Терор і жорстокість є ментальністю московії. Приклади з історії України
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Марію Капніст називали «графинею ГУЛАГу» після понад 10-літнього ув’язнення, а потім — зйомок у фільмі «Бронзовий птах» (1974). (Кадр із кінострічки.)
У художньому музеї Лебедина на Сумщині почала працювати виставка «Великі земляки: рід Капністів», присвячена відомому графському роду, що походив з італійських купців. Перший їхній пращур прибув на Слобідську Україну у XVIII столітті, де почав служити сотником в Ізюмському полку.
У наступні віки багатодітні Капністи породичалися з Апостолами, Голенищевими-Кутузовими, Полуботками, а граф Ростислав Ростиславович узяв за дружину прапраправнучку запорозького отамана Івана Сірка, Анастасію Дмитрівну Байдак.
Серед представників цього роду були військові, державні діячі, письменники, меценати й акторка Марія Капніст, яка провела понад десятиліття у сталінських таборах, проте згодом встигла знятися у багатьох культових фільмах радянської доби.
Один iз родинних маєтків Капністів був збудований на Сумщині, у селі Михайлівка.
«У переважній більшості всі ці меблі і картини походять саме звідти, — повідомив на відкритті експозиції директор Лебединського художнього музею Андрій Гєльмінтінов. — У листопаді 1918 року під час подій громадянської війни палац було розграбовано й спалено. Те, що вдалося з нього витягти і врятувати, через кілька днів відправив до Лебедина Борис Руднєв, який заснував цей заклад. Саме предмети з палацу склали основу нашої мистецької колекції».
На виставкових плакатах представлено весь рід Капністів, починаючи від тих, з кого він бере свій початок і завершуючи нашими сучасниками.
Одна з них — 71-річна Радислава — донька Марії Капніст, яка народилася на засланні. Нині жінка проживає у Харкові, має синів та п’ятеро онуків. Вона двічі брала шлюб, проте жодного разу не змінювала свого відомого прізвища. Вивчення історії роду — одна з її головних місій.
«По краплинах збираю матеріали. Багато вже є, — повідомила дослідниця. — Тепер маю бажання поділитися знайденим, бо рід йде з XV століття і люди — войовничі, на державній службі — такими людьми треба гордитися. Це Василь Васильович Капніст — поет і драматург, це і державні діячі. Це і його сини: сенатори і предводителі дворянства».
До експозиції потрапив також родинний стіл пані Радислави. Тут же є портрети її прабабусі та прадідуся. Він — Капніст, вона — Сірко.
Триватиме експозиція у Лебединському художньому музеї до 10 квітня. За дослідженням істориків, представники цього роду проживають на теренах України вже 320 років.
«Капністи приїхали на нашу землю з далекої Греції й прославилися героїчними військовими вчинками, літературною спадщиною, державницькою позицією, ставши окрасою України, — каже краєзнавець Юрій П’ятаченко. — Ця виставка історіософічна, культурологічна і водночас освітня».
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
Поблизу Києва, де була президентська резиденція «Межигір’я», відкрилася вулична виставка «Справи Майдану: на шляху до правосуддя та історії». >>
Український інститут національної пам'яті (УІНП) впродовж 2025 року реабілітував 560 осіб, які були репресовані комуністичним режимом. >>
У Харкові навесні 1934-го чекісти заарештували Степана Ярославенка. В на той час 41-шу річницю педагог втратив професорську посаду в інституті, а згодом опинився на Соловках — у тюрмі ГУГБ НКВД (я свідомо не перекладаю абревіатури репресивних органів, запроваджених окупаційним московським режимом). >>
У Берлінському бункері історій 24 лютого в четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну відкриють «Музей України». >>