Шановна редакціє, звертаюся до вас із дуже болючою для багатьох українців проблемою.
Наші коміки при владі вирішили розпродати землю.
Свого часу розпаювання землі було великою помилкою, якщо не диверсією проти нашого народного господарства та й усього селянства.
Землю розпаювали тільки на папері, а на полях ніхто її не ділив. Якщо зараз хтось і захоче її продати, то не знайде свій пай у полі. Та й роздавали землю на той час лише тим, хто в той момент перебував у колгоспі.
Але ж до створення колгоспів усі мали землю, луки, ліс, покоси біля річок. Наше село — приміське, тож багато селян працювало на залізниці, на цементному заводі, проте землю під час паювання в них забрали.
Після Другої світової війни сотні тисяч сімей із Західної України було репресовано й вислано в Сибір. Моя сім’я належить саме до таких.
Ми реабілітовані, проте держава так і не повернула нам ні землю, ні ліс, ні всього того, що було конфісковано в моєї родини.
А зараз є такі, що ніколи не мали своєї землі і не працювали на ній, проте нахапали паїв. Чомусь у країнах Балтії тим, хто був репресований, повернули все їхнє майно і власність.
А зараз в Україні нові феодали захопили, як ті хижаки, величезну кількість землі і знущаються з неї, адже головна їхня мета — щонайбільше заробити.
У них тільки три агрокультури — соя, ріпак і кукурудза. По сім років сіють кукурудзу по кукурудзі, виснажуючи грунт. Вони не дбають, що буде далі, адже ця земля — не їхня.
Маю надію, що ці рядки потраплять на очі комусь із депутатів і вони жахнуться від того, що накоїли.
Іван ШОЛУДЬКО
Здолбунів, Рівненська область
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
