуба часів України-Русі, який може відкрити нову сторінку в археологічних дослідженнях Білорусі, відкрили археологи під час розкопок у Мінській області. >>
Теза про «ефективного менеджера» в Україні не працювала і не витісняла у суспільній свідомості всі ті злочини радянського диктатора. Водночас ця теза успішно працювала (і досі працює) в росії, де позитивне ставлення до Сталіна зросло просто карколомно. >>