Плагіат «Золотого мосту»: що стоїть за заявами Єрмака про обговорення» у Берліні

15.01.2021

Очікуваними зі знаком мінус стали результати переговорів нормандської четвірки на рівні радників президентів у Берліні 12.01.2021 р.

 

Заяви керівника ОП зі статусом де-факто віцепрезидента Єрмака відносно «важких, але конструктивних обговорень актуальних питань» мають лише одну мету — ввести в оману суспільство в ситуації, коли в Зе-команди відсутня обґрунтована і дієва стратегія відсічі російській збройній агресії.


Повідомлення високопосадовцем про те, що Києвом було запропоновано РФ ідею «Золотого мосту», що передбачає виведення військових формувань та озброєння Росії з тимчасово окупованих територій Донбасу на зняття з неї санкцій, віддає плагіатом на історичні події, пов’язані з нашестям Наполеона на романовську імперію у 1812 р.

 

Суть зазначеного пов’язана з так званою теорією «Золотого мосту», згідно з якою М. Кутузов нібито навмисно надав можливість Бонапарту майже безперешкодно покинути Росію з частиною армії.


З приводу достовірності такого рішення полководця російські та зарубіжні історики сперечаються дотепер. Зрозуміло, що російська сторона, вважаючи, що М. Кутузов був переможцем у тій війні, всіляко заперечує право такої теорії на існування.

 

Немає сумніву в тому, що навіть колишній військовий розвідник Козак iз табору Путiна поінформований про цю теорію та шкідливість її для російської імперської історії.


Зайве говорити, які асоціації та емоції викликала в путiнського посланця назва українських пропозицій. Тим більше що вони правильно ставлять на перше місце безпековий пріоритет в імплементації Мінських домовленостей. Тому виникає обґрунтоване занепокоєння рівнем кваліфікації та професіоналізму фахівців, які готували пропозиції, щоб «дати можливість Путіну зберегти обличчя».


Проте не виключається, що таке підготовлено свідомо і навмисно. У такому разі виникають питання у компетентних інституцій і до очільника української делегації. Адже непідготовлені належним чином подібні місії не лише підривають міжнародну репутацію України, а й віддаляють на невизначену перспективу встановлення справедливого миру в Україні.


Укотре доречно звернути увагу турбовлади на необхідність задіяння корисних напрацювань попередників у реалізації стратегічних пріоритетів життєдіяльності країни. Поскільки в обставинах, коли в країні фактично ведеться війна «усіх з усіма», спровокована реваншистами і ревізіоністами-лібертаріанцями, виникає реальна загроза існуванню держави як такої.


Таким чином, у разі, коли в короткостроковій перспективі в діяльність вищих органів влади та управління не буде внесено належної корекції, то нація повинна запропонувати Зе-команді «Золотий міст» для безпечного відходу від влади. І щось дає підстави вважати, що така пропозиція буде прийнята. Інакше марево чергової коліївщини може стати реальністю.

  • Моральний борг: чим Берлін завинив Москві і Києву

    Обурливу оцінку різних категорій громадян України та Центральної і Східної Європи викликала нещодавня заява федерального президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра стосовно загрозливого для ЄС і Києва «Північного потоку-2». >>

  • Путін отримав валізу без ручки

    Путін з жахом для себе відкрив, що російськомовні українці на фронті б'ють росіян, захищаючи власну землю, аж ніяк не гірше, ніж україномовні. Він не очікував цього. Він не очікував подій в Харкові, Одесі, Запоріжжі, Дніпрі і побачив, що в нього є валіза без ручки, з якою він не знає що робити. >>

  • Непомічені слова Путіна

    Москва тричі жорстко проборкувала Україну, і Путін прагне стати в один ряд з монархами Петром І та Катериною ІІ і червоними монархами Леніним та Сталіним. >>

  • Щотижня Україна втрачає героїв

    Українська влада всі ці тижні і місяці, фактично, виправдовувала вбивства, заколисуючи світ заявами, що на Донбасі все добре, замість кричати про кожне порушення тиші, кожного загиблого і пораненого, змушуючи Росію відповідати. >>

  • По душі наждаком

    Нарешті і я напишу про прем’єру документального фільму «Трохи нижче неба». >>

  • Росія - наш Карфаген

    Я дуже сумніваюся щодо ймовірності демократичної Росії. Принаймні в теперішніх кордонах це малоймовірно. Але кожна спроба демократизації Росії в минулому - це шанс на свободу для поневолених нею народів. Часто це відбувається навіть всупереч волі демократизаторів. >>