Управлінський балаган: ідея Зеленського «переселити» органи влади в регіони може добити держуправління

Загальновідомо, що коли Творець бажає покарати людину, він позбавляє її розуму.

Така біблійна істина приходить на думку після оприлюднення міністром Кабінету Міністрів О. Нємчиновим ініціативи президента України стосовно передислокації центральних органів виконавчої влади з Києва в регіони.

Конкретні органи не називаються, але зазначається, що секретаріатом КМУ вже розроблено пропозиції, куди, кому і як переїздити.

Обґрунтовується проєкт тим, що таким чином розвантажать столицю, стимулюють у регіонах створити нові робочі місця та підняти рівень життя, а також наблизять до людей «процес формування і реалізації політики».

А насправді, як вбачається, йдеться про демонтаж і так недосконалої системи державного управління та приховану федералізацію. І це в умовах окупації РФ частини територій і продовження Кремлем загарбницької війни (чи, може, ми вже відступаємо і здаємо Київ?).

Те, що система державного управління недосконала, — не є новиною. І значну частину вини за такий стан справ уже несе президент і його турбомонобільшість.

Проте замість подальшого вдосконалення координації дій між вищими органами, зосередження потужного адміністративного, наукового, фінансово-економічного, оборонного та безпекового управлінського потенціалу в єдиному центрi — м. Києві — перфекціоністи-лібертаріанці на радість узурпатору Путіну (який позбавив В. Зеленського участі в останньому онлайн-саміті Нормандського формату) свідомо розпорошують органи виконавчої влади по регіонах, чим створюють непереборні проблеми для подальшої розбудови Української унітарної держави.

Зайве говорити про суму коштів, що потрібні на реалізацію такого шкідливого проєкту. А вони ж украй необхідні на зміцнення оборони країни та на подолання пандемії коронавірусу.

Практично ігноруватиметься фактор надійного дотримання державної таємниці, чим скористаються зарубіжні спецслужби, особливо Росії.

Жахливі організаційно-побутові негаразди очікуватимуть держслужбовців, військовослужбовців i пересічних громадян, що призведе до численних осередків соціальної напруги і підставить під удар Зе-команду. Очевидними будуть втрати у стосунках із міжнародними партнерами та бізнес-інвесторами західних країн.

І головне: сторіччями українська нація боролася за відродження Києва як столичного адміністративно-культурного та впливового міжнародного центру Європи і світу. Гідного наступника княжої Київської Руси.

Незважаючи на існуючі об’єктивні та суб’єктивні проблеми, за останні 30 років для такого зроблено багато. Столичний Київ, як і Україна, знані у світі, а інтерес до них зростає.

Реалізація ж президентського проєкту трансформує Київ у такий собі ординарний регіональний суб’єкт. Що негативно вплине на міжнародну репутацію України та використання столиці в консолідації суспільства і зарубіжних партнерів для повернення окупованих Росією територій.

До речі, цар Микола другий з історичних i релігійних міркувань розглядав можливість перенесення столиці Російської імперії в Київ.

Отже, деструктивний проєкт президента і КМУ несе реальну загрозу цілісності країни та її національній і державній безпеці. І тому він не повинен бути реалізованим.
Подібну позицію повинен мати й законодавчий орган, який зобов’язаний буде ініціювати з цього питання Всеукраїнський референдум.

Врешті, державний апарат — не цирковий балаган, що в пошуках заробітку мандрує по закутках країни!