У кого руки в крові? Куди відправляють летальну зброю «стурбовані» лідери країн ЄС

На будь-які запити України про надання їй зброї для захисту від російського агресора провідні європейські столиці незмінно відповідають, що не постачають озброєнь до зон воєнних конфліктів.

Але все ж куди потрапляє зброя, зроблена в Європі, обсяги продажів якої обраховуються мільярдами доларів щороку?

Яким чином так звана «оборонна промисловість» країн ЄС бере участь у збройних конфліктах по всьому світу?

На ці питання намагається дати відповідь журналістське розслідування телеканала «Євроньюс».

Європейські сліди в чужих конфліктах

Ізраїльсько-палестинський конфлікт і війна в Ємені — це тільки два приклади з десятків воєн, які ведуться зараз по всьо­му світу і в яких застосовується зброя, зроблена в країнах ЄС.

«Якщо придивитися уважніше, європейські сліди можна виявити в будь-якому конфлікті в усьо­му світі», — стверджує нідерландський журналіст Людо Хекман, засновник слідчого проєкту Lighthouse Reports.

І наводить приклади: після бомбардування, здійсненого просаудівською коаліцією в Північному Ємені в 2016 році, співробітники єменської неурядової організації на одному з осколків авіабомби виявили напис RWM Italia — це назва італійської філії німецького концерну «Рейнметалл».

Італія посідає четверте місце в Євросоюзі за обсягом експорту озброєнь. Що Італія продає і кому?

Італійські виробники озброєнь відмовилися розмовляти з представниками журналістської групи, тому вони звернулися до антивоєнних активістів.

Разом попрямували на завод компанії, яка раніше називалася Aermacchi, а тепер стала авіаційною філією машинобудівного холдингу Leonardo.

Місто Венегоно на півночі Ломбардії — це серце італійської оборонної промисловості. Знімати там суворо заборонено. Але журналістам вдалося зафіксувати політ невеликого навчально-тренувального літака M-346.

«Нажаль, M-346 застосовується в одному з найдавніших, але при цьому не вщухаючих конфліктів, — ізраїльсько-палестинському, — розповідає Франческо Вінярка, активіст руху «Світ і роззброєння». — Ми з самого початку виступали проти того, щоб на них тренували льотчиків, які потім можуть брати участь у бомбардуваннях Гази.

Багато років вони переконували нас, що це не так, але тепер з’явилися дані, які не залишають сумніву, що існує бойова версія цього літака, а саме — штурмовик. Виявляється, ми, Італія, не тільки поставляли ізраїльським ВПС літаки для тренування пілотів, які беруть участь у бомбардуваннях Гази, а й самі літаки були в них задіяні».

«Леонардо» — це найбільший італійський виробник зброї і 12-й за розміром у світі. Його найбільший акціонер — італійський уряд; він володіє 30% акцій компанії. «Леонардо» відмовився викласти журналістам свою позицію з цього питання.

«В останні роки, — коментує Франческо Вінярка, — більше половини італійського експорту йде в країни Близького Сходу і Північної Африки, найнапруженіші регіони світу. Італія експортує бронетехніку, літаки, кораблі, вертольоти. Останніми роками ми продаємо щороку озброєння на суму в 3 млрд євро. При цьому загальна сума озброєнь, які отримали дозвіл на експорт, оцінюється щороку в понад 5 млрд».

Торік Саудівська Аравія була третім за важливістю імпортером італійських озброєнь — після Єгипту і Катару. Після того, як вона почала війну в Ємені, її імпорт зброї збільшився на 61%. Європейців приголомшує те, як деякі країни не можуть домовитися про мир. Але хто поставляє цим країнам засоби для ведення війни? Вони самі.

Франческо Вінярка наголошує, що в зонах воєнних конфліктів воюють не тільки італійською зброєю. Незаперечні докази використання озброєнь інших країн ЄС представлені журналістським проєктом Lighthouse reports.

Крім Італії, зброю Саудівській Аравії продавали Бельгія, Німеччина, Іспанія, Франція і низка інших європейських країн. Під тиском антивоєнних активістів Бельгія, Німеччина й Італія призупинили або обмежили продаж зброї Ер-Ріяду. Але не Франція, перша країна ЄС за обсягом експорту зброї і третя в світі.

Організація «Міжнародна амністія» оприлюднила докази того, що Франція продає просаудівській коаліції найрізноманітніші озброєння, включно з артилерією, боєприпасами і бойовими машинами.

Торгують зброєю найбільше з часів Холодної війни

Чи мають право європейці продавати зброю кому завгодно? Насправді ні. Існують умови — такі, наприклад, як війна або порушення прав людини, — за яких продаж зброї заборонений міжнародними договорами.

Найголовніші з них — Договір ООН про торгівлю зброєю і Єдина європейська позиція. Обидва документи проголошують одні й ті ж принципи і детально регулюють умови експорту озброєнь.

Зокрема, країна не повинна дозволяти продаж зброї, якщо вона може бути використана для вчинення геноциду, злочинів проти людства, тяжких порушень Женевських конвенцій або проти мирного населення.

Також країни-покупці повинні поважати права людини. І третя умова — продані військові технології та обладнання не повинні спровокувати або продовжити конфлікт.

Маючи на увазі ці вимоги, давайте подивимося на карту європейського експорту. Франція, Німеччина, Іспанія та Італія — основні експортери в ЄС. В останні 5 років основними покупцями французької зброї були Єгипет і Саудівська Аравія.

Крім того, Париж продає зброю таким воюючим або на межі збройного конфлікту країнам, як Об’єднані Арабські Емірати, Алжир, Пакистан, Ізраїль, Ефіопія і Афганістан. Німеччина продає ­зброю Єгипту, Саудівській Аравії, ОАЕ, а також Південному Судану та Сомалі. Частину експорту Іспанія та Італія також направляють у ці частини світу.

Чому так відбувається, що країни, які на кожному розi заявляють про свою відданість миру в світі та принципам гуманізму, насправді є поширювачами засобів масового знищення людей?

Експерти сходяться на думці, що виконання міжнародних угод — це слабка ланка міжнародного права. Євродепутатка від «зелених» Ханна Нойманн пояснює:

«У нас є одна-єдина позиція ЄС щодо експорту зброї та 27 її національних інтерпретацій. Загальна позиція — обов’язкова до виконання, але зараз Європейський Союз не може нікого примусити робити це. Держави-члени самі вирішують, кому видавати дозвіл на експорт озброєнь. І закони щодо цього в державах-членах найрізноманітніші. Це створює проблеми, тому що в продавців зброї багато лазівок. Нам потрібно припинити це політичними методами».

Оборонна промисловість розглядається урядами як стратегічна галузь. Незважаючи на пандемію, торгівля зброєю перебуває на найвищому рівні з часів Холодної війни. Швидше за все, в останні п’ять років зросте імпорт близькосхідних країн, особливо Саудівської Аравії, Єгипту і Катару.

«У 2019 року Німеччина продавала зброю в 136 країн. У тому числі країнам, що перебувають у стані війни або ж на межі війни, і країнам, що порушують права людини, — каже активіст німецького осередку руху «Світ і роззброєння» Александер Лурц. — Закон повинен заборонити експорт зброї з Європейського Союзу та інших європейських країн».