Коли закон — як дишло. Родини двох загиблих під Чугуєвом курсантів не визнають членами сім’ї загиблих військовослужбовців

У вересні минулого року всю Україну сколихнула трагедія під Чугуєвом.

Тоді в авіатрощі літака Ан-26Ш загинуло 26 осіб, 19 із них — курсанти Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба.

Всі вони прийняли однаково страшну і мученицьку смерть у небі. Але на землі чомусь виявилися розділеними.

Батьки двох курсантів — Максима Хом’ячука з Вінниччини та Богдана Матвійчука з Житомирщини — вже вісім місяців оббивають пороги різних інстанцій, щоб отримати статус членів сім’ї загиблого військовослужбовця.

Але їм відмовляють! Водночас інші 17 родин загиблих курсантів такий статус отримали без будь-яких перешкод.

То чому ж батькам Максима і Богдана ніяк не вдається здолати цей бюрократичний бастіон?

Коли закон — як дишло...

«Це цинічний грабунок серед білого дня потерпілих родин, — обурюється в розмові з «УМ» юрист Валентин Волинець. — Бо не може один і той самий закон по-різному трактуватися».

Пан Валентин — родом із села Новоживотів Оратівського району Вінницької області. Хом’ячуки — практично сусіди, живуть через дві хати від його батьківського будинку.

«Я добре знаю цю родину, проста хороша сім’я, Максимко підростав на моїх очах — бігав гратися з племінниками. І раптом таке горе...» — каже пан Валентин.

Він цілком добровільно взявся допомогти Катерині Хом’ячук, звичайній сільській листоноші, якій самотужки — без необхідних юридичних знань — не до снаги боротися з цією бюрократичною машиною. Адже пані Катерині навіть відмовили в послугах безкоштовного адвоката — «не положено» і крапка.

Права родин загиблих військовослужбовців захищає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 10 пункт 1 зазначено, що чинність цього Закону поширюється на «сім’ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), а також унаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів».

Власне, посилаючись на цей пункт закону, батьки сімнадцяти курсантів і отримали статус членів сім’ї загиблого військовослужбовця. І саме з посиланням на цей пункт Катерині Хом’ячук... відмовили в наданні такого статусу.

У протоколі засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії (№459 від 15 жовтня 2020 року) чітко зазначено, що смерть солдата Максима Хом’ячука «пов’язана з виконанням обов’язку військової служби». Проте в Управлінні праці та соціального захисту населення Вінницької райдержадміністрації відповіли:

«У такому формулюванні військово-лікарської комісії Міністерства оборони України виносять постанови, якщо, зокрема, травма одержана (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов’язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для встановлення Вам статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 статті 10 Закону, оскільки причина смерті Вашого сина не пов’язана із захистом Батьківщини».

Нагадаємо, що в Україні є два типи посвідчень члена сім’ї загиблого. Так зване «сіре» видають органи соціального захисту населення, а «чорне» видають військкомати.

На основі отриманих посвідчень можна користуватися передбаченими законом пільгами. У пільгах є відмінності, хоч і незначні.

Наприклад, за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільг на проїзд у транспорті для членів сімей загиблих не передбачено, бо їх відмінили у 2015 році, а за Законом «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» пільговий проїзд для батьків загиблих військовослужбовців збережено.

Також є різниця в оплаті комунальних послуг та палива — «сіре» посвідчення гарантує 50-відсоткову пільгу, тоді як «чорне» — 75%. Наявність одного посвідчення жодним чином не є перешкодою для отримання іншого. Тому фахівці радять: аби сповна користуватися передбаченими державою пільгами, краще отримувати обидва посвідчення.

Але пані Катерині відмовили в отриманні як «сірого», так і «чорного» документа. Зокрема, у Вінницькому обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (так нині називають військкомати) матері курсанта аргументували відмову тим, що вона не перебувала на утриманні свого загиблого сина. Бюрократичне коло замкнулося!

Медаллю «За військову службу Україні» курсанта Хом’ячука нагороджено посмертно.

Без посвідчення нема пенсії

Відтак жінці порадили звертатися в суд. Та чи є в згорьованої матері душевні сили на тривалу судову тяганину? Про це чиновники, які так захищають державну кишеню, ніби вона їхня власна, навіть не думають!

За законом, батьки військовослужбовців, які загинули в період проходження військової служби, мають право на призначення дострокової пенсії за віком — жінки можуть виходити на заслужений відпочинок у 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років. У 51-річної пані Катерини необхідний страховий стаж є.

Але коли вона звернулася по призначення такої пенсії до місцевого органу Пенсійного фонду, їй відмовили. На тій підставі, що жінка не надала посвідчення про встановлення статусу члена сім’ї загиблого військовослужбовця, що, як зазначено в офіційній відповіді, «є обов’язковою умовою для призначення дострокової пенсії». І знову коло замкнулося.

Та найцікавіше в цій ситуації повело себе Міністерство у справах ветеранів України. Інстанція, яка мала б захищати права таких родин, надала роз’яcнення до закону, яке унеможливило отримання матір’ю Максима Хом’ячука посвідчення члена сім’ї загиблого.

І саме на це роз’яснення посилається Управління праці та соціального захисту населення Вінницької РДА.

А як тоді міністерство може пояснити, що 17 родин загиблих курсантів отримали такі посвідчення? Хіба хлопці не в одному літаку летіли? І чим біль батьків Максима відрізняється від болю інших родини?

«Це не є прерогативою Міністерства у справах ветеранів — трактувати букву закону, — каже Валентин Волинець. — Це прерогатива Мін’юсту, а взагалі трактує закони Конституційний Суд, який ухвалює рішення, що є обвов’язковим до виконання». Сподіваємося, що туди Катерині Хом’ячук все ж звертатися не доведеться.

Мама загиблого Дмитра Студінського з Житомирщини отримала «сіре» посвідчення без проблем.

Заради пам’яті сина

У катастрофі літака під Чугуєвом Вінниччина втратила одразу двох хлопців — Максима Хом’ячука і Романа Корчовського з Крижополя. Так от, батьки Романа вже давно отримали посвідчення і відповідний статус.

Так само мама ще одного загиблого курсанта Дмитра Студінського з містечка Озерне, що біля Житомира, без проблем отримала посвідчення члена сім’ї загиблого. Видало документ Управління праці та соціального захисту населення Житомирської РДА.

А от родина Богдана Матвійчука із Новоград-Волинського цієї ж Житомирської області зіткнулася з такими ж перешкодами, що і родина Хом’ячуків. Пояснення новоград-волинських чиновників ідентичні.

«Він не був у діючій армії. Так пишуть. Оскільки виконання військових обов’язків не були пов’язані із захистом Батьківщини», — розповів у коментарі «ТСН» батько загиблого курсанта Микола Матвійчук.

Як таке може бути в одній і тій же державі? Ба, навіть у межах однієї області! Чому одним і тим же законом чиновники крутять, мов дишлом?

«Мені не потрібні пільги, — каже Катерина Хом’ячук, — мені важливо відновити справедливість у пам’ять про мого сина. Для мене це принципово». І згорьовану матір можна зрозуміти. Вона віддала державі найдорожче — свою дитину. А тепер ця держава цинічно торгується, грається в сороку-ворону — «цьому дам, а цьому не дам».

Але варто не забувати, що держава — це конкретні люди, які ухвалюють рішення. Виходить, родинам Хом’ячуків та Матвійчуків просто не пощастило з людьми?

Матері взагалі здатні заради своїх дітей на вражаючі вчинки. Так, мама Богдана Матвійчука пані Наталя  нещодавно за власним бажанням пішла до армії. До цього вона працювала кондукторкою, але син завжди хотів, щоб мама стала військовою. Тепер Наталя Матвійчук служить у військовій частині «Десна». У пам’ять про сина його мрію вона здійснила посмертно...

P.S. Валентин Волинець уже подав звернення до офісу уповноваженого з прав людини ВР України, щоб справу взяли на контроль і посприяли з вирішенням проблеми. За його інформацією, там уже відкрили відповідне провадження. «Україна молода» також слідкуватиме за розвитком подій у цій історії, аби справедливість нарешті було відновлено.