Директорка заповідника «Гетьманська столиця» Наталя Реброва: «Ми маємо чим здивувати наших відвідувачів»

Карантинні обмеження і локдауни впродовж минулого року стали справжнім випробуванням для культурних закладів.

Але то тільки на перший погляд здається, що життя в них було поставлене на паузу.

Скажімо, в Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині робота не спинялася ні на мить — тут активно готувалися до нового туристичного сезону.

«Ми маємо чим здивувати наших відвідувачів, цікаво буде навіть тим, хто вже не раз бував у нас», — запевняє директорка заповідника Наталя Реброва.

Про виклики минулого року і родзинки нинішнього з нагоди Міжнародного дня музеїв вона розповіла в інтерв’ю «УМ».

«Ми впоралися з викликами карантину»

— Пані Наталю, 16 квітня у вашому заповіднику було урочисто відкрито високий туристичний сезон. Ви започатковуєте нову традицію, щоб привабити більше відвідувачів?

— Насправді традиція говорити про наші здобутки на початку сезону має давнє коріння. Але в цьому році ми справді хотіли бути більш почутими. Бо карантин трохи притишив усі процеси в культурному житті й нам хотілося наголосити на тому, що ці обмеження все ж не зупинили роботу в заповіднику. Навпаки, вони дали нам можливість актуалізувати ту діяльність, якої публічно практично не видно. Ми, вважаю, впоралися з викликами, перелаштувались на нові обставини і змогли гучно презентувати наші напрацювання за цей непростий рік.

— А як ви загалом оцінюєте останній карантинний рік? Кількість відвідувачів суттєво зменшилася?

— Оскільки ми повноцінно працювали лише половину минулого року, тож маємо меншу кількість відвідувачів, ніж у 2019 році, коли в нас побувало до 200 тисяч осіб. Але й за ті пів року роботи заповідника нас відвідали близько 150 тисяч людей. Це дуже непоганий показник.

Хочу зауважити, що левова частка цих відвідувачів — це екскурсанти, а не просто ті, хто зайшов на територію закладу прогулятися. Тому ця цифра мене, безперечно, тішить. Додам, що карантин мав і певний позитив. Він повернув українців у рідну країну, оскільки були обмеження для виїзду за кордон. І ті, хто звик відпочивати за межами України, подалися пізнавати власну державу. І вона виявилася дуже цікавою.

— Які нові форми роботи ви впровадили з огляду на карантинні обмеження?

— Ми починали цей сезон під гаслом «Безпечно, пізнавально, переконливо, зручно». З безпекою — зрозуміло, ми дотримуємося всіх норм чинного законодавства: маски, антисептики, невеликі екскурсійні групи тощо. «Пізнавально й переконливо» — тут теж ми намагаємося зробити все, аби людина, яка приїхала один раз, захотіла приїхати ще та порадила це іншим.

А тепер щодо пункту «зручно». Ми одні з перших на Чернігівщині, а можливо, й у всій Україні, зробили онлайн-касу. Тепер, щоб придбати квиток, необов’язково стояти в черзі (а черги на всіх вихідних, хвалити Бога, стоять), це легко зробити через інтернет. Крім того, ми зробили онлайн-магазин, де можна придбати будь-яку нашу продукцію — збірники, буклети, наукові роботи (ми випускаємо дуже багато поліграфічної продукції).

Також ми запровадили онлайн-екскурсію. Це непроста технічно справа, але ми все ж змогли створити такі віртуальні прогулянки до Музею археології — скарбниці оригінальних експонатів гетьманського Батурина. Ця екскурсія доволі популярна. Вона відбувається щочетверга о 15-й годині, аудиторія збирається з усієї України і навіть з-за кордону.

— Тобто це екскурсія в реальному часі, а не в запису?

— Саме так. Коли торік розпочався карантин, то найперше, що зробили, — підготували відеоекскурсії по всіх об’єктах. Нам допомагали в цьому наші партнери і добрі друзі — Чернігівське суспільне телебачення. Зараз ці відеоекскурсії можете побачити на нашому ютуб-каналі. Його, до речі, ми теж створили на хвилі карантину і продовжуємо активно наповнювати. Опікується цим наша співробітниця Наталія Сушко. Там і екскурсії, і відеолекції, і ролики для дитячої аудиторії.

                                                   Так старовинна хата виглядала, коли її подарували заповіднику.

Але тепер ми пішли ще далі і запровадили «живу» екскурсію в реальному часі, де можна поставити запитання, щось уточнити, тобто є контакт і спілкування. Не буду вдаватися в технічні тонкощі, але саме через них сьогодні поки що неможливо реалізувати онлайн-екскурсію в палаці Розумовського. Але ми працюємо над цим.

«Парк «Кочубеївський» зустрічає кольорами українського прапора»

— Знаю, що ви приготували деякі новинки для відвідувачів. Розкажіть, чим будете заманювати відвідувачів у цьому сезоні?

— Перше, що зачаровує всіх, — це територія заповідника. Вона в нас доглянута і дуже красива. Колективи наших паркових відділів, які очолюють Олександр Гірман і Наталія Куштурна, дбайливо, з любов’ю доглядають і розвивають території «Гетьманської столиці». Сьогодні, наприклад, парк «Кочубеївський» усіх зустрічає жовто-синьою гамою українського прапора. Задля цього були висаджені жовті махрові тюльпани і блакитні мускарії.

Ця родзинка, над якою працювали ще восени, приурочена до 30-річчя незалежності України. Також готуються до цвітіння троянди — їх у нас висаджено близько двох тисяч кущів. І вони є важливим атрибутом створення атмосфери біля палацу Розумовського, щоб передати велич і гідність цього місця.

Влітку, коли все цвіте, для багатьох людей із міст, розташованих неподалік Батурина — це Ніжин, Прилуки, Борзна, Конотоп — уже є звичним приїхати до нас просто на прогулянку, помилуватися цими прекрасними краєвидами, пофотографуватися.

— Знаю, що до вас навіть весільні пари на фотосесії приїздять. А це доказ того, що «Гетьманська столиця» — особливе, атмосферне місце. І дійсно вишукане та красиве...

— Фотосесії справді надзвичайно популярні. І тепер не тільки наречені, а й випускники шкіл і вишів приїздять до нас робити світлини. А взимку, наприклад, пройшла велика фотосесія конкурсу краси Ms. Ukraine World International-2021. Упродовж кількох місяців у палаці Розумовського фотографували українських красунь. Концепція фотосесії була така: королева гідна величі, пошани та розкошів, а історичне місце — це місток у минулі епохи, коли жінки надихали своїх коханих творити історію, боронити рідну землю та будувати фортеці і замки.

Нам і справді вдалося створити особливу атмосферу величної минувшини, неповторну красу, бо гідність саме з цього і починається. Коли люди ступають на територію заповідника, у них розправляються спини, вони пишаються, що є українцями, що мають таку славетну історію.

А тепер щодо наших музейних справ. Тут хотіла б відзначити оновлення виставки «Ясновельможні гетьмани. Життя для України». Свого часу завдяки допомозі нашого мецената Євгена Сура нам вдалося відтворити у воску образи всіх гетьманів України — загалом 16 воскових скульптур. А зараз ми активно працюємо над відтворенням середовища, в якому жили і працювали гетьмани. Це такі деталі, які дають зрозуміти характер, атмосферу, захоплення і навіть смакові вподобання наших гетьманів.

— Це все відтворює виставка, яка діє на території Цитаделі Батуринської фортеці. Важливо і те, що ми, працюючи над історією взаємовідносин двох давніх союзників — Кримського ханства та Гетьманської України, над з’ясуванням історичних витоків тісного зв’язку українського та кримськотатарського народів і союзних відносин двох столиць — Батурина та Бахчисарая, — змогли представити історію двох давніх союзників у другій половині XVII — на початку XVIII століття у цій виставці.

Життя керманичів Гетьманщини — це не тільки військові походи, перемоги і поразки, це ще й історії кохання. Про найвідомішу таку історію можна почути особисто від коханої гетьмана Мазепи Мотрі Кочубей — у неї майстерно перевтілюється наша співробітниця Алла Батюк. Вона сама написала зворушливу історію-сповідь, яку розповідає відвідувачам. Для образу Мотрі ми з допомогою майстра своєї справи Руслана Прорви створили вишуканий український костюм, адже Кочубеї були верхівкою тогочасного суспільства і могли дозволити собі найдорожче вбрання.

                                                                     А такою готується зустріти перших відвідувачів.

«Ще як були ми козаками...»

І наша родзинка сезону — відкриття нового об’єкта. Це музейний комплекс, який називається «Козацький двір». Його ідея виникла декілька років тому, адже ми хотіли створити цілісну розповідь про тогочасну Україну — від гетьманів, які очолювали державу, до звичайного козака, який жив у цій державі.

Тобто ми хочемо розповісти про українського козака, який живе у XIX столітті. І ось тут, в історичному центрі Батурина, відвідувачі потраплятимуть просто в 1864 рік. Це час, коли після реформи 1861 року (було скасоване кріпосне право. — Авт.) селянство нарешті трошки вільніше дихнуло, але знову починається закручування гайок для українства. Дер­жавність українську, на жаль, уже втрачено. Але наш козак свято береже в своїй родині й оточенні Україну, її культуру й традиції, пам’ять про предків, які з гетьманом Мазепою боронили волю.

Серцем цього комплексу є хата, довкола — великий двір, господарські приміщення — все як у ті давні часи. За нашим задумом, вже починаючи від воріт у відвідувача має бути відчуття, що він переміщується на 150 років назад.

— Це реальна хата чи історична реконструкція?

— Це реальна хата, яка розташована в центрі Батурина. У 2016 році нам її подарував Євген Сур, тож ми не переносили її нізвідки, вона стоїть на своєму місці, неподалік майдану Гетьманської Слави. Важливо, що хата розташована не десь, а поряд із батуринською Цитаделлю, в пішій доступності від інших об’єктів заповідника і навіть у межах його охоронної зони. Це удача, що ми отримали цей об’єкт у такому зручному і привабливому місці.

— Хата справді аж така стара і веде свою історію з XIX сторіччя?

— Так. Хоча від самого початку по хаті було важко сказати, якого вона віку. Вона була дуже спотворена численними ремонтами, перебудовами, осучасненнями, як зовні, так і всередині. Та й двір був повністю забудований якимись господарськими приміщеннями. І коли ми розібрали все зайве, то побачили, що це справді історична хата, яка має давню історію.

                                               Наталя Реброва. 

Ми зробили все за зразком тих часів, навіть довелося зменшити вікна — вони були в пізніші часи прорізані з фасадного боку, значно більші, ніж колись будували. А позаду хати вікна залишилися такими, як у давні часи, тож орієнтувалися на них. І коли ми привели все до ладу, вийшло дуже гарно — така ошатна хата заможної родини в чудовому українському стилі. Зараз кожен, хто проходить повз, зупиняється і милується нею.

Додам, що тут буде «жива» експозиція. Відвідувачі зможуть самотужки змолоти борошна, скуштувати хліб iз печі, разом iз господинею хати (нашим науковим співробітником) допомогти виконати традиційні для 1864 року сезонні роботи.

Ми планували відкрити «Козацький двір» 18 травня, у Міжнародний день музеїв, але певні погодні умови та локдаун не дозволили вчасно реалізувати роботи на території комплексу. Тому перенесли відкриття на першу п’ятницю червня, тобто на 4-те число.

До цього часу вже встановиться погода, розкриє природа всю свою красу. Бо на території комплексу — і сад, і квіти, і навіть город засадили, щоб кожен відвідувач, зайшовши у двір, опинився у тих далеких часах і мав повне уявлення, як жили нащадки козаків. Усіх запрошую: приїздіть і побачите все на власні очі. Нагадую, що працюємо без обіду і вихідних аж до листопада.