Пандемія виявила нездатність світу до співпраці й посилила нерівність — «Міжнародна амністія»

Пандемія COVID-19 погіршила ситуацію з дотриманням прав людини у світі, більше за всіх постраждали найвразливіші категорії населення: меншини, біженці, жінки, відзначається в щорічній доповіді «Міжнародної амністії» (Amnesty International), опублікованій 7 квітня.

Репресивні режими використовували кризу для обмеження основних свобод. Загалом у доповіді наводиться детальний звіт про зміни ситуації з правами людини в 149 країнах світу, зокрема згадано війну в Нагірному Карабасі, масові протести і репресії в Білорусі, переслідування опозиції в Росії.

Багатші скупили вакцини

Укладачі доповіді розкритикували лідерів багатьох країн, у тому числі США, «які, діючи в обхід міжнародного співробітництва, скупили більшу частину вакцин у світі, майже нічого не залишивши іншим країнам».

Генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар зазначає: «Якщо поставити питання про можливість збільшення обсягів виробництва вакцин, то буде більше шансів, що бідні країни отримають до них доступ. Але що роблять США і Європейський Союз? Вони сказали — ми не готові видавати патент на вакцину, ми не готові поділитися знанням».

Автори доповіді вважають, що лідери деяких держав експлуатували кризову ситуацію. Серед таких країн названі, зокрема, Угорщина, Польща, Румунія, Франція.

Влада використала цю кризу для нових посягань на права людини і фундаментальні свободи.

У багатьох країнах були введені додаткові обмеження для ЗМІ під приводом боротьби з фейковими новинами про коронавірус, карантинні обмеження позбавили громадян можливості проводити вуличні протестні акції, політичні й громадянські заходи. Замість того, щоб захищати громадян, влада використовувала пандемію, щоб посилити свою владу.

Світові лідери сіяли хаос і перешкоджали колективним зусиллям у боротьбі з пандемією, підриваючи міжнародне співробітництво, зазначається в доповіді.

Через закриття кордонів у скрутному становищі опинилися біженці і трудові мігранти. З оголошенням локдауну повсюди різко зросла кількість випадків домашнього насильства, а його жертви, опинившись в ізоляції через обмеження на пересування, втратили можливість отримати захист і підтримку.

У частині звіту про Росію констатується, що влада також використовувала кризу в галузі охорони здоров’я як привід для продовження боротьби з інакомисленням, посиленням обмежень на публічні збори, посиленням переслідування за політичними та релігійними мотивами.

«Міжнародна амністія» нагадує про отруєння політика Олексія Навального і запроторення в психіатричну лікарню шамана Олександра Габишева.

Право на справедливий суд у Росії регулярно порушується. Поправки до Конституції та чинних законів іще більше підірвали незалежність судової влади, надавши главі держави право призначати суддів до Конституційного і Верховного судів, а також запустивши процедуру призначення всіх федеральних суддів. Тортури в Росії, як і раніше, залишаються повсякденним явищем.

Закони про «іноземних агентів» і «небажані організації» широко використовували для дискредитації незалежних НКО, позбавлення їх фінансування і переслідування їхніх членів.

Сотні людей були оштрафовані у справах про «фейкові новини», ще не менше тридцяти семи осіб перебувають під кримінальним переслідуванням. Журналістів знову піддавали судовому переслідуванню і навіть фізичним нападам.

Україна: позитив, затьмарений негативом

У частині доповіді про Україну Amnesty International виділяє кілька позитивних подій, що сталися в 2020 році в галузі захисту прав людини. Проведено серйозну реформу Генеральної прокуратури, в результаті якої після кваліфікаційної перевірки було звільнено 55% прокурорів.

Правда, реформу не довели до кінця. Викладання прав людини включили в обов’язкову шкільну програму починаючи з 2022 року.

Повідомлення про випадки тортур у поліції розслідують, винні все частіше отримують покарання.

Але далі констатується, що в Україні спостерігається погіршення ситуації з правами людини внаслідок пандемії COVID-19.

Укладачі звіту вказали, зокрема, на гострий брак засобів індивідуального захисту, що поставило під загрозу право на здоров’я багатьох українців на початку пандемії.

Ще одним негативним фактором, зафіксованим правозахисниками, стали значні бюрократичні перешкоди для родичів померлих від COVID медпрацівників під час спроб оформити право на отримання грошового від­шкодування.

У звіті наводять офіційні дані Мінсоцполітики України, згідно з якими станом на середину грудня 2020 року в країні було зафіксовано понад 300 смертей медпрацівників, але лише 53 такі летальні випадки спеціальні комісії визнали як пов’язані з професійною діяльністю.

Хоч держава й пообіцяла надати сім’ям загиблих медпрацівників відповідні грошові компенсації, але станом на 12 листопада 2020 року лише 21 родина отримала повну грошову компенсацію, а ще 22 родини — часткову, наголосили автори звіту.

Крім спричинених пандемією проблем, автори звіту вказали й на відомі раніше, але досі так і не вирішені негаразди щодо прав людини в Україні.

Серед наведених ними у звіті критичних пунктів одне з чільних місць посідає практика катувань з боку слідчих та правоохоронців. Укладачі звіту посилалися на дані офісу генпрокурора, згідно з якими, в Україні впродовж 2020 року зафіксовано 129 випадків тортур і катувань.

Наочною ілюстрацією таких катувань у звіті названо кричущий випадок тортур, скоєний поліцейськими в місті Кагарлик Київської області в травні 2020 року.

Автори звіту не оминули мовчанкою й факти безкарності бага­тьох порушень прав людини з боку силовиків, зокрема тих, що скоїли з 2014-го по 2016 рік на сході України співробітники Служби безпеки України (СБУ). Тоді дехто зі співробітників СБУ вдавався до силових викрадень, таємних арештів і катувань.

Але «жодного з підозрюваних не було притягнуто до відповідальності», а жодна з жертв цих протиправних дій не отримала ніякої компенсації, зазначається у звіті.

Пандемія найважче позначилася на становищі людей, що живуть і без того в уразливому положенні на окупованих територіях. Обидві сторони конфлікту ввели обмеження на поїздки. Кількість перетинів демаркаційної лінії в обох напрямках впала з одного мільйона на мі­сяць до десятків тисяч.

«Пандемія жорстко висвітлила нездатність світу ефективно співпрацювати на умовах рівноправності, коли відбувається надзвичайна глобальна подія, що несе за собою величезні наслідки. COVID-19 виявив і посилив нерівність усередині країн та між ними, а також пролив світло на разючу відсутність інтересу наших лідерів до світової спільноти. У результаті політики, спрямованої на розкол, необдуманих заходів жорсткої економії і відсутності впродовж десятиліть інвестицій у напівзруйновану суспільну інфраструктуру безліч людей стали легкою здобиччю вірусу. Єдиний спосіб вибратися з цього болота — міжнародне співробітництво», — робить загальний висновок нова генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар.