В Україні найбільше храмів, мабуть, на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Цими днями Українська православна церква (УАПЦ та КП) поповнюється ще трьома новими Покровськими храмами. У Києві на території етнографічного комплексу «Мамаєва Слобода» відбудеться освячення Покровської церкви; постання церков на честь святої Покрови святкують також у селі Карабачинi (батьківщині мера столиці Олександра Омельченка) на Житомирщині та в селі Мар'янівці (батьківщині видатного співака Івана Козловського).
У стародавній українській релігійній пісні мовиться: «Цілого світу сильний покрове, цілого світа вічна надіє, ласк милосердя, скарби любові, одна над нами, Мати Марія». За легендою, під час облоги Константинополя сарацинами 910 року Божа Мати чудесно заступилася за греків. У видінні під час всенощної у Влахернському храмі (де зберігалися ризи Богородиці) це помітили юродивий Андрій та його учень Єпіфаній. До храму зайшла осяяна світлом Діва Марія у супроводі Івана Хрестителя, Івана Богослова та ангелів. Схиливши коліна перед престолом, Богородиця молилася, потім встала, зняла зі своєї голови хустку-омофор і розпростерла її над людом у церкві. Місто було врятовано. З того часу покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Через кілька століть після цієї легендарної ночі свято Покрови було узаконене православною церквою і в Україні-Русі.
Богородиця здавна вважається покровителькою українського війська. Відомо, що 1036 року князь Ярослав Мудрий після перемоги над печенігами з вдячності до Бога заклав у Києві храм святої Софії та церкву Благовіщення на Золотих воротах. У тій церкві він 1037 року віддав весь народ руський під опіку Богородиці. Князь Володимир Мономах у своїх спогадах дякував Богородиці за підтримку в битвах і перемогу над половцями і навіть уклав на честь Пресвятої Діви молитву. Князь Ігор Святославович, як свідчить «Слово про Ігорів похід», утікши з неволі, віддав шану чудотворній іконі Божої Матері Пирогощі за порятунок і допомогу. Князь Данило Галицький побудував на честь Богородиці церкву в Холмі. Є легенда про те, як чудотворна ікона Богородиці врятувала Почаївський монастир від навали турків. Це сталося влітку 1657 року. Ченці не могли захистити монастир і молилися перед іконою, просячи у Пресвятої діви заступництва. І от раптом перед храмом постала, на чолі небесного воїнства, сама Цариця Небесна, розпускаючи над християнським людом осяйний омофор. Турки намагалися стрілами здолати видіння, але стріли їхні верталися і пронизували їх самих. Тоді вороги, охоплені жахом, відступили, а деякі з них залишилися в монастирі й згодом хрестилися. Про це є лірницький псалм — «Ой зійшла зоря вечоровая...»
На Запорозькій Січі стояла Покровська церква, запорожці шанували Святу Покрову як заступницю у військових походах. У січовій церкві була ікона Покрови з написом: «Ізбавлю і покрию люди моя...» Перед походами і після них запорожці відправляли служби перед тим образом. Існує легенда, що після зруйнування Січі у 1775 році козаки, котрі вирушили за Дунай до турків, забрали з собою й ікону.
Вояки Української Повстанської армії святкували Покрову як День зброї — тоді свято стало не тільки народно-релігійним, а й національним. Ось тільки в сьогоднішній Україні ще не вдається зробити день Покрови Богородиці святом. Хоча народні депутати неодноразово порушували питання у Верховній Раді про затвердження 14 жовтня вихідним днем.
Свято Покрови надзвичайно високе і земне водночас: від нього колись починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і розпочиналася пора весіль. Є про це приповідка: «Свята Покрова накриває землю снігом, а дівчат — шлюбним вінцем».
На свято Покрови є звичай варити гарбузову кашу. Пропонуємо вам один з рецептів цієї традиційної для українців страви.
На 1 кг гарбуза — 3/4 склянки пшона, півтори столові ложки цукру, 2 ст. л. вершкового масла, півтори склянки молока.
Обчищений і нарізаний кубиками гарбуз варять з молоком до готовності, протирають крізь сито разом з відваром, додають промите пшоно, цукор, сіль; змішують і продовжують варити до готовності пшона. Наприкiнцi додають масло.