Скуштувати журек, посмакувати осципком: кулінарна подорож Польщею

Хочеш пізнати країну — скуштуй її на смак. З кожної подорожі ми повертаємося збагачені новими враженнями, натхненні зустрічами і пригодами.

А також — смачними спогадами про місцеву кухню. Національні традиційні страви — одна з найцікавіших візиток країни, компас і дороговказ, із допомогою яких туристи прокладають свої маршрути.

Бо знають: щоб познайомитися поближче з новою країною, маєш відкрити для себе оригінальну кухню її регіонів. І ми запрошуємо вас у смачну подорож до Польщі. Наразі — віртуальну, однак щойно світ повернеться до звичного життя, радимо вам неодмінно запланувати мандрівку до наших найближчих західних сусідів.

Поляки дуже гостинні, люблять готувати і щедро пригощати, тож приємний післясмак подорожі залишиться з вами надовго. І вам знову захочеться сюди повернутися...

Бігос, журек, піроги, сирник — це страви, які найчастіше спадають на думку при згадці про Польщу. Хоча смачний перелік можна продовжувати — залежно від уподобань і особистих вражень.

Бігос — одна з найпопулярніших страв польської кухні. Готують її на основі квашеної капусти і м'ясних копченостей.

Кожна польська господиня має свій рецепт сирника. Але головний секрет — сир для тіста має бути ніжним і однорідним.

Кулінарні витвори, якими вас пригощатимуть у польських господах і ресторанах, — результат багатовікового взаємопроникнення смакових особливостей і кухонь національних менших, які населяють Польщу.

М’ясні цікавинки — від литовців, вареники від українців (що стали тут «пірогами»), вишукані французькі десерти, присмак східних спецій, що прийшли з Азії...

Польські піроги... Хто ж відмовиться від такої смакоти?

Польська кухня — суміш шляхетних і селянських традицій. Поляки вміють випікати смачний хліб, виробляють оригінальний сир, польський мед славиться на всю Європу, і навіть сіль віддавна поляки мають власну — з відомих копалень у Величці і Бохні, які внесені до Списку ЮНЕСКО.

Знаменитий гуральський сир осципек.

У Кракові — обважанек, а в Любліні — цибуляж

Люблін — одне з найближчих до України міст — почастує вас цибуляжем. Це найвідоміша випічка регіону. Не скуш­тувати оригінального місцевого дрі­жджового виробу з цибулею і маком — як не замовити круасана в Парижі...

Цибуляжі в Любліні чекають на вас усюди: в магазинах, хлібних крамничках, ресторанах; ними вас пригостять на весіллі, на дружній вечірці.

Кажуть, що рецепт страви до Любліна привезли євреї — ще за часів Казимира Великого, коли почали заселяти ці землі. Місцеві жителі традицію швидко перейняли й адаптували.

Люблять у Любліні також гречку: це традиційний продукт регіону, на основі якого готують багато страв. Зокрема, білгорайський пиріг. Начинкою до нього — разом із гречкою — може бути також картопля, сир, сметана, яйця і м’ята.

До речі, про сир. Точніше, пікантний його різновид — осципек. Якщо вирушити трохи південніше, до Малопольського регіону, вам відкриються його найрозмаїтіші смаки.

Той, хто бував у Закопаному — зимовій столиці регіону,  напевне куштував цей підкопчений овечий сир і привозив додому як сувенір. Південна Малопольща — це гори: Бескиди, Татри, Пеніни. А в горах живуть гуралі.

Гуральський фольклор, обряди, мистецтво і звичаї віддавна пов’язані з вівчарством. Тож розмаїті сири тут — до кожного столу. У цих краях готують страви з баранини, річкову рибу і картопляні оладки москолі.

У бацувках — гірських будиночках, які траплятимуться вам на маршруті,  зможете скуш­тувати квасницю — характерну страву гуральської кухні на основі квашеної капусти, з копченими реберцями і грибами.

А в Кракові — столиці регіону — вам ніяк не оминути обважанка! Це символ міста і найвідоміший краківський бублик, історію якого знаходимо ще в XIV столітті, у фінансових книгах королеви Ядвіги.

Сьогодні в Кракові працює майже 150 кіосків з обважанками, і щодня їх споживають близько 150 тисяч штук! Скуштуйте також краківську запіканку: образно мовлячи, місцевий «гамбургер» із найрозмаїтішою начинкою, приправленою соусами і зеленню.

Від прозяків — до маківника

Маківник — один з улюблених десертів.Підкарпаття чарує не лише первозданною природою Бещад і пам’ятками Ланцюта, Красичина чи Перемишля, а й поживними стравами.

Туристи, що мандрують гірськими шляхами, неодмінно натраплять на бацувку, де виробляють страви з овечого молока. У Бещадах культивують традиції волохів — давніх карпатських пастухів, тож сироваріння — це галузь економіки, яка активно розвивається в регіоні.

Сорти різних сирів скуштуєте в фермерських господарствах та на популярних останнім часом козячих фермах. Підкарпаття — батьківщина прозяків, характерної страви Низького Бескиду.

Це содові коржики, які запозичили свою назву від слова proza — місцевої очищеної соди. Прозяки можуть бути зовсім прісні й багатші на смак: на якість випічки впливає додавання до тіста сироватки або маслянки — поширеного кисломолочного продукту. Випікають їх на залізному листику, без додавання жиру. І найкраще вони смакують теплими, з часниковим маслом.

Смачними стравами славиться Сілезія, яка ввібрала в себе риси німецької, чеської і польської кухонь.

Тож, окрім унікальних історичних пам’яток регіону, деякі з яких є об’єктами ЮНЕСКО, маєте шанс познайомитися з типовими місцевими супами: скажімо, скуштувати воджонку — суп із черствого хліба.

Варто спробувати рулет з яловичини, сілезькі кльоски і червону капусту, а також маківник — знаменитий польський десерт.

«Кузини» картопляної бабки і свєнтокшиська заливайка

Страви з картоплі у польській кухні — на чільному місці.

Підляшшя, Вармія і східне Мазовше перейняли литовські традиції ще з часів, коли цими землями пролягав Великий литовський шлях. Особливою, «фірмовою стравою» регіону вважають цепеліни: картопляні клюски (галушки) з м’ясною начинкою.

«Першу скрипку» в хорі смачних страв цієї місцевості грають страви з картоплі, з-поміж них картопляна бабка і її численні «кузини»: картопляна кишка, кугель і сочевиця. Подаючи до столу, страви щедро поливають шкварками, часом — із додаванням грибів.

Кухню пограниччя важко уявити без млинців — так званих налисників, які готують із додаванням гречаного борошна і подають із солодкими або солоними начинками.

Пікантний присмак Під­ляш­шя — страви татарської кухні. Ку­лінарну традицію предків, які прийшли на ці землі кілька століть тому, культивують у колоритному містечку Крушиняни, де гостей пригощають перекачевніком — м’ясним пирогом, спеченим за давнім татарським рецептом. І навіть навчать його готувати на спеціальних майстер-класах!

А якщо завітаєте до Свєнтокшиського воєводства, вас поча­стують оригінальними супами. Найвідоміший з них — свєнтокшиська заливайка. Класичну версію готують на основі кислого журу, з картоплею, ковбасою або беконом, іноді додаючи гриби.

Свєнтокшиська кухня має в основі традиції сільського столу. Характерним місцевим продуктом є страви з картоплі: варені й печені кулінарні витвори з тертих коренеплодів і навіть картопляний паштет.

А «королем» картопляних страв є кугель (картопляна запіканка з м’ясом) — візитка міста Кельце і його околиць. Ця страва походить з єврейської кухні...

Риба з пательні, гусячий тартар та пири з м’ясом

Поляки полюбляють тартар — страву з сирим м'ясом в основі. «Гусячий тартар» є візиткою кашубської кухні.

Безпосередній доступ до моря і чистих водойм має вплив на кулінарну пропозицію польського морського узбережжя і приозер’я. Якщо ви любитель рибних страв, то польська Балтика і Мазури готують для вас унікальні пригощання.

Морська і річкова риба — це не тільки багатий спектр вітамінів і мікроелементів, а й основа для страв, приготовлених різним способом.

У місцевостях біля моря рибу продають просто з рибальських човнів — і це особлива атракція! Королем Балтики є тріска, найпопулярніша риба поруч з оселедцем і камбалою.

Своєю чергою Мазури — «Країна Тисячі Озер» — дарують гурманам ще одну можливість відкрити для себе корисні і смачні рибні страви. Королем мазурських озер є риба селява (лин), яка зображена на гербі міста Миколайки.

Щоб скуштувати мазурських рибних страв, найкраще вибрати рибальське господарство або ресторан неподалік озера. Жителі Мазур найчастіше їли смажену рибу просто з пательні і, окрім сельви, це була щука або сейя. Традиційною стравою Мазур є також рибна юшка.

Кашуби, хоча географічно належать до Помор’я, є окремим регіоном у культурному і кулінарному плані. Прийнято вважати, що найдавнішою стравою Кашубів є пульки (тобто картопля) з оселедцем, яку зазвичай їли під час Великого Тижня — у Попельну середу і Страсну п’ятницю.

Дуже популярна також яєшня зі шпротами. На Кашубах готують страви, яких не зустрінеш у жодному іншому регіоні: наприклад, гороховий суп із солоним оселедцем або курячі шлунки в желе.

Візиткою кашубської кухні є окраса (або кашубською — обона), яку називають «гусячим тартаром». Це сире м’ясо гуски, перемелене разом зі шкірою, приправлене травами і часником.

Поляки, як і українці, люблять картоплю і готують її в різних варіантах. Так само по-різному називають цей овоч залежно від місцевості. У Великопольщі картопля — це пири, тому сам регіон жартома охрестили Пироландією. Багато традиційних картопляних страв залишилося у спадок від Пруссії...

Фірмовою стравою Великопольщі є пири з гзиком, тобто картопля, приготовлена в лушпинні, з тертим сиром, цибулею і кропом. У традиційній кухні популярні також пири з м’ясом або фруктами.

Рогалики Святого Мартина — знаний познанський смаколик.

Великою кулінарною атракцією і візиткою столиці регіону — Познані — є рогалики святого Мартина. Традиційно їх готували у День святого Мартина, однак нині ними ласують щодня. Це найвідоміший «польський круасан», а особливого смаку рогалику додає начинка з білого маку, мигдалю та різних сухофруктів.

І НА ДЕСЕРТ...

Торунський пряник: з любов’ю до традицій.

Традиційні польські солодощі — неймовірно смачні й поживні. Найвідоміший десерт — польський сирник: солодка, з цукатами сирна маса, викладена на пісочне тісто. Інший польський смаколик, що має давню історію, — пряник, найзнаменитіший родом із Торуня.

У польських цукернях варто неодмінно спробувати пончик — дрі­жджову булочку з фруктовим наповнювачем.

Пончик стає фаворитом десерту в Жирний четвер, останній четвер перед Великим постом, коли поляки дозволяють собі вволю насолоджуватися цим смаколиком. Популярними випічками є також яблучний пиріг (шарлотка), сенкач, маківники, бабки і солодкі булочки.

ДО РЕЧІ

Майже кожен регіон Польщі має власний кулінарний маршрут (або й кілька), який активно розвиває і популяризує.

У спеціальних довідниках і путівниках «смачними стежками» мандрівники можуть знайти багато пропозицій і щодо страв, якими славиться та чи інша місцевість, і щодо закладів, де їх готують за найкращими рецептами. Більше рецептів та інформації про особливості польської кухні підкаже сторінка www.polscha.travel, на яку вас люб’язно запрошуємо.

РЕЦЕПТ

Готуй журек — і не журись!

Журек — найвідоміший польський суп.Досвідчені туристи кажуть: якщо ти був у Польщі і не скуштував журека, то ти не був у Польщі! Кожен, хто дегустував польську кухню, знає, що йдеться про традиційну й упізнавану місцеву страву.

Цей найвідоміший польський суп готується на житній заквасці, з додаванням ковбасок і різних копченостей. Його смак не сплутаєш ні з чим: кисло-солодкий, з перчинкою, «з димком».

У ресторанах журек часто подають у горщичку з хліба. Поляки жартома називають журек «супчиком учорашнього дня» — після бурхливого застілля на ранок дуже добре лягає на душу. Але не тільки, ясна річ, після свят. Готують його за різних оказій і варіюють із рецептами. Ось один із них. Спробуйте!

Необхідно взяти: 2 сирі ковбаски зі свинини з часником, 150 г різних копченостей (грудинка, реберця, ковбаска тощо), літр бульйону, варені яйця, по 0,5 склянки вівсяної та житньої муки, окрайчик житнього хліба, морквину, картоплину, невелику цибулину, ложку смальцю, лавровий листок, 2-3 зубчики часнику, 1 ч. л. майорану, сіль, чорний перець.

Закваску (жур) готуємо заздалегідь, за 3-5 днів. Борошно заливаємо 2 склянками теплої води, розмішуємо, додаємо житнього хліба, накриваємо рушником і залишаємо у теплому місці. Коли прийде час, закваску потрібно процідити.

Готуємо овочевий бульйон або проварюємо бульйон, що лишився після приготування м’яса з овочами. Овочі виймаємо з бульйону та кладемо до каструлі ковбаски й копченості, обсмажену цибулю і перетертий часник, решту приправ.

Варимо хвилин 15. Виймаємо ковбаску, що зварилася, нарізаємо на кружальця, знову кладемо до каструлі і вливаємо жур. Даємо пару хвилин покипіти. Перед тим як подавати, кладемо до тарілки половинку вареного яйця. На окремій тарілці можна подати варену картоплю (пюре) — для тих, кому суп без картоплі не смакує.

Копчене, в'ялене м'ясо і ковбаси віддавна традиційно присутні в польській кухні.

Поляки дуже гостинні. Люблять готувати і щедро пригощати.