У Конотопі презентували книгу «Василь Різниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини»
Немов потаємні струни, що тягнуться крізь віки, історія рідного краю відлунює в серці кожного з нас. >>
Олег Воловина.
Професор Володимир Сергійчук роками згадує мене та моїх колег незлим тихим словом на конференціях та в пресі, в Україні та в США.
Його коментарі мали би бути науковими, тематика обчислення людських втрат унаслідок Голодомору є саме наукова. Але часто ці коментарі не є науковими, а мають особисто негативний характер.
Спроби спілкування з ним на науковому рівні були неуспішні і я побачив, що знайти спільну мову неможливо. Але стаття проф. Сергійчука в газеті «Україна молода» від 16 березня 2021 р. про мене та проф. Дмитра Штогрина вимагає відповіді. Проф. Сергійчук пише:
«І от коли кільканадцять років тому на Міжнародній українознавчій конференції в Іллінойському університеті (США) професор Дмитро Штогрин почув від демографа Олега Воловини цифру, меншу за 4 мільйони, то був ошелешений.
Нині вже покійний Дмитро Штогрин до самої смерті в позаминулому році не міг повірити в те, що звичний у діаспорі вираз про ці втрати — «від семи до десяти мільйонів» — може бути перекреслений кабінетними формулами Воловини. І про це кілька разів мені повторював.
… І от через кілька місяців після діалогу професора Дмитра Штогрина та Олега Воловини в Іллінойському університеті щодо згаданих втрат ......»
Проф. Штогрин роками організовував літні наукові конференції на українські теми в Іллінойському університеті в Урбана, в котрих я часто брав участь. У 2008 р. я почав у Києві дослідження Голодомору з групою демографів з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України.
У 2009 р. я представив результати наших перших досліджень на конференції в Урбані. Наскільки пригадую, доповідь відбулася нормально. Були питання, коментарі, але жодної негативної реакції Штогрина, публічної чи приватної, не було. Проф. Штогрин і я взагалі не мали дискусій на тему Голодомору.
Тому твердження проф. Сергійчука — «І от через кілька місяців після діалогу професора Дмитра Штогрина та Олега Воловини в Іллінойському університеті щодо згаданих втрат ...» — не відповідає дійсності.
Я роками співпрацював з проф. Штогрином. Це була чесна, урівноважена людина та серйозний науковець.
Як професор престижного університету в США, він розумів та практикував загальноприйняті на Заході правила науки та ставився з повагою до науковців з іншими поглядами.
Те, що він міг назвати наші дослідження як «кабінетні формули», — вигадка проф. Сергійчука.
Значення слова «ошелешений» я був змушений шукати в словнику (синоніми: приголомшений, заляканий, розгублений). Таке екстремальне, радикальне та сенсаційне окреслення проф.
Сергійчуком можливої реакції Штогрина на наукове дослідження, з котрим він, можливо, і був незгодний, є зневагою пам’яті покійного Штогрина.
Свої спогади про подію в Іллінойському університеті проф. Сергійчук вирішив оприлюднити через 12 років після події та півтора року після смерті Штогрина.
Не знаю, чи це зроблено випадково, чи навмисно, але фактом є те, що проф. Сергійчук вчинив так, щоб було неможливо перевірити правдивість його версії подій.
Шановним читачам статті лишається тільки один вихід: зробити свої висновки щодо наукового та морального рівня статті та вирішити, чи вірять вони проф. Сергійчуку, чи ні. Можливо, більш суттєве питання до статті є: що це має спільного з наукою взагалі і проблемою визначення втрат зокрема.
Олег ВОЛОВИНА,
дослідник Центру славістики,
Євразії та Східної Європи при Університеті Північної Кароліни в Чапель Гіль та дійсний член Наукового Товариства імені Т. Шевченка
США
Немов потаємні струни, що тягнуться крізь віки, історія рідного краю відлунює в серці кожного з нас. >>
6 листопада 1994 року в родинному селі гетьмана України Івана Мазепи — Мазепинцях Білоцерківського району на Київщині з моєї ініціативи і під моїм керівництвом >>
Москва дуже боялася розголосу про свій страхітливий злочин у 1932—1933 роках — убивство українців голодом. >>
На острові Тайвань люди почали навмисно видаляти собі здорові зуби 4800 років тому. Звичай міг походити з півдня Китаю. Ймовірно, ця практика припинилася лише у XX столітті. >>
На продаж у Парижі виставлять листи та інші речі, які належали президенту Франції 1959–1969 років Шарлю де Голлю.. >>
На сліди, які, за припущеннями вчених, належали представникам доісторичної екосистеми, зокрема рептиліям та земноводним, випадково натрапили мандрівники, які подорожували італійськими Альпами. >>