Перехід на літній час: варто зачекати на рішення Євросоюзу

Напередодні чергового переходу в Україні на літній час Верховна Рада вирішила зробити свій внесок у справу обчислення часу в нашій державі. Відклавши законопроєкти про зменшення тарифів на комунальні послуги, забезпечення справедливого й законного судочинства, інші, дійсно невідкладні, справи, народні депутати на початку березня дружно ухвалили в першому читанні законопроєкт «Про обчислення часу в Україні».

Краще обрати літо!

Законодавцями пропонується залишити зимовий час і надалі стрілки годинника не переводити. Але при цьому не враховано, що ще з 1930 року робочий час підприємств, шкіл, дитячих садків, інших установ в Україні було сформовано під так званий «декретний» час, запроваджений шляхом переведення стрілок на годину вперед. Тобто нинішній літній час в Україні відповідає саме тому «декретному» часу. Натомість законопроєктом передбачається залишити нинішній зимовий час, хоча, виходячи з географічних, астрономічних понять, може йтися про збереження саме літнього часу.

Але, перш ніж визначатися остаточно з цих питань, пропонуємо згадати історію запрова­дження так званих «літнього» та «зимового» часу.

Уперше це було здійснено у Великобританії у 1908 році. У Радянському Союзі після тривалої дискусії, яка довгий час велась на шпальтах вельми популярної «Літературної газети» та інших засобів масової інформації, цю систему було запроваджено лише у 1981 році. Спочатку переведення стрілок годинника здійснювалося у фіксовані дати — 1 квітня та 1 жовтня. З часом стало зрозуміло, що це зручніше робити у ніч на вихідні. Нині ця процедура здійснюється в останні неділі жовтня і березня.

Зважаючи на те, що тривалість світлового дня залежить від широти місцевості, на літній час перейшли країни, розташовані в помірному поясі, який охоплює широти від 30° до 60° як у північній, так і у південній півкулях. Зокрема, літнім часом послуговуються і Нова Зеландія, і південні штати Австралії, розташовані далеко на півдні. А в Європі не здійснюють переведення стрілок лише в Ісландії (найпівнічніша країна континенту, де це не має сенсу), а також у Росії і Білорусі.

У Росії в 2011 році вирішили залишити літній час, потім, у 2014 році, передумали і перейшли на зимовий. Але це не влаштувало деякі регіони, їм дозволили знову перейти на літній час. Китай ніколи не запроваджував літній час і взагалі весь живе в одному часовому поясі, хоча географічно простягається із заходу на схід на п’ять часових поясів. Але хіба така практика, яка не враховує об’єктивні географічні закономірності, може бути прикладом для України?

Синхронізація з Європою

Якщо Україна насправді інтегрується до Європейського правового простору та відповідного способу життя, то цілком очевидно, що необхідно орієнтуватись на рішення, що його ухвалюють наші західні сусіди. Однак не можна не враховувати, що, незважаючи на тривалі дискусії, рішення про непереведення стрілок у Європі так і немає. Значною мірою це пов’язано з відсутністю згоди з принципового в такому випадку питання — в якому часі необхідно залишитись.

переведення стрілок не може бути формальним як самоціль. Зважаючи на вік автора, який народився в середині минулого століття, наголошую, що до школи взимку ми ходили поночі, а от нині наші діти й онуки ходять у дитсадки і школи за світла, оскільки зимовий час надає таку можливість.

У випадку закріплення в Україні постійного часу, що може бути здійснено лише з урахуванням географічних, астрономічних понять, доведеться передбачати сезонне корегувати часу роботи, насамперед дитячих садків і шкіл для того, щоб не створювати для дітей додаткові стреси. Наприклад, у першу і четверту четверті у школах розпочинати заняття о 8-й годині, а у ІІ і ІІІ — о 9-й ранку.

При цьому місцеві владні органи мають право встановлювати графіки роботи підприємств, установ, виходячи з регіональних особливостей. Бо коли на Луганщині уже прокидаються, то на Закарпатті всі ще годину можуть солодко спати. Однак чи будуть такі періодичні зміни умов життя зручними для людей? Тож соціальний фактор має бути визначальним при реформуванні системи обліку часу.

І поки об’єднана Європа остаточно не визначилась із цим питанням, то й Україні не слід поспішати, щоб потім знову не повертатись до цього питання для синхронізації київського часу з часом у західних сусідів. Зважаючи на географічне положення України, київський час має бути на годину раніше від варшавського.

Олександр КОСОВЕЦЬ,
член Вченої ради Українського географічного товариства