Запасний проєкт олігархів чи потенційний державний діяч? Чого можна чекати від опального Дмитра Разумкова

Політичну осінь-2021 Банкова розгойдує, гуляючи та граючись у батьків нації, прогресу та української демократії. Після усунення з посади спікера Дмитра Разумкова український парламент остаточно перейшов у ручний режим керування з офісу президента (ОПУ).

А тим часом «слуги народу» продовжують нарощувати рейтинг і додавати політичної ваги ними ж гнаному ексспікеру.

Відставка Дмитра Разумкова з посади голови українського парламенту вже на цьому етапі є цікавою не лише розколом у популістській команді, а більше тим шляхом, який обере ексспікер з президентськими амбіціями.

Він небезпечний для Зеленського, адже про політтехнолога Дмитра Разумкова ще рік тому почали говорити як про ймовірного наступного кандидата в президенти України. І вже сьогодні Разумкова називають новим запасним варіантом олігархів, бо в Зеленського горить рейтинг.

В Україні гострий попит на нового лідера, але чи займе цю нішу Разумков? Можна припустити, що українські реалії та історична дійсність змусять його стати саме проукраїнським лідером.

Політична протестна гойдалка

Разумков наразі, незважаючи на те, що прийшов до влади як голова партії «Слуга народу», ніяк політично не забарвлений.

Водночас складається враження, що його активні передви­борчі видима й невидима частини роботи на імідж Зеленського та його «Слуги» вбачались ним як тимчасові.

Раніше політичні стежки завели його до синьо-білих. Сам Дмитро Разумков політичну «подорож» із «регіоналами» оцінює як незрілий максималізм: мовляв, пішов із синьо-білими на знак протесту проти того ейфорійного тиску настроїв більшості в Києві в помаранчевий період. Бо вважалось: якщо ти не за Ющенка, то ти «ізгой».

Тим часом, нагадаємо, одним із творців Партії регіонів був п’ятий український президент України Петро Порошенко. Тож на прикладі політика Порошенка можна стверджувати, що можливі варіанти.

Про свого батька, потужного аналітика та помічника експрезидента Леоніда Кучми Олександра Разумкова Дмитро згадує як про того, хто свого часу тяжів більше до Росії, ніж до Заходу.

Однак Олександр Разумков був членом Української народно-демократичної партії, у той час коли її очолював патріот та націоналіст Анатолій Матвієнко.

Окрім того, був період — Матвієнко певним чином допомагав тоді ще підлітку Дмитру Разумкову у складні для нього та його мами, відомої актриси Наталі Кудрі, часи. Тож чи вплинуло це на світогляд сьогоднішнього Дмитра Разумкова? Час покаже.

Його останній у статусі спікера виступ у парламенті був гідним і претендував на програмний: Разумков заявив про президентські амбіції. Він здобув хорошу школу в команді Сергія Тігіпка.

Освічений, уміє аналізувати й передбачати, поважає закони. І вся його поведінка як голови ВР вказувала, що він вибудовує свою позицію та намагається формувати власний порядок денний.

Без стримувань і противаг

Фактично, змінюючи спікера, який залишав простір для дискусій іншим опозиційним фракціям та групам, пропрезидентська команда повністю замикає цикл існування нинішнього складу Верховної Ради на власних рейтингових потужностях.

І у ситуації падіння рейтингів організовувати результативні голосування ставатиме дедалі важче, тоді як різноманітні політичні мости з іншими можливими союзниками у нинішньому складі парламенту будуть спалені.

Нагадаємо, «злив» спікера парламенту, приведеного в команду Зеленського відомим юристом Сергієм Нижним, відбувся стрімко і в теплій командній атмосфері.

На закритому засіданні «великої фракції» у Трускавці, куди спікера демонстративно не запросили. І лише дві людини з найближчого оточення Дмитра Разумкова — Неллі Яковлєва і Василь Мокан — узяли слово на його захист.

Дмитро Наталуха і Сергій Бабак не поставили своїх автографів на підписних листах, але на фракції змовчали.

«Некомандного» гравця Разумкова викинули з усіх внутрішньопартійних чатів. А перед тим він отримав чималу порцію публічних обвинувачень від «слуг».

Серед ключових загальновідомих — непідтримка впровадження санкцій РНБО проти Медведчука і Ко та рішення відправити у Венеціанську комісію антиолігархічний закон.

Із нового: від «Разумков був спікером не всього парламенту, а ОПЗЖ і «Батьківщини» до «Разумков занадто близький до біло-голубих, куди він і вирушить будувати свою політичну кар’єру».

Голова СН Олександр Корнієнко, який озвучив позицію партії з парламентської трибуни, в епітетах себе особливо не стримував. Вийшло соромно. Хоч він і «не хотів».
А наразі, за чутками, глава канцелярії під вивіскою «офіс президента» Андрій Єрмак переконав президента Володимира Зеленського позбавити депутатського мандата Дмитра Разумкова на найближчому з’їзді партії. Його заплановано на листопад. Тобто нова антиразумковська хвиля от-от знову почне ще більше розгойдувати корабель «слуг» і допомагати нарощувати рейтинг опальному «слузі».

Рейтинг довіри Дмитра Разумкова (32,4%) до відставки співвідносився з президентським (32,6%), а тепер перевищує, бо останні соціологічні заміри показують стрімке падіння рейтингу Зеленського до 24,7%.

Політичні ставки

Історія повторюється, як і з Разумковим-старшим, коли Кучма відсунув його від себе, бо став незручним, говорив неприємні слуху експрезидента речі. Із Зеленським та сама Кучмина біда: він не хоче чути думку, яка не збігається з його власною.

Бути членом команди Володимира Зеленського означає не мати можливості заперечити, сказати «ні». Президент усунув Разумкова з посади голови ВР, бо він був останнім запобіжником утримання Зеленського від ще більших помилок.

Наразі таких запобіжників немає і сьогодні всю відповідальність за країну несе Зеленський. У 2010 році КС у неконституційний спосіб змінив Конституцію, і Янукович узурпував владу.

Окрім того, Дмитро Разумков має непоганий політичний капітал завдяки посаді спікера. Він не заплямував себе скандалами, тримав чітку лінію і намагався бути рівновіддаленим від політичних сил. І йому це вдавалося.

Натомість «доброзичливці» впевнені, що «нехаризматичний» Разумков «піде в забуття слідом за Богданом і Гончаруком».

Вони переконані, що без посади і без власної партії ексспікеру складно буде залишатися на плаву і мати доступ до медіаресурсу, такого необхідного для збереження політичної актуальності. Мовляв, Разумков зараз може розігрувати лише один образ — професіонала-критика влади, але в цій ніші досить тісно. Там давно засіли і Володимир Гройсман, і Арсеній Яценюк, і багато інших.

Проте все не так однозначно. У парламенті справді є люди, орієнтовані на Разумкова. Або через особисті контакти, або які просто поважають його і вважають, що він оптимально врівноважував «Зе!». Однак ці люди давно застрягли в паралельних мотиваційних історіях. І це їхні слабкі місця, на які за потреби влада може тиснути.
Серед людей, котрі опосередковано підтримували Разумкова, було багато і його однопартійців. Певна річ, Зеленський зрештою легко нейтралізував прихований фанклуб спікера (фінансова програма 20/30/50), але підтримка позицій Разумкова завжди нагадувала «Зе!», що ВРУ — ще не зовсім ОПУ.

Насправді реальна можливість утримати номінальні позиції в парламенті в Разумкова була б, якби йому вдалося створити формалізовану депутатську групу. А в ній, згідно з регламентом, має бути щонайменше 17 осіб.

Серед тих, хто теоретично захотів би перейти в групу Разумкова, джерела з Ради називають «слуг» Артема Дмитрука, Олега Воронька, Дмитра Микиша, Костянтина Касая та Любов Шпак. Мовляв, це будуть ті ж «зелені» кнопки, лише від них Разумков ходитиме на погоджувальну раду, виступатиме з критикою монобільшості та чинної влади.

Є варіант із розвалом фракції «Голос». Половина фракції, підконтрольна Железняку, давно входить в оточення ексспікера. Але, з правового погляду, як стверджують джерела в самій фракції, це дуже складна схема.

Отже, наразі з кількістю депутатів для фракції Разумкова — проблема. Нічийних нардепів у парламенті взагалі немає, — їх оперативно підбирає «Довіра» або «Майбах».

Є кілька таких, що не визначилися, вони орієнтовані на Ахметова. Брати їх до себе ще місяць тому вважалось дуже ризикованим для репутації. Проте останніми днями прізвище Ахметова все частіше звучить серед тих, під чий дах таки може перейти Дмитро Разумков.

Політичні напрямки

А тепер щодо політичної розбудови. З темами легше, все на поверхні: вдалим може вийти об’єднання електорату на темі, наприклад, власного видобутку газу та ціни на нього, житлових тарифів, котрі уже в рекордному стрибку, ще трохи — й українців накриє труба, не газова, тобто не всі зможуть пережити зиму.

Кажуть, що на сході й півдні є ніша для нового політичного проєкту. І співголова фракції ОПЗЖ Вадим Рабінович уже висловив застереження:

«Разумков топтатиметься на нашому полі». Але не факт. За результатами закритої соціології, проведеної Яценюком та Мартиненком, виразної підтримки на південному сході в Разумкова немає.

Отже, наразі ситуація така, що Разумков поки ще перебуває у стані вибору й у перспективі може забарвитися в будь-який колір. Скажімо, може стати другою людиною в Кличка; може піти з Ахметовим або з ОПЗЖ; а може по-новому подати «Голос». Дехто висловлює припущення і про можливий проєкт із Петром Порошенком.

Однак ми поки що так і не зрозуміли, Разумков відправив антиолігархічний закон у «Венеціанку», бо він з олігархами чи тому, що цього вимагали опозиційні фракції та здоровий глузд?

Адже закон насправді, м’яко кажучи, для держави неадекватний і написаний для того, щоб зберегти за олігархами можливість оббирати країну, а за президентом — закріпити право оббирати олігархів.

Не підписуючи рішення РНБО, Разумков був за Медведчука, Фукса й проти правового свавілля, яке творить РНБО? Підтримуючи під час місцевих виборів мера в Миколаєві альтернативного «слугам» Чайку (ОПЗЖ), він був пов’язаний сімейними чи все-таки ідеологічними путами?

Але політична доля Разумкова і його ціннісний вибір, який він найближчим часом зробить, — це одне. А от доля парламенту з солодко-послужливим спікером — це інше. Принизливе для абсолютно всіх, крім зграї випадкових людей, які беруть гроші за роботизоване голосування.